Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/13840/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13840/17

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір"

про виселення та стягнення неустойки у розмірі 1 995, 96грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Авласенко Ю.А.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (далі -відповідач) про:

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" з квартири АДРЕСА_1 шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі;

- стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 1 995, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 5238 оренди житлового приміщення, оскільки останній після закінчення строку дії договору, зобов'язаний був звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу за актом приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін.

04.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 05.10.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" є: 03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 38.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 та від 14.09.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 17.08.2017 та від 14.09.2017 з відмітками: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення , організація за вказаною адресою вибула .

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП Київжитлоспецексплуатація було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд .

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 № 777 Про Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд було закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд на праві повного господарського відання житлові будинки, зокрема, будинок на вул. Празька, 34.

09.11.2012 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (далі - орендар) укладено договір № 5238 оренди житлового приміщення, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар на визначений у п. 5.1. строк, приймає в орендне користування кімнату АДРЕСА_1 з характеристикою, викладеною у п. 1.2. договору, оплатою, визначеною у розділі 2.

Житлова площа - 12, 50 кв.м., загальна площа - 14, 38 кв.м. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього договору.

На підставі рішення Київради № 18/75 від 28.09.2006 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд , договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11, 00 грн. за 1 кв.м. загальної площа, що складає 158, 18 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 26, 36 грн. (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (без виставлення орендодавцем орендарю рахунків-фактур на оплату орендних платежів) зазначений у розділі Юридичні адреси та банківські реквізити сторін , або на рахунок повідомлений орендарю орендодавцем у порядку визначеному п. 7.1. договору.

Умовами п. 2.8. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом п. 3.2.5. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, або в разі його (договору) розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі у стані в якому орендар його отримав. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення при поверненні орендодавцю покладається на орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

У іншому разі, після звільнення орендарем приміщення, орендодавець має право в односторонньому порядку скласти акт про звільнення приміщення. Сторони визнають, що складений орендодавцем в односторонньому порядку акт про звільнення приміщення підтверджує встановлений у ньому факт звільнення житлового приміщення для сторін цього договору та третіх осіб.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 15.11.2012 до 30.04.2013.

Даний договір може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.6. договору, останній припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства орендаря;

- загибелі приміщення.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. 4.1.4. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору, неустойка передбачена п. п. 6.3, 6.4. договору, нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування.

15.11.2012 Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (далі - орендар) складено та підписано акт прийому-передачі житлового приміщення, що є додатком № 1 до договору № 5238 від 09.11.2012, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування кімнату АДРЕСА_1 для тимчасового проживання співробітника ОСОБА_2.

Додатковими угодами № 1 від 17.04.2013, № 2 від 10.10.2013, № 3 від 09.04.2014, № 4 від 23.10.2014, № 5 від 28.04.2015, № 6 від 26.10.2015 та №7 від 12.05.2016 до договору оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012, сторони продовжували строк дії договору оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012.

Зокрема, додатковою угодою № 7 від 12.05.2016 договір оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012 продовжено на строк з 01.05.2016 по 31.10.2016 на загальну площу 14, 38 кв.м. кімната АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, оскільки строк дії договору закінчувався відповідно до його умов 31.10.2016 і відповідної заяви про припинення договору від сторін до 18.05.2017 не надходило, відповідач продовжував користуватися житловим приміщенням, а сторонами не було підписано акт прийому-передачі орендованого майна на виконання умов договору, строк дії договору пролонговувався з 01.11.2016 по 30.04.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено заяву № 056/24-1566 від 18.05.2017 про припинення дії договору оренди, в якій позивач у зв'язку з закінченням терміну дії договору просив відповідача звільнити кімнату АДРЕСА_1 та передати її згідно з актом прийому-передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", що підтверджується списком на відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку № 3859 від 18.05.2017.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу орендоване майно (приміщення) не звільнив та по акту приймання-передачі не передав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач без правових підстав на даний час фактично використовує житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з чим просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" з квартири АДРЕСА_1 шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 1 995, 96 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статутом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (п. 3.2.) передбачено, що одним з предметів діяльності позивача є облік використаної жилої, нежилої, службової площі, підготовка пропозицій щодо їх заселення або надання в орендне користування; укладення договорів оренди жилих та нежилих приміщень, контроль за дотриманням мешканцями правил, передбачених договорами оренди та іншими угодами, забезпечення контролю за виконанням умов договорів оренди, у т.ч. в частині сплати орендних платежів орендарями будинків, які знаходяться в господарському віданні підприємства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони домовилися, що умови даного договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 15.11.2012 до 30.04.2013.

Додатковими угодами № 1 від 17.04.2013, № 2 від 10.10.2013, № 3 від 09.04.2014, № 4 від 23.10.2014, № 5 від 28.04.2015, № 6 від 26.10.2015 та №7 від 12.05.2016 до договору оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012, сторони продовжували строк дії договору оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012.

Зокрема, додатковою угодою № 7 від 12.05.2016 договір оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012 продовжено на строк з 01.05.2016 по 31.10.2016 на загальну площу 14, 38 кв.м. кімната АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як зазначено позивачем у позовній заяві № 056/24-2751 від 15.08.2017, оскільки строк дії договору закінчувався відповідно до його умов 31.10.2016 і відповідної заяви про припинення договору від сторін до 18.05.2017 не надходило, відповідач продовжував користуватися житловим приміщенням, а сторонами не було підписано акт прийому-передачі орендованого майна на виконання умов договору, строк дії договору пролонговувався з 01.11.2016 по 30.04.2017.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства України та умови договору, приймаючи до уваги, що за мовчазною згодою позивача строк дії договору пролонговувався до 30.04.2017, суд приходить до висновку, що договір оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012 є припиненим з 01.05.2017.

Як встановлено судом, позивачем було направлена на адресу відповідачу заяву про припинення дії договору, в якій позивач у зв'язку з закінченням терміну дії договору просив відповідача звільнити кімнату АДРЕСА_1 та передати її згідно з актом прийому-передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тож, враховуючи припинення дії договору оренди, у відповідача відсутні підстави для зайняття орендованого приміщення за договором оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, підсумовуючи встановлене, суд визнає вимоги позивача про виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за актом прийому-передачі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 1 995, 96 грн.

Відповідно до ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Відповідно до п. 6.4. договору встановлено, що у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. 4.1.4. договору.

Згідно п. 2.2. договору, на підставі рішення Київради № 18/75 від 28.09.2006 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд , договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 11, 00 грн. за 1 кв.м. загальної площа, що складає 158, 18 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 26, 36 грн. (п. 2.2. договору).

Умовами п. 2.8. договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, суд звертає увагу, що умовами договору оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012 сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачили право орендодавця здійснювати нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку за договором оренди житлового приміщення № 5238 від 09.11.2012 щодо повернення об'єкту оренди (прострочення на 3 місяці) зазначає, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" підлягає стягненню неустойка у розмірі 1 995, 96 грн.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 38, ідентифікаційний код - 37175031) з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 шляхом його передачі Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34, ідентифікаційний код - 31454734) за актом прийому-передачі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріїнський Двір" (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 38, ідентифікаційний код - 37175031) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34, ідентифікаційний код - 31454734) 1 995 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 96 коп. - неустойки та 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.10.2017

Суддя Щербаков С.О.