Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/13413/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13413/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13413/17

за позовом фермерського господарства СОЮЗ СК 1430 ;

до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕКСМЕТАЛ ;

про стягнення 221 921,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бабанли К.М., довіреність № 38 від 17.09.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося фермерське господарство СОЮЗ СК 1430 (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕКСМЕТАЛ (надалі - відповідач) про стягнення 221 921,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після отримання від позивача суми попередньої оплати в розмірі 207 887,52 грн., в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив поставку товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 207 887, 52 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 14 033,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13413/17 та призначено її розгляд на 05.10.2017р.

Присутній у судовому засіданні 05.10.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 11.08.2017р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі 11.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позові, Фермерське господарство СОЮЗ СК 1430 (далі - позивач) мало намір придбати товар, а саме: профнастил ПК - 35 0,5 RAL8017, країна виробник Німеччина, в кількості 1617м.кв, конек плоский тип 1 8017 в кількості 36 шт., вітрозахист тип 18017 в кількості 47шт, саморіз 4, 8x35 8017 в кількості 10000 шт., ущільнювач ТП-35 КН у кількості 144 шт. З метою чого, позивач підписав наданий відповідачем примірник договору поставки та направив його на електронну адресу менеджера ТОВ ПРОМЕКСМЕТАЛ (далі - відповідач).

Також, 17.01.2017р. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000238 від 16.01.2017р. позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 207 887,52 грн. з ПДВ в якості передоплати за товар, який позивач мав намір придбати у відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 896 від 17.01.2017р.

Однак, після оплати вказаних грошових коштів відповідач не підписав примірник відповідного договору поставки та не поставив товар на суму 207 887,52 грн.

Крім того, позивач зазначає, що станом на даний час в провадженні Великобагачанського ВП ГУ НП в Полтавській області знаходиться кримінальне провадження №12017170120000128 від 15.04.2017р. за заявою позивача про вчинення керівником ТОВ ПРОМЕКСМЕТАЛ злочину, передбаченого ч.2 ст.192 КК України, а саме, що останній, здійснюючи продаж металопрофілю та зловживаючи довірою голови фермерського господарства СОЮЗ СК 1430 , шляхом обману отримав грошові кошти за товар в сумі 207 887,52 гри., які залучив для поповнення обігових коштів власного підприємства без сплати відсотків за користування ними.

20.02.2017р. позивач рекомендованим листом надіслав відповідачу вимогу за вих. 017 від 17.02.2017р., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи, про повернення перерахованих коштів у сумі 207 887,52 грн.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач отримані кошти у сумі 104 652 грн. не повернув, то позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 207 887,52 грн. безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що договору про поставки № 0113 від 13.01.2017р. не існує. Матеріали справи свідчать, що позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти, що підтверджує його волевиявлення отримати відповідний товар. Разом з тим, відповідач доказів свого волевиявлення на поставку товару до матеріалів справи не надав, як не надав і відповідних доказів на вчинення таких дій сторонами, а саме доказів укладання між сторонами договору поставки № 0113 від 13.01.2017р.

З огляд на те, що відповідачем було безпідставно набуто грошові кошти у розмірі 207 887,52 грн., так як судом встановлено факт відсутності правових підстав для набуття коштів, зокрема, встановленого факт відсутності договору поставки № 0113 від 13.01.2017р., а отже факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у розмірі 207 887,52 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 207 887,52 грн.

Доказів протилежного станом на момент вирішення спору - відповідачем суду надано не було.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 033,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ч. 2 ст.1214 ЦК України, в якій унормовано, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що між сторонами не існує договору, яким би було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, і правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим су дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків, також сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Вищого господарського суду України, викладеним у постанові № 910/1076/16 від 02.08.2016р.

З огляду на вищевикладене, нарахування позивачем 14 033,83 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами вважаються судом незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕКСМЕТАЛ (03150, м. Київ, вул. Горького, 158; 04212, м. Київ, а/с 96; код ЄДРПОУ 40154818) на користь фермерського господарства СОЮЗ СК 1430 (38343, Полтавська обл., Великобагачанський район, с. Огирівка, вул. Пушкіна, 26; код ЄДРПОУ 32548388) 207 887 грн. 52 коп. безпідставно отриманих коштів та 1600 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 10.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов