Рішення

від 12.10.2017 по справі 917/1596/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 Справа №917/1596/17

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВІК ЛТД", м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 5

до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36014, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6

про стягнення 48561,31 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.10.2017 року;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 18.09.2017 року № 12/16-015502.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 53 599,45 грн. заборгованості за договором поставки від 02.11.2016 року №В12/16.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Позивач позов підтримав, заявою від 11.10.2017 року зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в зв'язку з його частковою сплатою відповідачем (5000,00 грн.) та просить стягнути з відповідача: 40390,00 грн. - основного боргу; 5699,96 грн. пені; 693,90 грн. - 3% річних; 1815,59 грн. - інфляційних витрат, всього 48599,45 грн.

Заявою від 12.10.2017 року в зв'язку з допущенням арифметичних помилок при розрахунку позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та річних. За новим розрахунком просить стягнути з відповідача 40390,00 грн. - основного боргу; 5665,57 грн. пені; 690,15 грн. - 3% річних; 1815,59 грн. - інфляційних витрат, всього 48561,31 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заяви від 11.10.2017 року та від 12.10.2017 року приймаються господарським судом до розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 48561,31 грн.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає, про що зазначив у відзиві на позов від 12.102017 року, повідомив про часткове погашення боргу на суму 5000,00 грн. та просить суд надати сторонам час для мирного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що можливість укладення мирової угоди між сторонами відсутня, тому просить суд розглянути справу по суті.

Здійснене відповідачем часткове визнання позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 12.10.2017 року.

Повне рішення складено 17.10.2017 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

02.11.2015р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВІК ЛТД" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (покупець) був укладений Договір поставки № В12/16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах в порядку та строки, визначені цим Договором, постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (далі - Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання сторонами і проставляння печаток сторін (при наявності), є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікації повинні мати посилання на цей Договір.

Загальна суму Договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях. Вартість товару погоджена сторонами в Специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених Договором (п.2.1. Договору).

Оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та в строки визначені такою Специфікацією (п. 2.2. Договору).

Оплата партії товару здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3. даного Договору (п.1.3. Договору).

Сторонами була підписана специфікація №1 від 02.11.2016 року. Відповідно до п. 1 якої покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50 % вартості товару після підписання Специфікації, а остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 10 календарних днів з дня передачі товару в розпорядження покупця.

25.01.2017 року відповідачем здійснена передплата в розмірі 45390,00 грн.

Позивачем поставлений визначений Специфікацією товар на загальну суму 90780 грн. на підставі видаткових накладних №РН-02/16/12 від 16.02.2017 року, №РН-02/15/12 від 15.02.2017 року, №РН-02/23/01 від 23.02.2017 року, №РН-03/07/01 від 07.03.2017 року, №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року, №РН-03/14/04 від 14.03.2017 року, товар отримувався уповноваженим представником відповідача на підставі виданої довіреності №247 від 14.02.2017 року.

Товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

За розрахунком позивача відповідачем було здійснено оплату за отриманий товар частково в розмірі 50390 грн., а сума боргу на момент прийняття рішення складає 40390,00 грн.

Суд при вирішенні спору враховує наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

Статтею 712 (ч. 1,2) ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Суд приймає до уваги, що предметом зазначеного Договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату у визначені строки і саме оплата отриманого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документом, який підтверджує прийняття товару, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є видаткова накладна.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за накладними №РН-03/07/01 від 07.03.2017 року, №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року, прострочка зі сплати коштів за товар по яким розпочалася згідно п. 1 Специфікації №1 від 02.11.2016 року 10 календарних днів з дня передачі товару) - з 18.03.2017 року, а також заборгованість за накладною №РН03/14/04 від 14.03.2017 року, про строчка зі сплати коштів за товар по якій розпочалась з 25.03.2017 року.

Доказів оплати товару у повному обсязі матеріали справи не містять. Відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар визнає.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольняються в повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість в розмірі 40390,00 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 3% в розмірі 690,15 грн. за весь період прострочення, а саме:

з 17.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 11007,60 грн. за накладною РН 03/07/01 від 07.03.2017 року та на заборгованість в розмірі 12868,80 грн. за накладною №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року;

з 24.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 21513,60 грн. за накладною № РН-03/14/04 від 14.03.2017 року.

При перевірці судом встановлено, що позивачем допущена помилка в розрахунку річних, у зв'язку з чим безпідставно нараховані річні в сумі 12 грн. 34 коп.

За розрахунком суду до стягнення підлягає всього 677,81 грн. - 3%, а саме:

з 18.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 11007,60 грн. за накладною РН 03/07/01 від 07.03.2017 року (167,38 грн. - 3% річних) та на заборгованість в розмірі 12868,80 грн. за накладною №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року (195,68 грн. - 3% річних);

з 25.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 21513,60 грн. за накладною № РН-03/14/04 від 14.03.2017 року (314,75 грн. - 3% річних).

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 677,81 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 12,34 грн. позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Також позивач просить суд стягнути 1815,59 грн. інфляційних нарахувань:

з 17.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 11007,60 грн. за накладною РН 03/07/01 від 07.03.2017 року та на заборгованість в розмірі 12868,80 грн. за накладною №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року;

з 24.03.2017 року по 18.09.2017 року на заборгованість в розмірі 21513,60 грн. за накладною № РН-03/14/04 від 14.03.2017 року.

При цьому судом враховується таке.

Інфляційні витрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних витрат суд керувався листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за змістом якого, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума внесена в період з 1 по 15 число місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (абз.2 п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Отже, строк прострочки в квітні та у вересні 2017 року, за який просить позивач стягнути інфляційні витрати складає менше місяця, таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

За розрахунком суду інфляційні витрати складають 1793,23 грн.:

з квітня 2017 року по серпень 2017 року (включно) на заборгованість в розмірі 11007,60 грн. за накладною РН 03/07/01 від 07.03.2017 року (434,88 грн. - інфляційних) та на заборгованість в розмірі 12868,80 грн. за накладною №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року (508,41 грн. - інфляційних); на заборгованість в розмірі 21513,60 грн. за накладною № РН-03/14/04 від 14.03.2017 року (849,94 грн. - інфляційних).

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати у розмірі 1793,23 грн.

В частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 22,36 грн. позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 5665,57 грн. пені. За загальний період з 17.03.2017 року по 18.09.2017 року.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до законодавства та Договору. Суд задовольняє вимоги про стягнення пені в межах заявленої суми, при перевірці розрахунку враховуючи, що про строчка за накладними РН 03/07/01 від 07.03.2017 року та №РН-03/07/14 від 07.03.2017 року розпочалась з 18.03.2017 року, а за накладною № РН-03/14/04 від 14.03.2017 року з 25.03.2017 року.

Перевірка правильності розрахунку позивачем пені, інфляціних та 3% річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга.Закон» .

За таких обставин позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача підлягає до стягнення 40390 грн. 00 коп. основного боргу, 5665 грн. 57 коп. пені; 677 грн. 81 коп. - 3% річних; 1793 грн. 23 коп. інфляційних витрат, всього - 48526 грн. 61 коп.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 6), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36014, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВІК ЛТД", м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 5, код ЄДРПОУ 40004090 - 40390 грн. 00 коп. основного боргу, 5665 грн. 57 коп. пені; 677 грн. 81 коп. - 3% річних; 1793 грн. 23 коп. інфляційних витрат; 1598 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2017 року

Суддя І.І.Пушко