Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/12999/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/12999/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12999/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фукс Мастила Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Груп ЛТД"

про стягнення 3 001 847,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Карюк А.І., довіреність № 645 від 18.09.2017р.;

від відповідача: Андрушко Є.Л., довіреність б/н від 30.01.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фукс Мастила Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Груп ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 2 771 683,52 грн. основного боргу та 230 164,15 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки та дистрибуції №ФД 001/16 від 18.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 07.09.2017р.

04.09.2017р. через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом документи на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2017р.

05.09.2017р. через загальний відділ діловодства від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому останній також зазначає, що позовну заяву з додатками від позивача не отримував, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати позивача повторно направити копію позовної заяви з додатками до неї.

Представники сторін у судове засідання 07.09.2017р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017р. розгляд справи відкладено на 05.10.2017р.

08.09.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 05.10.2017р. представник відповідача проти задоволення позову заперечував та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а оскільки розгляд справи відкладався, відтак відповідач не був позбавлений можливості вжити заходів для мирного врегулювання спору. Разом з тим, відповідачем не надано доказів вжиття таких заходів.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, враховуючи приписи статті 69 ГПК України, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016р. між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - дистриб'ютор) було укладено договір поставки та дистрибуції №ФД 001/16 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. постачальник надає дистриб'ютору право продажу товару, переліченого в додатку А, визначеним категоріям клієнтів на визначеній території згідно додатку В до цього договору. Додаток А та додаток В є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, постачальник зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, назва якого, марка та ціна вказуються в додатку А до цього договору.

Сума цього договору складає орієнтовно: 30 000 000,00 гривень. Якщо загальна вартість фактично поставленого товару, що прийнятий покупцем, буде більшою ніж сума договору, вказана у цьому пункті, то сумою цього договору буде вважатись сума, що відповідає загальній вартості такого фактично поставленого товару. (п. 1.3. договору).

Умовами п. 2.1 договору визначено, що дистриб'ютор купує і продає товар від свого імені, за свій рахунок і під свою відповідальність. Дистриб'ютор не має права представляти торгову марку Statoil, укладати угоди або брати на себе зобов'язання від імені торгової марки

Згідно п. 2.2.1., постачальник зобов'язаний здійснити передачу дистриб'ютору товару належної якості та кількості на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.3.3. дистриб'ютор зобов'язаний здійснити оплату вартості товару протягом 45 календарних днів з дня передачі товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п.п. 2.4., 2.4.1., 2.4.2. сторони щоквартально проводять звіряння по здійсненим поставкам та оплаті товару. Постачальник готує проект Акту звіряння розрахунків і направляє його дистриб'ютору в строк не пізніше десятого числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, по якому здійснюється звіряння розрахунків. Дистриб'ютор зобов'язаний здійснити звіряння розрахунків і надіслати підписаний Акт постачальнику або, у випадку виявлення розбіжностей, надати мотивовану відмову не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання вказаного Акту звіряння розрахунків.

Відповідно до п 8.3. договору, за несплату, несвоєчасну чи неповну оплату за отриманий товар дистриб'ютор сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованої оплати за кожен день протермінування платежу, включаючи день оплати.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та відповідальності за його порушення. Якщо жодна з сторін до закінчення строку дії Договору не відмовилася від подальшої співпраці на умовах, визначених цим договором, дія договору продовжується на аналогічний строк та на тих самих умовах. (п.п. 10.4., 10.6. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 11513276,08 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладеними №4117 від 23.06.2016р. на суму 1 213 584,74 грн.; №4172 від 24.06.2016р. на суму 1 212 001,48 грн.; №4830 від 18.07.2016р. на суму 1 045 332,29 грн.; №4999 ід 22.07.2016р. на суму 1 275 314,62 грн.; №6200 від 01.09.2016р. на суму 1 069 271,76 грн.; №7474 від 11.10.2016р. на суму 1 096 009,14 грн.; №7536 від 12.10.2016р. на суму 1 303 042,32 грн.; №9598 від 21.12.2016р. на суму 1 231 020,77 грн.; №9792 від 29.12.2016р. на суму 1 133 507,02 грн.; №1306 від 27.02.2017р. на суму 66 932,40 грн.; №2592 від 07.04.2017р. на суму 867 259,54 грн.

Позивачем для оплати поставленого товару було виставлено відповідачу наступні рахунки: № 00000005768 від 24.06.2016р. на суму 1 212 001,48 грн.; № 00000006549 від 15.07.2016р. на суму 1 045 332,29 грн.; № 00000006721 від 20.07.2016р. на суму 1 277 985,55 грн.; № 00000008268 від 30.08.2016р. на суму 1 069 271,76 грн.; № 00000009936 від 11.10.2016р. на суму 1 096 009,14 грн.; № 00000009962 від 12.10.2016р. на суму 1 303 042,32 грн.; № 00000012145 від 13.12.2016р. на суму 1 231 020,77 грн.; № 00000012149 від 13.12.2016р. на суму 1 133 507,02 грн.; № 0000001628 від 27.02.2017р. на суму 934 191,94 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 8 741 592,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи кредитовими повідомленнями банку та довідкою банку №14 116/СГ/993 від 06.09.2017р.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки та дистрибуції №ФД 001/16 від 18.05.2016р. щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 2 771 683,52 грн. основного боргу, 230 164,15 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 11 513 276,08 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладеними №4117 від 23.06.2016р. на суму 1 213 584,74 грн.; №4172 від 24.06.2016р. на суму 1 212 001,48 грн.; №4830 від 18.07.2016р. на суму 1 045 332,29 грн.; №4999 ід 22.07.2016р. на суму 1 275 314,62 грн.; №6200 від 01.09.2016р. на суму 1 069 271,76 грн.; №7474 від 11.10.2016р. на суму 1 096 009,14 грн.; №7536 від 12.10.2016р. на суму 1 303 042,32 грн.; №9598 від 21.12.2016р. на суму 1 231 020,77 грн.; №9792 від 29.12.2016р. на суму 1 133 507,02 грн.; №1306 від 27.02.2017р. на суму 66 932,40 грн.; №2592 від 07.04.2017р. на суму 867 259,54 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору поставки та дистрибуції №ФД 001/16 від 18.05.2016р., строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 2.3.3. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в розмірі 8 741 592,56 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 771 683,52 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором, відповідно до п. 2.3.3. останнього, настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором поставки та дистрибуції №ФД 001/16 від 18.05.2016р. в розмірі 2 771 683,52 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, річних визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 230 164,15 грн. пені підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Груп ЛТД" (02160, м. Київ, вулиця Фанерна, будинок 4; ідентифікаційний код 31485605) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фукс Мастила Україна" (79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 327А; ідентифікаційний код 20843516) заборгованість в сумі 2 771 683 грн. 52 коп., пеню - 230 164 грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 45 027 грн. 71 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 10.10.2017р.

СуддяПривалов А.І.