Рішення

від 09.10.2017 по справі 916/2056/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р.Справа № 916/2056/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №331/03-01 від 18.07.2017р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2056/17:

За позовом: Роздільнянського районного центру зайнятості;

до відповідача: ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області;

про стягнення 18685,09 грн., -

в с т а н о в и в :

Роздільнянський районний центр зайнятості (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (далі-Відповідач) про стягнення 18685,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2017р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення з відміткою про отримання у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

11 вересня 2017р. до суду надійшов відзив відповідача, за яким останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

В засіданні суду 09 жовтня 2017р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п.1, 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15.12.2016 № 1543 Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Державної служби зайнятості (Центрального апарату) , Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості , міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою .

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року № 90 „Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та „Про зайнятість населення» Служба продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , „Про зайнятість населення» .

У відповідності до п.1, 18, 19 ч.2 ст.22 Закону України Про зайнятість населення центри зайнятості здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення, здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Статтями 34, 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття №1533-111 від 02.03.2000 року, передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у разі поновлений безробітного на роботі за рішенням суду із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, ОСОБА_3 у зв'язку із звільненням 28.11.2016р. з посади інспектора Роздільнянського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області звернувся 27.12.2016 у Роздільнянський районний центр зайнятості за пошуком роботи і відповідно до законодавства отримав статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 по справі № 815/7443/16 та витягу з наказу ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 07.06.2017 № 978 о/с, визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області в частині звільнення зі служби інспектора Роздільнянського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_3., поновлено ОСОБА_3М , на посаді інспектора Роздільнянського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області з 28.11.2016.

У зв'язку із поновленням зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду відповідно до абзацу 10 підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (зі змінами) ОСОБА_3М знятий з обліку у Роздільнянському районному центрі зайнятості з 07.06.2017.

За період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_3М . були надані передбачені чинним законодавством послуги в сприянні у працевлаштуванні та виплачено матеріальне забезпечення. За період з 27.12.2016 по 07.06.2017 центром зайнятості витрачено всього 18 685,09 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесягь п'ять гри. 09коп.), які склались із видатків на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3

21.06.2017 року позивачем направлено на адресу ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області претензію № 282/03-04 з пропозицією у місячний термін добровільно сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 18 685,09 грн., які були виплачені безробітному ОСОБА_3М

Проте, станом на 16.08.2017 заборгованість не повернуто.

Враховуючи викладене, з посиланням на приписи Господарського процесуального Кодексу та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач просить стягнути з відповідача вказану суму

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно п. 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

У силу ч. 1 ст. 23 названого Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, Роздільнянським районним центром зайнятості за період з 27.12.2016р. по 07.06.2017р. ОСОБА_3 було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 18685,09 грн.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 по справі № 815/7443/16 та витягу з наказу ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області від 07.06.2017 № 978 о/с.

Подані відповідачем заперечення суд відхиляє як безпідставні.

Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_3 в сумі 18685, 09 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) на користь Роздільнянського районного центру зайнятості (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Незалежності, 4а; код ЄДРПОУ 20995077, р/р 37171300900381 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач - Роздільнянський районний центр зайнятості) 18685 (вісмнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 09 коп. витрат на допомогу по безробіттю.

3. Стягнути з ОСОБА_2 управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) до державного бюджету (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук