Рішення

від 11.10.2017 по справі 909/718/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р. Справа № 909/718/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут",

юридична адреса: вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76000;

поштова адреса: вул. Комунальників, 1, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78405;

до відповідача: Відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації,

вул. К.Левицького, 4, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401;

про: стягнення 188 360,51грн., з яких: 124 106,98грн. - пеня, 49 849,71грн. - інфляційні втрати, 14 403,82грн. - 3% річних.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник, (довіреність Сз-133-0517 від 04.05.17р.);

від відповідача: ОСОБА_2- начальник групи матеріально-технічного постачання відділу освіти, (доручення № 301/07-15/07 від 22.08.17р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з відповідача - Відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації, 1 530 265,90грн., з яких: 1 341 905,39грн. - основний борг, 124 106,98грн.- пеня, 14 403,82 грн. - 3% річних, 49 849,71грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.17р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області №64 від 06.09.17р., у зв"язку із звільненням судді Цюх Г.З., з посади судді господарського суду Івано-Франківської області, у відповідності до п. п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №909/718/17, за наслідками якого, справу №909/718/17, розподілено судді Кобецькій С.М.

В судових засіданнях 12.09.17р., 26.09.17р., 05.10.17р. оголошувались перерви до 26.09.17р., до 05.10.17р., до 11.10.17р.

Представник позивача, в судовому засіданні 12.09.17р., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог вх№14210/17, в якій просить суд, стягнути з відповідача 124 106,98грн. - пені, 49 849,71грн. - інфляційних втрат, 14 403,82грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., за змістом якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні, представник позивача, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому, на:

- порушення відповідачем п.4.2. укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141023ZELTB027 від 13.02.17р., а саме, несвоєчасне здійснення розрахунків за спожитий природний газ в загальній сумі 1 444 000,67грн., згідно актів приймання-передачі природного газу №ЗІФ00009039 від 28.02.2017р., №ЗІФ00036458 від 31.03.2017р., №ЗІФ00039247 від 30.04.2017р.;

- п. 6.2.1. Договору та положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати спожитого природного газу, відповідачу нараховано 124 106,98грн.- пені, 14 403,82 грн. - 3% річних, 49 849,71грн. - інфляційних втрат;

- приписи ст.ст. 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, підтвердив факт несвоєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, обумовлений Договором №1141023ZELTB027 від 13.02.17р. Однак, проти позову заперечує, просить суд, взяти до уваги повноту та добровільність виконання ним своїх договірних зобов"язань зі сплати вартості природного газу в сумі 1 444 000,67грн. та врахувати той факт, що Відділ освіти Тисменицької районної державної адміністрації, здійснює оплату послуг газопостачання на основі державних дотацій, проте, згідно помісячного районного розпису на 2017р. (загальний фонд), загальна сума дотацій становить 32 223 700,00грн. (27 723 700,00грн. - на освіту) та є недостатньою для покриття витрат на послуги газо-електропостачання. Зазначає, що сума нарахованих відповідачем штрафних санкцій - 188 360,51грн. є занадто великою для Відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації та може призвести до катастрофічної ситуації із виплатою заробітної плати технічним працівникам закладів освіти району та повторного виникнення боргу за спожиті енергоносії (відзив на позов вх№14897/17 від 25.09.17р.). Слід зазначити, що в судовому засіданні 11.10.17р., представник відповідача подав клопотання вх№10838/17 від 11.10.17р., в якому просить суд, врахувати вищевказані обставини та зменшити розмір нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (Постачальник/ позивач) та Відділом освіти Тисменицької районної державної адміністрації

(Споживач/відповідач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141023ZELTB027 від 13.02.17р.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов»язується передати у власність Споживачу у 2017році природний газ, а Споживач зобов»язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу, планові обсяги постачання по місяцях, ціну за 1000куб.м. та загальну суму Договору, обумовлено розділами І, ІІІ Договору.

Додатковими угодами №1 від 13.02.17р., №2 від 14.02.17р., №3 від 20.03.17р., №4 від 20.04.17р., №5 від 12.05.17р. до Договору, змінювались планові обсяги постачання газу, ціна за 1000куб.м. та загальна сума Договору №1141023ZELTB027 від 13.02.17р.

У відповідності до п. п. 2.9.-2.9.3. Договору, визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого природного газу) між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п.п.4.2., 4.2.1.Договору).

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідачу природний газ, на загальну суму 1 444 000,67грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу №ЗІФ00009039 від 28.02.2017р., №ЗІФ00036458 від 31.03.2017р., №ЗІФ00039247 від 30.04.2017р. (а.с.28-30).

Як вбачається з платіжних доручень (а.с.36-41), заяви про зменшення розміру позовних вимог вх№14210/17 від 12.09.17р. (а.с.48-49), відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за спожитий природний газ в розмірі 1 341 905,39грн.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, обумовленої п.6.2.1 Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141023ZELTB027 від 13.02.17р., у вигляді пені в сумі 124 106,98грн. та наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 49 849,71грн. - інфляційних втрат, 14 403,82грн. - 3% річних.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141023ZELTB027 від 13.02.17р. з Додатковими угодами №1 від 13.02.17р., №2 від 14.02.17р., №3 від 20.03.17р., №4 від 20.04.17р., №5 від 12.05.17р. до Договору, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншогообладнання.

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України). А відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання. За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_3, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. 6.2.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 124 106,98грн. - пені, 49 849,71грн. - інфляційних втрат, 14 403,82грн. - 3% річних.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3 % річних, інфляційних втрат та встановлено, що останні підлягають стягненню за період та у сумі, вірно визначеній позивачем у розрахунках (а.с.12-14).

Разом з тим, слід зазначити, що норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з ст. 551 Цивільного кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного та повного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ в сумі 1 444 000,67грн., матеріальні інтереси обох сторін, важкий фінансовий стан підприємства, що заслуговує на увагу (Відділ освіти Тисменицької РДА, здійснює оплату послуг газопостачання на основі державних дотацій, проте, згідно помісячного районного розпису на 2017р. (загальний фонд), загальна сума дотацій становить 32 223 700,00грн. (27 723 700,00грн. - на освіту) та є недостатньою для покриття витрат на послуги газо-електропостачання), суд вважає за можливе, зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача 43 437,44грн. - пені. Крім того, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат, то в нормі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, йдеться про можливість зменшення судом розміру саме неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а відтак, не можуть бути зменшені судом в силу п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 43 437,44грн. - пені, 49 849,71грн. - інфляційних втрат, 14 403,82грн. - 3% річних. В решті позову відмовити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 617, 625-629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації, вул. К.Левицького, 4, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401 (ідентифікаційний код 02143525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 39595350) 43 437,44грн. (сорок три тисячі чотириста тридцять сім грн. 44коп.) - пені, 49 849,71грн. (сорок дев"ять тисяч вісімсот сорок дев"ять грн. 71коп.) - інфляційних втрат, 14 403,82грн. (чотирнадцять тисяч чотириста три грн. 82коп.) - 3% річних, 2 825,41грн. (дві тисячі вісімсот двадцять п"ять грн. 41 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.17р.

Суддя С.Кобецька