Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/11016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа № 910/11016/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київпассервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргест Груп"

про стягнення 1 881 109,93 грн.

за участю представників:

від позивача: Свірська О.О. - представник за довіреністю № 1/06-11/1598 від 05.10.2017 р.

від відповідача: Короленко І.А. - представник за довіреністю б/н від 07.08.2017р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київпассервіс" (далі - ПАТ "Київпассервіс", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргест Груп" (далі - ТОВ "Аргест Груп", відповідач) про стягнення 1 881 109,93 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов агентського договору б/н (№ 499/15-П) від 19.11.2015 р. в частині повного та своєчасного перерахування відповідачем грошових коштів від продажу квитків на проїзд пасажирів та перевезення вантажу автобусними маршрутами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ПАТ "Київпассервіс" просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 268 805,19 грн., пеню в сумі 337 421,92 грн., штраф у сумі 88 816,32 грн., 3% річних в сумі 35 388,53 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 150 677,97 грн., а всього - 1 881 109,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Подану разом із позовом заяву про його забезпечення просив не розглядати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме - в сумі 1 018 892,93 грн. основного боргу, в іншій частині позовні вимоги вважав необгрунтованими, оскільки позивачем неправильно визначений період та база нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційної складової боргу, і, відповідно, неправильно визначений розмір вказаних позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2015 р. між ДП "Київпассервіс", правонаступником якого є позивач - ПАТ "Київпассервіс" (довіритель), та ТОВ "Аргест Груп" (агент) був укладений агентський договір б/н (№ 499/15-П) (далі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 договору:

- АС Довірителя - це відомості, доступ до яких наданий довірителем агенту (далі - інформація) про автомобільне пасажирське перевезення, яке здійснюється перевізниками, а саме: номер рейсу, станція формування, станція призначення, номер пасажирського місця, час відправлення, час прибуття, час в дорозі, модель транспорту, тариф перевезення та бронювання, автостанційний збір, всі інші тарифи та збори, інформацію про обов'язкове страхування та страховий збір, інформація про перевізника, тощо;

- пасажир - це особа, якій надається послуга з перевезення транспортним засобом за відповідну плату та яка не бере участь у керуванні ним;

- перевізник - це суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства надає послуги за договором про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування та на маршрути якого довіритель здійснює продаж квитків згідно чинного законодавства;

- квиток - це документ, який засвідчує укладення договору перевезення між перевізником і пасажиром;

- вартість квитка - це сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), страхового збору та інших обов'язкових зборів та платежів, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 2.1 договору агент зобов'язується за дорученням довірителя здійснити віддалений продаж пасажирам квитків на проїзд та на перевезення багажу на автобусні маршрути згідно інформації наданої довірителем.

Віддалений продаж квитків передбачає: продаж агентом квитків через власну мережу кас, інтернет, та інші пункти продажу квитків; продаж квитків третіми сторонами (ОПАСи, залізничні станції (вокзали), та інші суб'єкти підприємницької діяльності), з якими агент уклав відповідні субагентські договори (п. 2.2 договору).

Пунктами 3.2.1.1, 3.2.1.2 договору на агента покладені обов'язки здійснювати віддалений продаж квитків на умовах даного договору та перераховувати грошові кошти згідно п. 4.2 даного договору. Відповідно до п. 4.2 договору агент зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати продажу квитка перерахувати на рахунок довірителя вартість проданого квитка згідно АС довірителя.

Згідно з п. 5.6 договору за несвоєчасне перерахування грошових коштів згідно п. 4.2 договору агент сплачує довірителю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За прострочення перерахування коштів, передбаченого п. 4.2 договору, понад 30 днів агент додатково сплачує штраф у розмірі 7% від несплаченої суми (п. 5.7 договору).

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2016 р. по 21.09.2017 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 018 892,93 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до ст. 296 ГК України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Частиною 1 ст. 297 ГК України встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів від продажу квитків на проїзд пасажирів та перевезення вантажу автобусними маршрутами у повному обсязі або спростовували доводи позивача, суду не надав. Крім того, наявність у ТОВ "Аргест Груп" перед позивачем заборгованості у розмірі 1 018 892,93 грн. також визнана відповідачем, про що його представник зазначив у судовому засіданні та відзиві. Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою, проте, з огляду на встановлені судом обставини щодо неповного врахування позивачем здійснених відповідачем оплат до подання даного позову, підлягає частковому задоволенню в сумі 1 018 892,93 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 337 421,92 грн. та штраф у розмірі 88 816,32 грн., нараховані за прострочення грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. п. 5.6, 5.7 договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 307 327,36 грн. та штраф в сумі 71 322,51 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені та база нарахування пені та штрафу, тобто розмір заборгованості.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 35 388,53 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 150 677,97 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що розмір 3% річних становить 31 348,04 грн., а розмір інфляційної складової боргу - 155 187,72 грн. Тобто розмір 3% річних є меншим, ніж просить стягнути позивач, оскільки ним не вірно визначений початок періоду нарахування 3% річних та база їх нарахування, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 31 348,04 грн. Водночас, розмір інфляційної складової боргу є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України подано не було, тому інфляційна складова боргу підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме - 150 677,97 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київпассервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргест Груп" про стягнення 1 881 109,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргест Груп" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, будинок 46/11, офіс 109, ідентифікаційний код 24570297) на користь Публічного акціонерного товариства "Київпассервіс" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, будинок 15 А, ідентифікаційний код 33348385) основний борг в сумі 1 018 892 (один мільйон вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 93 коп., пеню в сумі 307 327 (триста сім тисяч триста двадцять сім) грн. 36 коп., штраф в сумі 71 322 (сімдесят одна тисяча триста двадцять дві) грн. 51 коп., 3% річних в сумі 31 348 (тридцять одна тисяча триста сорок вісім) грн. 04 коп., інфляційну складову боргу в сумі 150 677 (сто п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 97 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 693 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 53 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 9 жовтня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 17 жовтня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.