Рішення

від 10.10.2017 по справі 902/786/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2017 р. Справа № 902/786/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1 Матущак

за участю представників :

позивача : ОСОБА_2- згідно довіреності;

відповідача : не з'явився;

інша особа : ОСОБА_3

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ" (30440, с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницького району, Хмельницької області; 30100, м. Нетішин, Хмельницької області, вул. Лісова,10, а/с 222)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдсервіс" (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 1-го Травня, буд.57)

про стягнення 193 774,14 грн., з яких: 151 491,25 грн.- збитків, 30 292,25 грн.- штрафу, 11 990,64 грн.- 3% річних за період з 18.12.2014 по 08.08.2017

ВСТАНОВИВ :

В судове засідання 10.10.2017 з'явився громадянин України ОСОБА_3, який назвався представником відповідача - керівником, документів що підтверджують його посадове становище, всупереч вимогам ст.28 ГПК України, не надав.

З огляду на викладене, судом не допущено вказану особу до участі в справі в якості уповноваженого представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду від 21.08.2017 про явку в судове засідання уповноваженого представника, надання доказів витребуваних вказаною ухвалою суду, в тому рахунку відзиву на позов, контррозрахунку позовних вимог не виконав. Копія ухвали від 21.08.2017 вручена відповідачу 31.08.2017, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№ 5283 від 06.09.2017 (а.с.38).

З наведеного вбачається, що судом було надано відповідачу достатньо часу (більше місяця) для викладення своїх письмових заперечень проти позову у випадку наявності таких.

Також ухвалою суду було зобов'язано у випадку невиконання сторонами будь-яких вимог даної ухвали зобов'язано надати письмові пояснення з обґрунтуванням поважності причин її невиконання.

Станом на 10.10.2017 відповідач не надав суду доказів про поважність причин невиконання вимог ухвали суду чи доказів неможливості виконання таких вимог.

Суд прийшов до висновку, що відповідач не подав витребувані судом документи без поважних причин.

Окрім того, суд звертає увагу не те, що згідно ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього .

Відповідно до статті 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В абз.1-3 п.3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" наголошено на тому, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Станом на 10.10.2017 відповідач не подав до суду ні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату ні клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів на підставі ч.3 ст.69 ГПК України.

У суду відсутня можливість відкласти розгляд справи на іншу дату в межах строку передбаченого ст.69 ГПК України з належним повідомленням сторін про час і місце розгляду справи за їх участю.

Разом з тим, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що нез'явлення уповноваженого представника відповідача в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами у відсутність уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2017 підтримав позовні вимоги.

Заслухавши представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно, в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, оглянувши оригінали документів суд, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 611, 623, 625, 837, 849 ЦК України, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 181 783,50 грн. з яких 151 491,25 грн.- збитків, 30 292,25 грн.- штрафу.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

29.10.2014 між позивачем (в Договорі - "Замовник") та відповідачем (в Договорі - "Підрядник") було укладено договір підряду № 82.

Згідно п.1.1. Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції підстанції ТП 264 і монтажу електрокотлів на території ВНТУ, що знаходиться за адресою: вул. Хмельницьке шосе, 95 (далі - Роботи) відповідно до проектно-кошторисної документації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується передати Підряднику об'єкт та фронт робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно п.2.2. Договору договірна ціна по цьому договору є твердою і становить 302 982,50 грн. в т.ч. ПДВ 50 497,08 грн..

Згідно п.2.2.1. Договору оплата Замовником за виконані роботи проводиться поетапно в слідуючому порядку:

- авансовий платіж у розмірі 151 491,25 грн. в т.ч.ПДВ, на протязі 5 банківських днів після підписання цього Договору та фактичного початку виконання Підрядником робіт.

- другий платіж у розмірі 35% від загальної вартості робіт згідно п.2.2., що становить 106 043,87 грн. в т.ч.ПДВ Замовник перераховує Підряднику на протязі 5 банківських днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт у відповідності до п.5.5. цього Договору.

- остаточний розрахунок протягом 10-ти робочих днів з моменту здачі Підрядником об'єкту, що є предметом цього Договору в експлуатацію та передачі останнім всього комплекту виконавчої документації.

Згідно п.4.2. Договору строк виконання робіт обчислюється з дня сплати Замовником авансового платежу та до виконання Підрядником умов визначених п.5.5. цього Договору складає 30-ть календарних днів.

Згідно п.9.2.1. Договору Підрядник зобов'язаний виконати роботи у встановлені строки відповідно до умов цього договору

Зміст договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України "Підряд".

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1,2 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов'язання щодо оплати відповідачу авансового платежу у розмірі 151 491,25 грн. виконав в повному обсязі, що стверджується копіями платіжних доручень № 507 від 30.10.2014 на суму 12 000 грн., № 1185 від 14.11.2014 на суму 100 000 грн., № 1204 від 18.11.2014 на суму 39 491,25 грн..

Враховуючи викладене, роботи визначені Договором повинні були бути виконані відповідачем у строк по 18.12.2014, що ним вчинено не було та стало причиною виникнення спору.

Станом на 10.10.2017 відповідачем не надано суду доказів виконання робіт передбачених договором підряду № 82 від 29.10.2014.

Позивач звернувся до відповідача із повідомленням № 30 від 13.06.2017 про розірвання договору підряду № 82 від 29.10.2014 в односторонньому порядку та з вимогою про повернення авансового платежу в сумі 151 491,25 грн. та сплату штрафу в розмірі 15 149,12 грн..

Вказана вимога залишена відповідачем без реагування.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів повернення позивачу авансового платежу.

З огляду на викладене, у позивача виникло право на звернення з позовом до суду про стягнення збитків.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 151 491,25 грн.- збитків згідно договору підряду № 82 від 29.10.2014 є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

Окрім вимог про стягнення суми боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 30 292,25 грн.- штрафу.

Згідно п.11.1.1. Договору при порушенні строку виконання робіт, якщо таке порушення складає більше ніж 10 календарних днів, Підрядник додатково сплачу Замовнику штраф у розмірі 10 % від вартості не виконаних вчасно робіт.

З огляду на те, що роботи визначені Договором повинні були бути виконані відповідачем у строк по 18.12.2014, однак станом на 10.10.2017 відповідачем не надано доказів виконання робіт передбачених договором підряду № 82 від 29.10.2014, а тому починаючи з 19.12.2014 у позивача виникло право на стягнення з відповідача штрафу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 30 292,25 грн.- штрафу згідно договору підряду № 82 від 29.10.2014 є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

Окрім вимог про стягнення суми боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 11 990,64 грн.- 3% річних за період з 18.12.2014 по 08.08.2017.

Розглянувши вказані вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту вказаної норми права, застосовувати нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, можливо лише щодо саме грошових зобов'язань.

Згідно п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Разом з тим, обов'язок відповідача виконати роботи, як те передбачено договором підряду № 82 від 29.10.2014, не є грошовим зобов'язанням в розумінні закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 11 990,64 грн.- 3% річних за період з 18.12.2014 по 08.08.2017 задоволенню не підлягають.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підп.1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при подачі позову, згідно платіжного доручення № 984 від 10.08.2017 фактично сплатив 2 906,62 грн. судового збору із позовних вимог про стягнення 193 774,14 грн., що на 0,01 грн. більше ніж передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 10.10.2017 суд не вирішує питання про повернення позивачу сплаченого судового збору із державного бюджету.

За таких обставин, питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 0,01 грн. буде розглянуто судом після звернення позивача до суду із відповідною заявою.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд на підставі п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати на судовий збір в сумі 2 906,61 грн. розподіляє пропорційно задоволеним вимогам - 93,81% на відповідача, 6,19% на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 181 783,50 грн. з яких 151 491,25 грн.- збитків, 30 292,25 грн.- штрафу. Судові витрати на судовий збір в сумі 2 726,69 грн. покласти на відповідача, в сумі 179,92 грн. на позивача.

2. В позовних вимогах про стягнення 11 990,64 грн.- 3% річних за період з 18.12.2014 по 08.08.2017 відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдсервіс", код ЄДРПОУ 36474184 (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 1-го Травня, буд.57) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест БДБ", код ЄДРПОУ 37823033 (30440, с. Мокіївці, Шепетівського району, Хмельницького району, Хмельницької області; 30100, м. Нетішин, Хмельницької області, вул. Лісова,10, а/с 222) 151 491,25 грн.- збитків, 30 292,25 грн.- штрафу, 2 726,69 грн. для відшкодування судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати позивачу (згідно клопотання), відповідачу рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10.10.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 17 жовтня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., вул. Лісова,10)

3 - відповідачу (21050, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. 1-го Травня, буд.57)