Рішення
від 11.10.2017 по справі 912/2484/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 рокуСправа № 912/2484/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2484/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт Групп", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Промбудсервісальянс", м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 174 382,32 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 10.10.17;

від відповідача - участі не брали,

В судовому засіданні 11.10.2017 оголошувалась перерва до 17 год. 15 хв. 11.10.2017.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракт Групп" (далі - ТОВ "Тракт Групп", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" (далі - ПП "Промбудсервісальянс", відповідач) 177682,14 грн заборгованості, з якої: 137 445,99 грн - інфляційних втрат, 14 242,00 грн - 3% річних, 25 994,47 грн неустойки (пені), з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 30.08.2017 господарським судом прийнято подану позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2484/17.

Заявою від 09.10.2017 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 136 781,37 грн - інфляційних втрат, 14 030,00 грн - 3% річних та 23 570,95 грн пені, що разом складає 174 382,32 грн (а.с. 70-71).

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та наявність повноважень на зменшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт Групп" від 09.10.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Відповідач позовні вимоги заперечив, про що надав письмовий відзив від 27.09.2017.

Так, відповідач вважає, що в частині стягнення пені за вказаний період позивачем пропущено строк позовної давності, а тому відповідач просить застосувати до вимоги про стягнення пені позовну давність і відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Крім того, відповідач заперечує позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки на його думку зобов'язання може виникати з рішення суду тільки у випадках встановлених законом. Враховуючи, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2016 у справі № 912/3287/16 з відповідача стягнуто 147 594,13 грн заборгованості набрало законної сили, відповідач заперечує правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

В судовому засіданні 11.10.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак відповідно до заяви від 29.09.2017 просить розглянути справу за відсутності його представника.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату і час проведення засідання суду у даній справі, надав відзив на позовну заяву та подавав клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2014 між ТОВ "Тракт Груп" (Перевізник) та ПП "Промбудсервісальянс", (Замовник) укладено Договір № 02/07 на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. даного Договору Замовник доручає, а Перевізник бере на себе виконання послуг по перевезенню вантажів по території України вантажним автотранспортом. Маршрут, вимоги до транспортного засобу, тип вантажу та інші суттєві умови перевезення вантажу обумовлюються у Додатковій Угоді, що є невід'ємною частиною Договору.

Замовник сплачує Перевізнику вартість транспортних послуг по договірним цінам. Вартість вантажоперевезень узгоджуються у Додатковій Угоді, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору).

Розрахунок між сторонами по даному Договору проводиться протягом двох банківських днів з моменту виставлення (передачі) Перевізником рахунку-фактури або підписання акта виконаних робіт по факсимільному зв'язку (пункт 2.2. Договору).

До Договору сторони 02.07.2014 уклали Додаткову угоду № 1, у якій встановили, що Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання по перевезенню інертних матеріалів самоскидами, вартість вантажоперевезення по маршрутам зазначеним у товарно-транспортних накладних: ціна з ПДВ за 1т/км 1,65 грн.

Договір та Додаткова угода № 1 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2016 у справі № 912/3287/16 з ПП "Промбудсервісальянс" стягнуто на користь ТОВ "Тракт Груп" 147 594,13 грн боргу за Договором від 02.07.2014 № 02/07 на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні).

Дане рішення набрало законної сили та на його виконання господарським судом 09.11.2016 видано відповідний наказ.

Вказаним рішення суду встановлено, що на виконання умов Договору за замовленням відповідача позивач здійснював перевезення вантажів на суму 81110,90 грн згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000008 від 05.08.2014 та на суму 191544,17 згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 21.08.2014. Оплата за послуги перевезення проведена відповідачем частково на суму 125 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 75 від 25.07.2014 на суму 40 000,00 грн, № 98 від 13.08.2014 на суму 60 000,00 грн, № 95 від 01.07.2015 на суму 15 000,00 грн, № 199 від 04.11.2015 на суму 10 000,00 грн. Заборгованість відповідача склала 147655,07 грн, однак оскільки позивач просив стягнути суму основного боргу в розмірі 147 594,13 грн, вказана сума була стягнута судом.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах). Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ, а суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами

Таким чином, встановлені рішенням господарського суду від 19.10.2016 у справі № 912/3287/16 обставини не потребують доказування під час розгляду даної справи.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Однією з умов належного виконання зобов'язання є його виконання в установлений строк, недотримання якого призводить до порушення зобов'язання.

Так, за ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. (ст. 230).

За частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Також з огляду на юридичну природу правовідносин сторін за Договором як грошових зобов'язань, так як у Замовника існує обов'язок оплатити надані йому послуги, наявні підстави для застосування частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Так, згідно наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що зобов'язання може виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених законом, не приймається господарським судом для застосування у спірних відносинах, оскільки в даному випадку зобов'язання відповідача виникло саме з Договору № 02/07 на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) від 02.07.2014.

Положення ст. 174 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно загальних умов припинення зобов'язання, наведених в ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ухвалення судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, оскільки вказане законодавчо не визначено як правова підстава припинення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція неодноразово підтверджена судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України у справах: № 3-116гс11 від 14.11.2011, № 3-142гс/11 від 23.01.2012 та ін.).

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання та нараховувати пеню за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних спростовуються наведеними вище обставинами.

З підстав викладеного, є правомірним нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строку розрахунку.

При розгляді справи господарський суд враховує, що відповідачем повністю погашено заборгованість, яка стягнута за рішенням господарського суду Кіровоградської області 19.10.2016 у справі № 912/3287/16, 14.08.2017, що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням № Н0817 від 17.08.2017 на суму 164938,84 грн про внесення відповідної суми на рахунок органу ДВС (а.с. 67).

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд зазначає, що 3% річних нараховано позивачем на суму простроченої заборгованості в межах періоду, коли прострочення мало місце. Однак, позивачем неправомірно включено до періодів прострочення дні фактичної сплати відповідачем заборгованості та неправильно визначено початок періоду нарахувань.

З урахуванням викладеного, за розрахунком господарського суду та в межах періоду розрахунку позивача є правильним наступний розрахунок 3% річних:

- за період з 08.08.2014 (граничний строк оплати за Актом від 05.08.2014 - 07.08.2014) по 12.08.2014 (13.08.2014 день оплати боргу за вказаним Актом) на суму боргу 41 110,00 грн 3% річних становлять 16,89 грн;

- за період з 27.08.2014 (граничний строк оплати за Актом від 21.08.2014 з урахуванням вихідних і святкових днів - 26.08.2014) по 30.06.2014 (01.07.2014 день часткової оплати боргу) на суму боргу 172 655,00 грн 3% річних становлять 4370,77 грн;

- за період з 01.07.2014 по 03.11.2015 (04.11.2015 день часткової оплати боргу) на суму боргу 157 655,00 грн 3% річних становлять 1632,70 грн;

- за період з 04.11.2015 по 16.08.2017 (17.08.2017 кошти сплачено на рахунок органу ДВС, в якому знаходився наказ на виконанні) на суму боргу 147 655,00 грн 3% річних становлять 7900,55 грн.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 13920,91 грн.

У стягненні 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 136 781,37 грн господарський суд враховує наступне.

У пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

В п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В згаданій постанові не міститься вказівок про алгоритм визначення інфляційних втрат у разі погашення боргу частинами, проте є посилання, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Верховний Суд України наголошує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За змістом вищевказаного листа, умовно слід рахувати якщо борг утворився з 1 до 15 числа місяця, то слід нараховувати індекс інфляції за цей поточний місяць, а якщо борг виник з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

Враховуючи вищевикладену позицію вищих судових інстанцій, суд вважає, що інфляційні втрати повинні визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а в разі погашення боргу частинами, на суму боргу на кожний останній день місяця, в якому така сума зменшувалась, враховуючи календарну дату такого погашення.

Таким чином, відсутні підстави для нарахування інфляційних протягом серпня 2014 на суму 41110,00 грн за Актом від 05.08.2014, оскільки така сума була сплачена відповідачем повністю 13.08.2014. Так як строк оплати боргу за Актом від 21.08.2014 повинен був настати до 26.08.2014, інфляція за серпень 2014 на прострочений платіж за Актом від 21.08.2014 не нараховується.

З урахуванням викладеного, за розрахунком господарського суду та в межах періоду розрахунку позивача є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат:

- за період вересень 2014 - червень 2015 на суму боргу 172 655,07 грн інфляційні становлять 96016,88 грн;

- за період липень - жовтень 2015 на суму боргу 157 655,00 грн мала місце дефляція, тобто мінус 1323,17 грн;

- за період листопад 2015 - серпень 2017 на суму боргу 147 655,00 грн інфляційні становлять 36482,81 грн.

Таким чином, сума інфляційних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 131176,52 грн (плюс мінус з урахуванням дефляції).

У стягненні інфляційних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 570,95 грн, яку нараховує в загальний період з 23.08.2014 по 23.02.2015.

Господарський суд згідно мотивів, наведених вище, встановив правові підстави для стягнення пені.

Разом з цим, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, в якій останній повідомляє про пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Тракт Групп" річного строку позовної давності за пред'явленою вимогою.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, також за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені починаючи з 23.08.2014 по 23.02.2015. Позивач звернувся з позовом до суду відповідно до вхідного штемпелю 29.08.2017.

Таким чином в межах позовної давності позивач мав можливість звернутись до суду із позовом про стягнення пені за вказаний період не пізніше року з кожного дня, за який нарахована пеня (до 23.02.2016).

Отже, звернення позивача з позовом про стягнення пені здійснено після спливу строків позовної давності.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з пропуском позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та повідомив про відсутність поважних причин пропуску такого строку.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача про нарахування пені у вказаний вище період, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до вимоги позивача по стягнення пені за період з 23.08.2014 по 23.02.2015, а тому заявлена пеня у вказаний період стягненню судом не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Тракт Групп" про стягнення заборгованості з ПП "Промбудсервісальянс" підлягають частковому задоволенню на суму 145 097,43 грн, з яких 13 920,91 грн 3% річних та 131 176,52 грн інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Промбудсервісальянс" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, 27, кімн. 14, ідентифікаційний код 38840526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт Групп" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 10, ідентифікаційний код 34808981) 13 920,91 грн 3% річних та 131 176,52 грн інфляційних, а також 2176,46 грн судового збору.

Наказ видати.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.2017.

Суддя В.В.Тимошевська

СудГосподарський суд Кіровоградської області
Дата ухвалення рішення11.10.2017
Оприлюднено18.10.2017
Номер документу69544184
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —912/2484/17

Ухвала від 02.11.2017

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Макаренко Т.В.

Рішення від 11.10.2017

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 26.09.2017

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 30.08.2017

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні