Рішення

від 09.10.2017 по справі 922/3010/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р.Справа № 922/3010/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Теплопромбуд", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 68 454,81 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 743 від 12.12.2016 року

відповідача - не з'явився

за відсутністю клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Теплопромбуд", про стягнення 62 278,70 грн. авансового платежу, пені у розмірі 5 403,17 грн. та 772,94 грн. процентів за користування грошовими коштами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 27-03/35/63М400-642/17 від 14 березня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3010/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 09 жовтня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від позивача супровідним листом (вх. № 32482 від 04 жовтня 2017 року) та супровідним листом (вх. № 32860 від 09 жовтня 2017 року).

В призначене судове засідання 09 жовтня 2017 року з'явився представник позивача, відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 60-64).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/9, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 09 жовтня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 березня 2017 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір № 27-03/35/63М400-642/17. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується якісно та в строк виконати роботи згідно робочого проекту по об'єкту "Влаштування твердопаливної топочної з реконструкцією системи опалення будівлі АТС за адресою: Харківська обл., м. Валки, пр. Леніна, 1", а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується їх прийняти та оплатити. Роботи виконуються з матеріалів та обладнання підрядника. Підрядник зобов'язаний використовувати якісні матеріали під час виконання робіт та надавати замовнику документи, що підтверджують належну якість таких матеріалів. Строк виконання робіт за цим договором складає: початок - протягом 5 календарних днів з моменту оплати авансу; закінчення - протягом 60 календарних днів після початку робіт згідно графіку виконання робіт (додаток № 8). Вартість робіт згідно договірної ціни (додаток № 1) та локальних кошторисів (додаток № 2 - № 7) за цим договором складає: загальна ціна без ПДВ - 172 996,39 грн., ПДВ - 34 599,28 грн., всього з ПДВ - 207 595,67 грн. У вартості робіт за об'єктом відповідно до договірної ціни повинна входить вартість всіх матеріалів та робіт непередбачених кошторисом, механізмів, запасних частин, інструменту, спеціальних пристроїв, податків та інші затрати, які може понести підрядник при виконанні робіт. Оплата робіт здійснюється замовником у два етапи: авансова оплата у розмірі 30% від вартості робіт здійснюється після укладання договору протягом 5 днів від дати отримання від підрядника відповідного оригіналу рахунка на оплату; оплата за виконання робіт сплачується на підставі підписаного сторонами акту виконання робіт протягом 30-ти календарних днів на підставі оригіналу рахунку. Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні; зобов'язання по оплаті замовником вважаються виконаними у дату зарахування грошових коштів на банківській рахунок підрядника; оплата за виконані роботи здійснюється у строки, визначені цим розділом, але не раніше реєстрації підрядником податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) за кожною з подій, що відповідно до вимог Податкового кодексу України пов'язані з виконанням податкових зобов'язань у контрагента (часткова попередня оплата та/або виконання робіт) (розділ 3 договору). У разі прострочення виконання робіт, підрядник на вимогу замовника зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт за увесь час прострочення (п. 4.2 договору). Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 липня 2017 року, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов'язань - до закінчення їх виконання. У разі прострочення підрядником виконання робіт більше ніж на 30 днів замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від виконання робіт або достроково розірвати договір, письмово попередити про це підрядника не пізніше за 5 днів до дати відмови/розірвання. Роботи, від виконання яких відмовився замовник внаслідок їх прострочення підрядником, оплати або відшкодуванню не підлягають, а сплачена сума авансу підлягає поверненню підрядником у 3- денний строк з дати отриманого письмової вимоги від замовника.

03 квітня 2017 року позивачем, на виконання вище вказаних умов договору, було перераховано на рахунок відповідача 62 278,70 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1401 від 03 квітня 2017 року (арк. спр. 49). 14 серпня 2017 року позивачем звернувся до відповідача з листом за вих. № 27-01/21, відповідно до якого повідомив відповідача про відмову від виконання робіт за договором в наслідок їх прострочення та пропонував, відповідно до п. 5 договору, у триденний строк з дати отримання цієї вимоги перерахувати на рахунок позивача аванс у сумі 62 278,7 грн. Втім, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач як не виконав свої зобов'язання за договором № 27-03/35/63М400-642/17 від 14 березня 2017 року, так й не повернув суму авансового платежу в добровільному порядку, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України). За внормованими приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6 та 627 ЦК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частинами 1 та 3 статті 843 ЦК України передбачено, що договір підряду визначає ціну роботи (яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу) або способи її визначення. Строк виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України). Тотожнім є за змістом й вимога ч. 1 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання підлягає виконанню у визначений в зобов'язанні строк (термін) його виконання. Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Водночас, згідно змісту ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; а також має право відмовитись від договору у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Враховуючи вище викладене в сукупності, а саме невиконання відповідачем робіт в строки, передбачені п. 1.3 договору № 27-03/35/63М400-642/17 від 14 березня 2017 року, здійснений позивачем авансовий платіж 03 квітня 2017 року у розмірі 62 278,70 грн. (з призначенням платежу: опл. авансу, влаштування твердопаливної топпочної, Валки зг. дог 27-03/35/63М400-642/17 в_д 14.03.2017, зг. рах ПА-0000007.1 в_д 14.03.2017, в т.ч. ПДВ - 10379), умови пункту 5.2 договору та лист за вих. № 27-01/21 від 14 серпня 2017 року позивача, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача суми авансового платежу у розмірі 62 278,70 грн., позовні вимоги в цій частині є доведеними матеріалами справи та, відповідно, підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 403,17 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Пунктом 4.2 договору № 27-03/35/63М400-642/17 від 14 березня 2017 року сторони передбачили, що у разі прострочення виконання робіт, підрядник на вимогу замовника зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт за увесь час прострочення. Тобто, умовами вказаного пункту договору сторонами передбачено відповідальність (з огляду на приписи ст. 549 ЦК України та правову природу виникнення та проведення нарахування штрафу та пені) у вигляді пені, а саме у розмірі однієї облікової ставки НБУ пені, яка обраховується від вартості прострочених робіт за увесь час прострочення. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, враховуючи п. 4.2 договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5 403,17 грн. пені (одна облікова ставка НБУ від вартості прострочених робіт (207 595,67 грн.) за кожен день прострочених робіт) за період з 07 червня 2017 року по 22 серпня 2017 року підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 772,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, в порядку ст. 536 ЦК України, суд визнав безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як роз'яснено в п.п. 6.1, 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Втім, як вбачається з умов договору № 27-03/35/63М400-642/17 від 14 березня та що визнано представником позивача під час судового засідання, умовами договору сторонами не встановлено розміру відповідних процентів. Натомість, позивач посилається на те, що до спірних правовідносин, в частині встановлення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регулює встановлення розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин, а оскільки сама правова природа виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами є абсолютно різною та регулює різні види цивільних (фінансових) санкцій, тому й для застосування вимог ст. 536 ЦК України не можливо враховувати приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України (якою встановлено розмір сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку необґрунтованості позовних вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 772,94 грн. та безпідставності, що унеможливлює задоволення позову в цій частині, відповідно, дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, пропорційно, покладається на відповідача у розмірі 1 581,90 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Теплопромбуд" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, 7/8, код ЄДРПОУ 36875431) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченськ набережна, 8, код ЄДРПОУ 21560766) 62 278,70 грн. авансового платежу, 5 403,17 грн. пені та 1 581,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3010/17