Рішення

від 10.10.2017 по справі 922/2515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 922/2515/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства Харківські теплові мережі , 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119;

до комунального закладу Харківський міський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Промінь , 61174, м. Харків, проспект Перемоги, 77-А, код ЄДРПОУ 32869843;

про стягнення 44967,83 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №38-3483/72 від 29.09.2015);

відповідача - ОСОБА_2 (доручення б/н від 16.08.2017).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Комунальне підприємство Харківські теплові мережі (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до комунального закладу Харківський міський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Промінь (відповідача) про стягнення 44967,83 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань за договором №11543 від 01.10.2006 за період з листопада 2011 року - грудень 2011 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за тимчасовим договором №11543 про постачання теплової енергії від 01.10.2006, а саме щодо оплати за спожиту теплову енергію. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті 21.08.2017.

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві (вх. №26745 від 17.08.2017), а його представники у судовому засіданні вказали, що КЗ Міський центр Промінь підпорядкований Управлінню праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, яке є головним розпорядником бюджетних асигнувань та затверджує кошторисну документацію на бюджетні роки. Адміністрація КЗ Міський центр Промінь , проаналізувавши ситуацію, яка склалася наприкінці опалювального сезону 2011 року, звернулася до керівництва Управління праці та соціальних питань про виділення додаткових натуральних показників та збільшення плану асигнувань по оплаті за теплопостачання у листопаді-грудні 2011 року. Але збільшення плану асигнувань не відбулося, додаткові кошти не були виділені, внаслідок чого склалася кредиторська заборгованість перед КП Харківські теплові мережі на загальну суму 44967,83 грн., в тому числі: за листопад 2017 року - 5017,47 грн., за грудень 2011 року - 39950,36 грн. Згідно із Бюджетним кодексом України поточні видатки на утримання бюджетної організації сплачуються у поточному бюджетному році, таким чином, сплатити вищевказану кредиторську заборгованість за 2011 рік КЗ Міський центр Промінь в наступних бюджетних періодах не мав права.

Відповідно до ст.77 ГПК України судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 11.09.2017 о 11:30 год.

Відповідач звернувся до суду із заявою (вх. №28808 від 07.09.2017) про застосування строку позовної давності, яку у судовому засіданні підтримали повноважні представники. Вказали, що умовами договору про постачання теплової енергії №11543 від 01 жовтня 2006 року передбачено, що останнім днем виконання зобов'язань зі сплати за спожиту теплову енергію є 4 число місяця наступного за розрахунковим. Бюджетний рік закінчується 31 грудня поточного року, ця дата і є останнім днем погашення взятого на цей рік фінансового зобов'язання для бюджетної організації, якою є відповідач. Оскільки станом на вказану дату позивач відповідно до актів звіряння знав про порушення свого права за зазначеним договором, то строк позовної давності щодо виконання зобов'язань за цим договором має рахуватися саме з 01 січня 2012 року. При цьому позовна заява КП Харківські теплові мережі була подана до суду із значним пропуском строку позовної давності. Крім того, за час до дати подання вказаної позовної заяви відсутні підстави для зупинення та переривання перебігу позовної давності відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦК України.

Представник позивача проти вказаної заяви заперечувала, зауважила, що строк позовної давності було перервано у зв'язку із підписанням відповідачем актів звірки, просила надати час для підготовки доказів в обгрунтування своїх заперечень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2017 року задоволено клопотання представника позивача комунального підприємства Харківські теплові мережі про продовження строку вирішення спору у справі та продовжено строк розгляду справи №922/2515/17 на 15 днів, до 13.10.2017 включно.

З метою надання можливості позивачу подати документально обґрунтовані письмові заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності судом оголошено перерву у судовому засіданні до 11:30 год. 10.10.2017.

Після перерви, позивач надав суду заперечення (вх. №32508 від 04.10.2017) на відзив відповідача та заяву про застосування строку позовної давності, що долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні вказала, що факт надання та отримання теплової енергії, її обсяг та вартість підтверджена сторонами у відповідних документах, що містяться у матеріалах справи, а саме: двосторонніми актами підключення та відключення опалення, актами звіряння та актами грошових надходжень. Крім того, шляхом здійснення часткової оплати у розмірі 35808,39 грн. за листопад 2011 року до подання позову по цій справі, відповідач визнав і факт отримання теплової енергії у спірному періоді, у суму нарахувань, і наявність боргу. При цьому відсутність бюджетних коштів на оплату не означає і відсутність самого боргу. Наголосила, що позивач категорично заперечує проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строк неодноразово переривався шляхом здійснення часткових оплат, а також підписанням двосторонніх актів звірки. А відтак, позовну заяву подано у межах строку позовної давності.

Представник відповідача підтримала раніше подану заяву про застосування строку позовної давності (вх. №28808 від 07.09.2017).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому доходить висновку про можливість розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

01 жовтня 2006 року між комунальним підприємством Харківські теплові мережі (далі - енергопостачальна організація) та міським центром ранньої, загальної соціально-педагогічної та трудової реабілітації дітей-інвалідів дитинства (далі - споживач) було укладено тимчасовий договір №11543 про постачання теплової енергії (далі - договір), за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У п.2.1. вказаного договору зазначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Пунктом 3.2. договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії. Так, споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п.3.2.1., 3.2.2. п.3.2.)

В свою чергу енергопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 3 до договору (п.п.4.1.3., 4.1.4. п.4.1.). Енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п.п. 4.2.1. п.4.2.).

Відповідно до додатку 1 від 01.12.2006 до договору (особистий рахунок №17300-9727-1) енергопостачальна організація постачає споживачу в опалювальний період теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 495,4824 Гкал/рік.

Крім того, у додатку 1 від 01.10.2010 до договору (особистий рахунок №17600-7064-0) зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу протягом року теплову енергію в гарячій воді в обсягах Qрік = 42,6413 Гкал за кожним видом і параметром теплоносія.

У додатку 2 від 01.10.2010 до договору (особистий рахунок №17600-7064-0) міститься схема межі поділу теплової мережі, технічна характеристика теплотраси: магістраль №-теплове джерело №63003 ТРС вул. Власенка, 3а.

Відповідно до акту розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, межа балансової належності, експлуатаційної відповідальності теплопостачальної організації та межа продажу теплової енергії проходить по зовнішній стіні будівлі за адресою: вул. Власенка, 14, згідно із схемою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що постачання теплової енергії за договором має здійснюватися позивачем до об'єктів постачання за такими адресами: м. Харків, пр. Перемоги, 77А; м. Харків, вул. Власенка, 14, що підтверджується додатком 4 від 01.10.2010 до договору, що містить перелік об'єктів теплопостачання (а.с.24).

Як вбачається із матеріалів справи позивач постачав відповідачеві теплову енергію за адресами: м. Харків, проспект Перемоги, 77 А; м. Харків, вул. Власенка, 14, що підтверджується наступними документами: актами №173/19577, №173/19578, №173/19579 від 04.10.2011 підключення споживача до джерела теплової енергії (адреса: м. Харків, проспект Перемоги, 77-А), актом №176/6847 від 15.10.2011 підключення споживача до джерела теплової енергії (адреса: м. Харків, вул. Власенка, 14), актами №173/21699, №173/21700, №173/21701 від 09.04.2012 відключення споживача від джерела теплової енергії (а.с.9-12).

Система теплопостачання приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначених будівель за вказаними адресами.

Відповідно до п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.1., 6.2. договору).

Згідно із п.6.3 договору, споживач сплачує вартість фактично спожитої, в розрахунковому періоді, теплової енергії, протягом 5 днів після одержання рахунку безпосередньо від представника енергопостачальної організації або 7 днів після відправлення його поштою.

Сторони у п.6.4. договору домовились, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У п.6.5., 6.6. договору сторони дійшли згоди, що споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою.

Позивач стверджує, що відповідач свій обов'язок щодо оплати за теплову енергію виконує неналежним чином, а саме не у повному обсязі здійснює оплату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період листопад-грудень 2011 року в розмірі 44967,83 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01 жовтня 2006 року було укладено тимчасовий договір №11543 про постачання теплової енергії (а.с.16-25), за яким позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вказаним договором, а саме постачав відповідачеві теплову енергію за адресами: м. Харків, проспект Перемоги, 77 А; м. Харків, вул. Власенка, 14, що підтверджується актами №173/19577, №173/19578, №173/19579 від 04.10.2011 підключення споживача до джерела теплової енергії (адреса: м. Харків, проспект Перемоги, 77-А), актом №176/6847 від 15.10.2011 підключення споживача до джерела теплової енергії (адреса: м. Харків, вул. Власенка, 14), актами №173/21699, №173/21700, №173/21701 від 09.04.2012 відключення споживача від джерела теплової енергії. Вказані акти підписані та скріплені печатками представників КП Харківські теплові мережі та споживача (а.с.9-12).

Система теплопостачання приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначених будівель за вказаними адресами, що унеможливлює обмеження постачання теплової енергії.

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із відпуском теплової енергії позивач направляв відповідачеві рахунки-фактури за спожиту теплову енергію для здійснення оплати, а саме: рахунок-фактуру №17300-9727 від 07 грудня 2011 року за листопад 2011 року на суму 40825,86 грн.; рахунок-фактуру №17300-9727 від 09 січня 2012 року на суму 39950,36 грн. (а.с.14, 15).

Підтвердженням направлення відповідачеві вказаних вище документів слугує наявний у матеріалах справи лист Дзержинської філії КП ХТМ від 01.08.2013 №146, а також фіскальний чек (а.с. 13).

Згідно із ч.6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 7 ст.275 ГК України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У п.6.1., 6.2. договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою (п.6.6. договору).

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1, 2).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем було поставлено відповідачу за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року теплову енергію на загальну суму 80776,22 грн.(а.с.14, 15, 26-28).

Як ствержує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач у порушення умов договору не у повному обсязі здійснив оплату за відпущену йому теплову енергію за період листопад-грудень 2011 року, у зв'язку із чим сума, що залишилася несплаченою складає 44967,83 грн., що підтверджується наданим позивачем актом надходжень КЗ Міський центр Промінь за договором (особистий рахунок №17300-9727) та розрахунком суми боргу (а.с. 28, 33, 34), а також наявними у матеріалах справи актами звірки станом станом на 01.11.2011, станом на 01.11.2012, станом на 01.11.2013, станом на 01.11.2014, станом на 01.11.2016.

В свою чергу відповідач не заперечує щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 44967,83 грн. за спожиту за листопад-грудень 2011 року теплову енергію.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором №11543 від 01.10.2006 про постачання теплової енергії за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року складає 44967,83 грн.

Водночас, відповідач звернувся до суду із заявою (вх. №28808 від 07.09.2017) про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 264 ЦК України передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається.

Так, відповідно до статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу належить, зокрема, підписання в межах строку позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, в межах строку позовної давності, неодноразово було складено та підписано акти звірки об'єднані про відпуск-отримання теплової енергії і розрахунків за її використання за договором №11543 від 01.10.2006, а саме станом на 01.11.2011, на 01.11.2012, на 01.11.2013, на 01.11.2014, на 01.11.2016, за якими сторони підтвердили наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором №11543 від 01.10.2006 за листопад-грудень 2011 року в розмірі 44967,83 грн.

Вказані акти від імені відповідача (абонента,) підписані керівником та скріплені печаткою відповідача.

Судом встановлено, що сторонами було підписано акти звірки станом на 01.11.2011, станом на 01.11.2012, станом на 01.11.2013, станом на 01.11.2014, станом на 01.11.2016.

З підписанням двостороннього акту звірки взаєморозрахунків, в межах строку позовної давності уповноваженою особою боржника разом із кредитором, за яким боржником визнається сума боргу щодо якої виник спір, строк позовної давності відповідно до положень ст.264 ЦК України переривається і її перебіг починається заново.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного суду України від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16 та Постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2016 по справі №911/4068/15.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами неодноразово було підписано акти звірки, у межах строку позовної давності, якими визнано заборгованість відповідача перед позивачем, що є предметом розгляду цієї справи, у зв'язку із чим строк позовної давності неодноразово переривався і починався заново.

25.11.2016 відповідачем було підписано акт звіряння об'єднаний станом на 01.11.2016, яким визнано борг перед позивачем у сумі 44967,83 грн. за період листопад-грудень 2011 року за договором № 11543 від 01.10.2006, із цієї дати відбулося переривання строку позовної давності, а її перебіг почався заново. А відтак, позивач звернувся до суду із позовною заявою у межах строку позовної давності.

При цьому акт звірки, підписаний обома сторонами, є належним доказом в підтвердження заборгованості суб'єкта господарювання.

Таким чином, заява відповідача про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи містяться акти звіряння об'єднані станом на 01.01.2017, станом на 01.09.2017, які підписані головним бухгалтером позивача, однак не підписані відповідачем та не скріплені його печаткою, у зв'язку із чим суд оцінює їх критично, так як вони не є належними та допустимими доказами та не бере їх до уваги для визначення переривання строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію за договором, внаслідок чого у нього утвориласть заборгованість у розмірі 44967,83 грн. за листопад-грудень 2011 року, яка підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними та обгрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального закладу Харківський міський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Промінь (61174, м. Харків, проспект Перемоги, 77-А, код ЄДРПОУ 32869843) на користь комунального підприємства Харківські теплові мережі (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у розмірі 44967,83 грн. за період листопад-грудень 2011 року та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_3