Ухвала

від 07.08.2006 по справі 20-4/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"07" серпня 2006 р.  15:00 справа № 20-4/119

осподарський суд міста Севастополя в складі:

судді Остапової К.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського транспортного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б.85 кв. 27) про стягнення 10245,00 грн.,

за участю представників:

прокурор –Шульга А.М., посвідчення №  438   від 20.02.2006;

позивач –Кухаренко В.М., довіреність № 04-280 від 23.05.2006;

відповідач  –не з'явився;          

С у т ь   с п о р а:

Севастопольський транспортний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар” про стягнення штрафних санкцій в сумі 10245,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2005 рік у відповідача норматив склав 3 робочих місця, фактично на підприємстві працювало 2 інваліда.

Ухвалою суду від 06.06.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 20.06.2006.

Відповідач в попереднє судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце попереднього засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 20.06.2006 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 07.08.2006, сторони зобов'язані надати витребувані судом документі.

У судове засідання, яке було призначено на 07.08.2006, відповідач явку повноважних представників не забезпечив, вимоги, викладені в ухвалі суду від 06.06.2006 не виконав.

За клопотанням представника позивача та прокурора, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача та прокурору роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника  позивача та прокурора, суд -

В с т а н о в и в :

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.   

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно  від форми власності і господарювання встановлюється  норматив  робочих  місць  для   забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної   чисельності працюючих, а якщо  працює  від  8  до 25 чоловік - у  кількості одного  робочого  місця, якщо інше не передбачено  законом.

Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 3 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (82 осіб), фактично на підприємстві працювало 2 інваліда. Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 10245,00 грн.  

Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів визначається згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 № 171 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, середньорічна чисельність інвалідів, працюючих на підприємстві у 2005 році склала 2 інваліда.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів   менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких  визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно від форми власності та господарювання, на яких  працює  від  8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом,  визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 10245,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2005 році.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 78 від 27.03.2006) в період з 2004 по 2005 року Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 64 підприємствах. Атестація робочих місць інвалідів Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар” сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії не проводилась.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства  зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення,  яким, зокрема, є невиконання нормативу  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.

Зокрема, у  пункті 14 названого  Положення   передбачено,  що  підприємства  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.  

Пунктами 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Доказів того, що протягом 2005 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, суду не надано.

Відповідно до довідок (вих. № 1208/12 від 25.04.2006, вих. №1832/08 від 15.06.206) Севастопольського міського центру зайнятості Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар” протягом 2005 року не надавало відомості про вакансії по працевлаштування інвалідів, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту  населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 10245,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 111, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-демонстраційний центр “Болівар”  (99038, м.Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б.85 кв. 27; код ЄДРПОУ 22324803, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, код ЄДРПОУ 24035598, на р/р31218221800007, УДК в м.Севастополі, МФО 824509) заборгованість в сумі 10245,00 грн.

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

3.          Примирники постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

14.08.2006

Розсилка:

1.          Прокуратура м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л.Павліченко, 1)

2.          Севастопольський транспортний прокурор (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

3.              Севастопольське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м.Севастополь,   вул.Гоголя, 20 А)

4.           відповідач –ТОВ  КДЦ “Болівар” (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 85 кв. 27; 99011, м. Севастополь, вул. 6-та Бастіонна, б.46 кімната 502) –2 примир.

5.          справа

          6.     наряд