Рішення

від 09.10.2017 по справі 916/2095/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р.Справа № 916/2095/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 10.05.2016р.;

Від відповідачів: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Жеребківське» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України до сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Мрія" про стягнення 18 022,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Жеребківське» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України (далі по тексту - ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Мрія" (далі по тексту - СБК "Мрія") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 18 022,01 грн., яка складається із трьох відсотків річних у розмірі 2 799,52 грн. та збитків від інфляції у розмірі 15 222,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №07/09 від 25.09.2015р. в частині оплати вартості отриманого товару.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження СБК "Мрія" згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66132, Одеська область, Балтський район, село Пасат, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки СБК "Мрія" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16 позов ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» до СБК "Мрія" було задоволено частково, присуджено до стягнення на користь позивача основний борг у розмірі 124 880,00 грн., пеню у розмірі 27 164,31 грн., три відсотки річних у розмірі 3 430,79 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 9 198,77 грн.

20.12.2016р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами і доповненнями) зазначено наступне. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16 було встановлено, що 25.09.2015р. між сторонами був укладений договір №07/09, відповідно до положень якого позивачем були прийняті на себе зобов'язання з передання у власність відповідачу товару, а відповідачем, в свою чергу, зобов'язання із прийняття вказаного товару та оплати його вартості у строк до 30.10.2015р.

ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» зобов'язання, прийняті на себе за умовами договору № 07/09 від 25.09.2015р. в частині поставки товару СБК "Мрія" були виконані належним чином, що, як було встановлено у рішенні господарського суду від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16, підтверджується накладною від 25.09.2015 № 53 та довіреністю від 25.09.2015 № 40. Проте, відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань було оплачено отриманий від позивача товар частково на суму 34 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 13.11.2015 № 235.

Неналежне виконання з боку СБК "Мрія" зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору № 07/09 від 25.09.2015р. в частині оплати вартості отриманого товару, стало підставою для звернення ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» із позовними вимогами до СБК "Мрія", за результатами розгляду яких господарським судом у межах справи №916/2730/16 було стягнуто на користь позивача основний борг за договором № 07/09 від 25.09.2015р. у розмірі 124 880,00 грн., пеню у розмірі 27 164,31 грн. за період з 01.11.2015р. по 30.04.2016р., три відсотки у розмірі 3 430,79 грн., які були нараховані позивачем за період з 01.11.2015р. по 30.09.2016р., та збитки від інфляції у розмірі 9 198,77 грн., розраховані позивачем за листопад 2015р. - вересень 2016р.

З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16, про примусове виконання якого судом 20.12.2016р. було видано відповідний наказ, станом на 08.08.2017р. не виконане з боку СБК "Мрія".

У поданій до господарського суду позовній заяві ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» зазначає, що підставою звернення до суду стало невиконання з боку відповідача рішення господарського суду від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16, прийняття якого не має наслідком припинення зобов'язань СБК "Мрія" за договором № 07/09 від 25.09.2015р., у зв'язку з чим, позивачем було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 2 799,52 грн. за період з 01.10.2016р. по 30.06.2017р. та збитки від інфляції у розмірі 15 222,49 грн., розраховані позивачем за жовтень 2016р. - червень 2017р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Положеннями ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором № 07/09 від 25.09.2015р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, та невиконанням рішення господарського суду від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано СБК "Мрія" до сплати 3% річних в сумі 2 799,52 грн. за період з 01.10.2016р. по 30.06.2017р. , тобто за період, який не увійшов до розрахунку 3% річних по справі №916/2730/16.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» у частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних у розмірі 2 799,52 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 15 222,49 грн. за жовтень 2016р. - червень 2017р., який рішенням господарського суду від 02.12.2016р. по справі №916/2730/16 охоплений не був. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції протягом періоду з жовтня 2016р. по червень 2017р. включно, господарський суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу за вказаний період складають 17 044,59 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вищезазначене, з СБК "Мрія" на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції за період з жовтня 2016р. по червень 2017р. включно у розмірі 15 222,49 грн. відповідно до розрахунку позивача, що має наслідком задоволення позовних вимог ДП «Дослідне господарство «Жеребківське» у зазначеній частині.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених державним підприємством «Дослідне господарство «Жеребківське» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України позовних вимог шляхом присудження до стягнення із сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Мрія" трьох відсотків річних у розмірі 2 799,52 грн. та збитків від інфляції у розмірі 15 222,49 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 615, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 198, 202 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49,75, 82-85, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Мрія» /66132, Одеська область, Балтський район, село Пасат, код ЄДРПОУ 30818844/ на користь державного підприємства „Дослідне господарство „Жеребківське» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України /66410, Одеська область, Ананьївський район, с. Жеребкове, вул.Шевченко,буд.12, код ЄДРПОУ 00494605/ три відсотки річних у розмірі 2 799,52 грн. /дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять грн. 52 коп./, збитки від інфляції у розмірі 15 222,49 грн. /п'ятнадцять тисяч двісті двадцять дві грн. 49 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 жовтня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна