Ухвала

від 05.10.2017 по справі 0870/7612/12(сн/808/14/17)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2017 рокусправа № 0870/7612/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Острика С.Ю.,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року

у справі № 0870/7612/12

за позовом селянського (фермерського) господарства Таврічеське

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року селянське (фермерське) господарство Таврічеське звернулося в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року №0000062302.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 176796 гривень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2013 та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Таврічеське , рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник селянського (фермерського) господарства Таврічеське заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився; надіслав електронною поштою клопотання, не скріплене електронно-цифровим підписом, про відкладення розгляду справи для надання обвинувальних вироків по контрагентам позивача.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з підпунктом 2.2.18 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №174, для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв'язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали. До підтвердження оригіналами такі документи мають статус інформаційних.

Разом з цим, представник відповідача жодних обставин наявності кримінальних проваджень або вироків відносно контрагентів позивача, неможливості їх подання не зазначив, будь-яких доказів не подав, у зв'язку з чим відсутні підстав для відкладення розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи у січні-лютому 2012 року державною податковою інспекцією у Оріхівському районі Запорізької області Державної податкової адміністрації України проведено планову виїзну перевірку селянського (фермерського) господарства Таврічеське з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт №7/23-30567634 від 16 лютого 2012 року (т. 1 а.с. 11-32).

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою встановлені порушення, зокрема:

- пункту 1.7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого встановлено заниження суми податку, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на 382587 гривень, у тому числі за грудень 2009 року на 205771 гривень, за березень 2010 року на 176816 гривень;

- статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість внаслідок неправильного визначення суми податкової пільги по коду пільги 14010450 за 2009 рік на суму 139250 гривень.

Контролюючий орган пов'язує наявність податкових порушень з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами товариствами з обмеженою відповідальністю Глорія Фарм Груп , РИЛ-5МС та Алтаїр-ХХІ-7к .

За виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року №0000062302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1174133,25 гривень, у тому числі за основним платежем на 521837 гривень та 652296,25 гривень за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 9-10).

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року №0000062302 скасовано в частині 139270 гривень податку на додану вартість, нарахованого за жовтень 2010 року; 34817,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій і 345041 гривень штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за грудень 2009 року та жовтень 2010 року, в іншій частині рішення залишено без змін (т. 1 а.с. 33-46).

Зокрема, під час процедури адміністративного оскарження, встановлена необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю Євротрейд-Холдінг , статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість внаслідок неправильного визначення суми податкової пільги та спростовані висновки щодо використання позивачем податкової пільги не за призначенням.

Фактичними обставинами справи підтверджується, що нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням зменшеного податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій не приймалося.

Селянське (фермерське) господарство Таврічеське на час виникнення спірних правовідносин підпадало під визначення сільськогосподарського підприємства та було зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (т. 4 а.с.118).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з настанням відповідних правових наслідків, у тому числі з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, у господарства відбулися зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що в свою чергу спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю Глорія Фарм Груп , Алтаїр-ХХІ-7к , РИЛ-5МС .

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8-1.1 статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.2 статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Отже, для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість проведені господарські операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Такі операції повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність проведених операцій.

Вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення цієї справи.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

У відповідності до матеріалів справи, у грудні 2009 року позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю Глорія Фарм Групп 680 тонн селітри аміачної на загальну суму 1495000 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 249166,67 гривень.

Продавцем виписані видаткова та податкова накладні (т. 1 а.с. 106, 108). Оплата придбаного товару проведена в безготівковій формі та підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с.107).

У перевіряє мий період, між позивачем (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю РИЛ-5МС (продавцем) укладені договори купівлі-продажу (т. 1 а.с. 109-118) від:

- 11 березня 2010 року №11/03-1, селітри аміачної у кількості 200 тонн, загальною вартістю 499402,10 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 83233,68 гривень;

- 12 березня 2010 року №12/03-3 запчастин в асортименті, загальною вартістю 153002,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 25500,04 гривень;

- 12 березня 2010 року №12/03-2, селітри аміачної у кількості 175 тонн, загальною вартістю 436976,40 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 72829,40 гривень;

- 15 березня 2010 року №12/03-4, запчастин в асортименті, загальною вартістю 129114,12 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 21519,02 гривень;

- 15 березня 2010 року №12/03-5, добрива NPK у кількості 78,50 тонн, загальною вартістю 471000 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 78500 гривень;

- 16 березня 2010 року №12/03-6, селітри аміачної у кількості 100 тонн, загальною вартістю 600000 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 100000 гривень;

- 17 березня 2010 року №12/03-7, добрива NPK у кількості 57,5 тонн, загальною вартістю 345000 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 57500 гривень;

- 18 березня 2010 року №12/03-8 селітри аміачної у кількості 14 тонн, загальною вартістю 84000 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 14000 гривень;

- 18 березня 2010 року №12/03-9 палива у кількості 47920 літрів, загальною вартістю 282919,68 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 47153,28 гривень;

- 19 березня 2010 року №12/03-10, селітри аміачної у кількості 152,5 тонн, загальною вартістю 366763,12 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 61127,119 гривень.

За вказаними договорами продавцем виписані податкові та видаткові (т. 1 а.с. 119-144).

Суми податку на додану вартість за податковим накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2010 року.

Вартість придбаного товарно-матеріальних цінностей позивачем оплачена, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 146-151).

Крім того, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Альтаїр-ХХІ 7К укладені договори від (т. 1 а.с. 152-155):

- 22 березня 2010 року №23/03-1 купівлі-продажу 55 тонн амофосу загальною вартістю 133477,73 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 22246,29 гривень;

- 22 березня 2010 року №23/03-3 купівлі-продажу 18272 літрів дизельного пального загальною вартістю 107877,89 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 17979,65 гривень;

- 22 березня 2010 року №23/03-2 щодо надання послуг з ремонту сільськогосподарської техніки. Вартість послуг склала 58644 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 9774 гривень;

- 25 березня 2010 року №23/03-4 купівлі-продажу запчастини в асортименті. Загальна вартість товару склала 108518,04 гривень, у тому числі податок на додану вартість - 18086,34 гривень.

Виконання вказаних договорів підтверджується копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, вартість поставленого товару та отриманих послуг сплачена позивачем (т. 1 а.с. 156-168).

Також, судом першої інстанції встановлено, що добрива позивачем придбавалися для поліпшення земельних ділянок на яких провадилася сільськогосподарська діяльність (у тому числі на зареєстрованих земельних ділянках на праві користування на території м. Мелітополя, Мелітопольського та Веселівського районів Запорізької області, т. 4 а.с. 18-40), запчастини та пальне придбавалися у зв'язку з необхідністю використання під час господарської діяльності сільськогосподарської техніки (власної та орендованої, т. 3 а.с. 13-17, т. 4 а.с. 98-103), що підтверджується актами списання, журналами проводок, актами прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, (а.с.9-12, 17-123, т.3, а.с.109-115, т.4).

Акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (сільськогосподарської техніки), складені за типовою формою №03-2, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №352, зміст актів, зокрема, містить назву та дату, період надання послуг (капітальний, плановий або поточний ремонт; діагностика, заміна деталей тощо), кількість та персональне найменування об'єкту (борона зубо-пружинна ЗБР-24, трактор колісний Кейс 7250 1999 р.в. та інше).

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, основних оборотних коштів для реального здійснення господарських операцій, суд зауважує, що отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в податковій звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Сама по собі податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не може вважатись такою, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності, а висновки, зроблені на підставі такої інформації, підлягають доведенню.

Оцінюючи доводи відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який надає право платникам податку на прибуток для відображення витрат на перевезення вантажів при розрахунку оподатковуваного прибутку, проте, жодного пливу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-транспортна накладна не має.

Враховуючи фактичні обставини справи, наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами та протиправності податкового-повідомлення рішення.

Отже, доводи відповідача стосовно нікчемності вказаних правочинів є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про кримінальні провадження або вироки відносно контрагентів позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим