Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/13693/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13693/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13693/17

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія

"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна

електрична станція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР.ЮА"

про стягнення 36 269,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Берестовенко О.М., довіреність № 573 від 26.04.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (надалі - позивач) до публічного товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР.ЮА" (надалі - відповідач) про 19 889,90 грн. пені та 16 378,92 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору на постачання товару №53-123-01-17-03112 від 17.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13693/17, розгляд справи призначений на 05.10.2017р.

Присутній в судовому засіданні 05.10.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.08.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.03.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2017р. між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено договір на постачання товару №53-123-01-17-03112 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити - товар категорії № 28.14.2 по ДК 016:2010 - Частини кранів, клапанів і подібних виробів (товар категорії № 42132000-3 по ДК 021:2015 - Частини кранів та клапанів, частини кранів та клапанів) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2016 року.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна вартість товару складає 194 999,00 грн., крім того ПДВ 20% - 38 999,80 грн., всього 233 998,80 грн.

Згідно п. 2.2 договору, оплата товару відбувається протягом 45 днів після постачання товару згідно із специфікацією №1 (додаток до договору №1) та виконання умов п. 3.2 договору.

У п. 3.1 договору встановлено, що постачання здійснюється: з 20.04.2017р. по 02.05.2017р. (з правом дострокового постачання з дати укладання договору) транспортом постачальника, з обов'язковою присутністю представника, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство та ВП ЮУ АЕС відповідно до Правил інкотермс-2010. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

З товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (оригінал в 3-х примірниках); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdv1@atom.gov.ua та Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару (пункт 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (пункт 3.4 Договору);

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.

Згідно п. 11.3 договору, постачальник зобов'язаний: забезпечити постачання товарів у строки, встановлені договором; забезпечити постачання товарів, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 3 договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" (пункт 12.1 договору)

Дія терміну договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 договору, та закінчується 31.12.2016р. (пункт 12.2 договору).

Позов мотивовано тим, що відповідно до пункту 3.1 договору, постачання продукції повинно бути здійснено з 20.04.2017р. по 02.05.2017р., проте станом на момент звернення до суду з позовом відповідачем зобов'язання з поставки продукції виконано не було.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на викладене та враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити поставку товару з 20.04.2017р. по 02.05.2017р. включно.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч п. 3.1 договору, як станом на 02.05.2017р., так і на день подання даного позову (14.08.2017р.), відповідачем позивачу товар поставлено не було.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі своєчасної поставки товару.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основ лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків, чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

З аналізу наявного в матеріалах справи статуту позивача, вбачається, що позивач відноситься до держаного сектору економіки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 4.1. договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу, суд визнав їх обґрунтованим та арифметично вірними.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем прострочено поставку товару на строк понад 30 календарних днів, стягненню з відповідача підлягає 19 889,90 грн. пені та 16 378,92 грн. штрафу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР.ЮА" (02105, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 21; ідентифікаційний код 40220403) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 35482247) в особі відокремленого підрозділу Южноукраїнська атомна електрична станція (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546) пеню в сумі 19 889 грн. 90 коп., штраф - 16 378 грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 10.10.2017р.

СуддяПривалов А.І.