Рішення

від 11.10.2017 по справі 912/2732/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 рокуСправа № 912/2732/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2732/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙРС", м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейстрансопт", м. Кропивницький

про стягнення 6299,75 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙРС" (далі - ТОВ "ТАЙРС", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейстрансопт" (далі - ТОВ "Ейстрансопт", відповідач) 6299,75 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №ДГ-0000249 від 16.05.2017, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору поставки № ДГ-0000249 від 16.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5700,00 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим, на підставі 509, 610, 611, 625, 692, 712, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 5700,00 грн основного боргу, 448,97 грн пені, 53,88 грн відсотків річних, 96,90 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2732/17, яку призначено до розгляду в судовому засіданні 11.10.2017.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Разом з цим, від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач, зокрема повідомляє про підтримання позовних вимог та просить здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Щодо відповідача, то ухвала господарського суду про порушення провадження у даній справі, яка надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та за якою товариство зареєстровано в реєстрі, повернута органом поштового зв'язку без вручення адресату з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Між тим, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З підстав викладеного господарський суд вважає відповідача таким, що є належним чином повідомлений про дату. час і місце проведення засідання суду у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату і час проведення засідання суду у даній справі та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 між ТОВ "ТАЙРС" (Постачальник) та ТОВ "Ейстрансопт" (Покупець) укладено договір поставки № ДГ-0000249 (далі - Договір, а.с. 8-12), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався на протязі дії договору поставляти Покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількістю, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати Товар на встановлених договором умовах (п. 1.1. Договору).

Поставка товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця на умовах FCA Інкотермс-2010, склад постачальника м. Кропивницький, пр-т. Інженерів, 10 які застосовуються із урахуванням особливостей пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору термін поставки Товару становить 5 (п'ять) банківських днів від дати отримання Постачальником 100% попередньої оплати.

Згідно з п. 2.3 Договору, датою виконання Постачальником обов'язків з поставки товару (датою поставки) є дата відмітки в видатковій накладній про прийняття товару Покупцем.

Пунктом 2.4 Договору Покупець гарантує, що особа, котра здійснюватиме фактичне приймання товару й підписання видаткових накладних (товарно-транспортних) накладних, матиме достатній об'єм повноважень для вчинення таких дій.

За умовами п. 4.3 Договору покупець зобов'язаний провести розрахунок за товар шляхом 100% попередньої оплати протягом 3 (трьох) днів після отримання рахунку постачальника.

Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п.4.4. Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині виконання грошових зобов'язань до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну договору, жодна із сторін не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованими на термін в один рік на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 700,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000766 від 25.05.2017 на суму 5 700,00 грн (а.с.13), яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив, що підтверджується довідкою №509/1248/2017 від 29.09.2017 ПАТ АБ "Укргазбанк" (а.с. 29).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до господарського суду із даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зі змісту положень частини 1 ст. 692 ЦК слідує, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Умовами укладеного між сторонами Договору встановлено лише строк для здійснення попередньої оплати (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України), однак не встановлено кінцевого строку оплати товару, а тому обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відтак господарський суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого Товару після його отримання. Так Товар, який отримано відповідачем 25.05.2017, мав бути оплачений відповідачем не пізніше 26.05.2017.

Вказана правова позиція щодо строку оплати відповідає постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року № 3-121гс14

Як встановлено матеріалами справи, у зазначені вище строки відповідач не сплатив заборгованість, вона не є погашеною і станом на день розгляду справи.

З підстав викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5700,00 грн суми основного боргу, що є вартістю поставленого за Договором Товару згідно видаткової накладної № РН-0000766 від 25.05.2017, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений товар, останній повинен сплатити на користь позивача пеню за весь період прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних є правомірними.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а тому з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 448,97 грн за період з 27.05.2017 по 18.09.2017, інфляційні втрати за період червень-серпень 2017 в розмірі 96,90 грн, 3% річних за період а період з 27.05.2017 по 18.09.2017 в сумі 53,88 грн.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙРС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейстрансопт" 5 700,00 грн основного боргу, 448,97 грн пені, 53,88 грн - 3% річних та 96,90 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейстрансопт" (25019, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 40084458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙРС" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 127, ідентифікаційний код 39790780) 5 700,00 грн основного боргу, 448,97 грн пені, 53,88 грн - 3% річних, 96,90 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.2017.

Суддя В.В.Тимошевська