Рішення

від 28.09.2017 по справі 910/13029/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2017Справа №910/13029/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островськиій О.С.

розглянувши справу № 910/13029/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Череал Груп"

про повернення 670 180,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Яковченко О.В., довіреність № 77/КАМ/Ю від 15.05.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Череал Груп" (надалі - відповідач) про стягнення 670 180,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13029/17 та призначено її розгляд на 07.09.2017р.

23.08.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 759 785,61 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 961/2014/КАМ/О від 10.12.2014р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 431 230 грн. Також, за прострочення поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 217 930,00 грн. та пеню в сумі 89 605, 31 грн. Крім того, позивач за прострочення повернення відповідачем суми передоплати в розмірі 431 230 грн., просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 430,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 589,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 28.09.2017р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.09.2017р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 759 785,61 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні 28.09.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 07.08.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні 07.09.2017р., яка наявна у матеріалах справи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 961/2014/КАМ/О, відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.10.2 Договору, умови Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням письмового документа, скріпленого підписами та печатками сторін.

18.08.2016р. між сторонами була підписана Додаткова угода №1 до договору, відповідно до п. 3 якої поставка товару здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту отримання Постачальником заявки від Покупця, якщо інше не передбачено Специфікацією до даного договору, на кожну окрему партію товару.

Так, 18.08.2016р. була підписана Специфікація №1 до Договору, відповідно до п.3 якої, поставка товару на об'єкт Покупця, згідно даної Специфікації, здійснюється протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником 100% попередньої оплати.

Загальна вартість товару, згідно зі Специфікацією № 1 - 2 960 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем перераховано на користь відповідача 100% передоплати за товар, а саме грошові кошти у сумі 2 960 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №289 від 19.08.2016р., №9001303290 від 19.08.2016 p., №920208681 від 22.08.2016 p., №920208719 від 25.08.2016р. та № 920208676 від 26.08.2016р.

За твердженням позивача, яке по суті не заперечується і відповідачем, та підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними, у строк, обумовлений Специфікацією до договору, відповідачем позивачу товар поставлено не було, натомість відповідачем було поставлено товар на суму 2 528 770 грн. та з порушенням встановлених п. 3 Специфікації строків. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до п.9.4 договору, у випадку систематичного порушення умов договору Постачальником (більше 2 разів), Покупець має право в односторонньому порядку розірвати Договір. Договір вважається розірваним з дати направлення такої вимоги. В такому випадку сторони протягом 10 календарних днів з моменту направлення вимоги Покупцем, повинні провести взаєморозрахунки. За наявності заборгованості: Постачальником повертає Покупцю перерахований аванс або перераховану надлишкову суму за товар.

За твердженням позивача, останній 20.03.2017р. цінним листом з описом вкладення звертався до відповідача з вимогою за вих. № 03/03 від 03.03.2017р. про розірвання Договору поставки №961/2014/КАМ/О від 10.12.2014 року та повернення суми здійсненої передоплати в розмірі 431 230 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару та не повернуто грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 431 230 грн. у судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника в праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р.

Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором № 961/2014/КАМ/О від 10.12.2014р., а відповідачем доказів поставки оплаченого товару суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню в розмірі 431 230 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 89 605,31 грн. пені, яка розрахована за кожною видатковою накладною окремо, та 217 930,00 грн. штрафу, нарахованих за порушення строків поставки товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, за порушення строків поставки товару, визначених в п.3.5. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості непоставленого/недопоставленого товару, рахуючи від дати, коли товар мав бути поставлений Покупцю. Пеня нараховується протягом 10 (десяти) років з дня, коли товар мав бути поставлений Покупцю.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, за порушення строків поставки товару, визначених в п.3.5. даного Договору, понад 5 (п'ять) календарних днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого/недопоставленого товару.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 16 589,85 грн. та 4430,45 грн. - 3% річних, нараховані за прострочення повернення позивачем суми попередньої оплати в сумі 431 230 грн.

Суд відмовляє в задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, зокрема, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (аналогічна позиція викладена в п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Череал Груп" (04080, м. Київ, Новокостянтинівська, 13/10, к. 201; код ЄДРПОУ 39421360) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка; код ЄДРПОУ 30160757) суму попередньої оплати в розмірі 431 230 грн., 89 605 грн. 31 коп. - пені, 217 930 грн. - штрафу та 11 081 грн. 48 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов