Рішення

від 12.10.2017 по справі 910/15553/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа № 910/15553/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Зарудня О.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп

до Приватного підприємства Могос

про стягнення 8 128,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Бондар О.В. - представник за довіреністю б/н від 19.04.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп (далі - ТОВ Ідіджі Груп , позивач) з позовом до Приватного підприємства Могос (далі - ПП Могос , відповідач) про стягнення 8 128,63 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач не виконав свого зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у ПП Могос виникла заборгованість.

У позові ТОВ Ідіджі Груп просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 6 414,00 грн., 3% річних у сумі 333,70 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 1 380,93 грн., а всього - 8 128,63 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, його позиція щодо заявленого позову суду невідома, причини неявки відповідача суд визнає неповажними.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ Ідіджі Груп (постачальник) та ПП Могос (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2015 р. позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 6 414,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № LAAD-892, а відповідач вказаний товар прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній видатковій накладній, а також довіреність № 55 від 15.12.2015 р., видана відповідачем особі, уповноваженій на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.

Проте, відповідач, у порушення досягнутої сторонами домовленості зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо поставки товару та його прийняття засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, як роз'яснено у п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 6 414,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 333,70 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 1 380,93 грн.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що розмір 3% річних становить 334,23 грн., а розмір інфляційної складової боргу - 1 381,22 грн., тобто розмір вказаних позовних вимог є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України подано не було, тому 3% річних та інфляційна складова боргу підлягають стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 3% річних в розмірі 333,70 грн., а інфляційна складова боргу в розмірі 1 380,93 грн.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп до Приватного підприємства Могос про стягнення 8 128,63 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Могос (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18А, ідентифікаційний код 23395857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп (04073, м. Київ, вул. Куренівська, будинок 27, ідентифікаційний код 39776389) основну заборгованість у сумі 6 414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 333 (триста тридцять три) грн. 70 коп., інфляційну складову боргу в сумі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 жовтня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 17 жовтня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.