Постанова

від 12.10.2017 по справі 922/1888/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа № 922/1888/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 2319-К-О від 11.01.2017)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ (вх. №2491 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі № 922/1888/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Постмодерн , м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року до Господарського суду Харківської області із позовом звернулось Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк , м. Київ, в якому просило суд зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Постмодерн в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги ПАТ КБ Приватбанк за договором б/н від 15.07.2011, яка утворилася станом на 13.03.2017 у розмірі 66078,34 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 11860,80 грн., заборгованість за відсотками - 20698,13 грн., заборгованість по комісії - 5375,50 грн., пеня - 28143,91 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ліквідаційна комісія ТОВ Консалтингова група Постмодерн протиправно ухиляється від виконання обов'язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед ПАТ КБ Приватбанк та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 по справі № 922/1888/17 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 по справі № 922/1888/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, та стягнути з відповідача судовий збір сплачений за подання скарги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2017 о 10:00 год.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, участі свого повноважного представника в судове засідання 14.09.2017 не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 1 аркуші справи 32-33).

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 про прийняття апеляційної скарги позивача у даній справі до провадження була надіслана відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61125, Харківська обл., місто Харків, Червоношкільна набережна, будинок 24, офіс 609.

Жодних інших даних щодо місцезнаходження відповідача матеріали справи не містять.

Проте дана ухвала повернулась на адресу суду 20.09.2017 з відміткою органу поштового зв'язку повернуто за закінченням строку зберігання поштового відправлення .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 розгляд справи відкладено на 12.10.2017 о 10:00 год. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та в межах строків, передбачених статтею 69 цього Кодексу, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування від позивача додаткових доказів, а від відповідача - відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 14.09.2017 надіслана відповідачу у справі 18.09.2017 (понеділок), за єдиною відомою суду адресою, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Однак направлене на адресу відповідача поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 14.09.2017, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

Представник відповідача у судове засідання 12.10.2017 вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частина перша статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно пунктів 3.9.1, 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

Згідно статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 та 14.09.2017 були завчасно надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але відповідач внаслідок своєї недобросовісної поведінки не забезпечив їх отримання.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Вказане свідчить про те, що судом апеляційної інстанції здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання 12.10.2017, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та подання письмових пояснень в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Колегією суддів також враховано, що відповідач систематично не отримує кореспонденцію за своєю юридичною адресою, оскільки йому також не були вручені ухвали суду першої інстанції та повернулися до суду з довідками Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта форми 20 Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання (том 1 аркуші справи 41-44, 59-62, 63-66).

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

11.10.2017 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 10383), в якій просив долучити до матеріалів справи копію заяви ПАТ КБ Приватбанк до реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у харківській області вих. № б/н від 03.12.2015 та докази її відправки щодо необхідності повідомлення ОСОБА_2, на якій підставі державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців із зазначенням в якості голови ліквідаційної комісії ТОВ Консалтингова група Постмодерн , м. Харків (код ЄДРПОУ 31336839) - ВЛАСНИК ВЛАСНИК . Також, позивач просив долучити до матеріалів справи копію відповіді реєстраційної служби вих. № 1881/04-19 від 17.12.2015.

12.10.2017 позивач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 10415) про долучення до матеріалів справи копії читаємої заяви про відкриття поточного рахунку від 15.07.2011, копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2013 по справі № 904/3230/13 та копії наказу № 904/3230/13 від 10.06.2013.

Всі надані позивачем документи вивчені колегією суддів та залучені до матеріалів справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноваженого представника позивача у судовому засіданні 12.10.2017, який підтримав вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ (вх. №2491 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі № 922/1888/17 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.07.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Постмодерн підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки (том 1 аркуш справи 12).

Згідно цієї заяви відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.uа., які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 15.07.2011 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови ОСОБА_3 (том 1 аркуші справи 12-23).

ОСОБА_3 передбачено встановлення відповідачу кредитного ліміту на поточний рахунок, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Встановлення відповідачу кредитного ліміту на поточний рахунок № 26007060737807 позивач підтверджує довідкою банку про розмір встановленого кредиту та випискою про рух коштів по рахунку ТОВ Консалтингова група Постмодерн (том 1 аркуші справи ).

Позивач стверджує, що ТОВ Консалтингова група Постмодерн належним чином не виконало свої зобов'язання за договором від 15.07.2011, а тому станом на 13.03.2017 за ним рахується заборгованість в сумі 69 411,71 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 11 200,00 грн., заборгованості за відсотками - 29 798,99 грн., заборгованості по комісії - 2 419,20 грн. та пені - 25 993,52 грн.

Як стало відомо позивачу з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ТОВ Консалтингова група Постмодерн (код 31336839) перебуває в стані припинення, тому позивач 03.04.2017 направив голові ліквідаційної комісії ТОВ Консалтингова група Постмодерн заяву із кредиторськими вимогами № б/н від 03.04.2017.

Вказана заява була надіслана відповідачу цінним листом з описом вкладення (том 1 аркуші справи 29-30) та повернута неврученою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення (том 1 аркуш справи 31).

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про протиправне ухилення ліквідаційної комісії ТОВ Консалтингова група Постмодерн від виконання обов'язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед ПАТ КБ Приватбанк та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, що ліквідується.

Вказане стало причиною виникнення даного спору, внаслідок чого, позивач, посилаючись на приписи статті 112 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд першої інстанції дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого у даній справі позову.

При розгляді даного спору судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2014 Харківським окружним адміністративним судом винесено постанову по справі №820/10118/14, якою задоволено адміністративний позов Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до ТОВ Конслатингова група Постмодери про припинення юридичної особи, припинено юридичну особу - ТОВ Конслатингова група Постмодери (юридична адреса: 61125, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд. 24, оф. 609, код ЄДРПОУ: 31336839). Доказів виправлення, допущених у вищевказаній постанові описок у найменуванні відповідача, позивач суду не надав.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до інформації, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Консалтингова група Постмодерн з 22.09.2014 перебуває у стані припинення за судовим рішенням, у зв'язку з неподанням цією юридичною особою протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з огляду на положення частин першої, третьої та четвертої статті 105 Цивільного кодексу України, послався на те, що позивач не надав на вимогу господарського суду доказів створення відповідачем або судом ліквідаційної комісії ТОВ Консалтингова група Постмодерн чи призначення ліквідатора, а також не надав доказів призначення Харківським окружним адміністративним судом ліквідаційної комісії відповідача чи призначення ліквідатора.

З висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених у даній справі позовних вимог погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне.

Згідно положень статті 105 Цивільного кодексу України суд, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу, призначає комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до частини восьмої статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилось після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичною особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

За змістом статей 111, 112 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи, як її орган.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ Консалтингова група Постмодерн перебуває в стані припинення за судовим рішенням.

Станом на момент розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції ТОВ Консалтингова група Постмодерн перебуває в стані припинення, тобто юридичну особу відповідача ще не ліквідовано.

Матеріали справи свідчать про те, що приймаючи рішення у справі № 820/10118/14 про припинення ТОВ Консалтингова група Постмодерн Харківський окружний адміністративний суд не призначав комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора, але в силу вимог чинного законодавства не позбавлений від такого обов'язку.

Докази створення відповідачем або призначення судом ліквідаційної комісії чи ліквідатора ТОВ Консалтингова група Постмодерн позивачем не надані і у справі відсутні.

Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

Крім того, у матеріалах справи не міститься доказів покладення відповідачем або судом виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) на орган управління юридичної особи, а також доказів переходу до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора повноважень щодо управління справами юридичної особи.

Виходячи з наведеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги безпідставно заявлені до ліквідаційної комісії відповідача про зобов'язання вчинити дії, доказів існування або створення якої позивачем до матеріалів справи не надано.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запису про перебування ТОВ Консалтингова група Постмодерн в стані припинення законодавством було передбачено два способи призначення ліквідаційної комісії, а саме: або судом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, не пов'язане із її банкрутством, або державним реєстратором.

Однак вказані твердження позивача є помилковими враховуючи наступне.

Положеннями Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент прийняття адміністративним судом постанови про припинення юридичної особи відповідача та на момент внесення державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) врегульовано порядок здійснення державної реєстрації юридичних осіб та визначено повноваження державного реєстратора.

Втім, згідно вимог цього Закону прийняття органом державної реєстрації за власною ініціативою рішень відносно суб'єктів господарювання, у тому числі визначення та призначення комісії з припинення, визначення голови ліквідаційної комісії, що впливають на права та обов'язки юридичної особи, яка ліквідується, не передбачено.

Відповідно до статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у відповідній редакції) суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є, зокрема, неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Частиною п'ятою статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у відповідній редакції) визначено, що суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

Частина шоста статті 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (у відповідній редакції) передбачає, що у разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

22.09.2014 державним реєстратором було проведено реєстраційну дію Внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством стосовно ТОВ Консалтингова група Постмодерн на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 по справі № 820/15484/14.

Позивач у своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що хоча в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Консалтингова група Постмодерн не зазначено конкретного прізвища, імені та по-батькові ліквідатора, проте в ньому міститься внесений державним реєстратором запис ВЛАСНИК ВЛАСНИК - голова комісії з припинення або ліквідатор , тому суд не позбавлений можливості визначитися із особою ліквідатора, оскільки в Реєстрі в графі Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа міститься інформація про засновників відповідача, а саме: ОСОБА_4 та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВВ-АВТОЛІЗИНГ , до яких на думку скаржника і перейшли обов'язки ліквідаційної комісії.

Проте вказані доводи позивача відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки жодних доказів переходу обов'язків ліквідаційної комісії до засновників відповідача в межах заявленого позову позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів невідповідності дій державного реєстратора вимогам чинного законодавства при внесенні 22.09.2014 запису щодо ТОВ Консалтингова група Постмодерн . За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати юридичну особу - ТОВ ВВ-АВТОЛІЗИНГ та фізичну особу - ОСОБА_4 (засновників ТОВ Консалтингова група Постмодерн ) органом, уповноваженим здійснювати обов'язки ліквідаційної комісії.

Окрім вищевикладеного, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в межах даної справи не підтверджено належними та допустимими доказами ані розміру заборгованості відповідача за кредитом в сумі 11860,80 грн. по договору № б/н від 15.07.2011 станом на 13.03.2017, ані факту наявності простроченої заборгованості відповідача за відсотками в сумі 20698,13 грн. та заборгованості по комісії в сумі 5375,50 грн., і, як наслідок, необґрунтовано, суму пені в розмірі 28143,91 грн.

До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції.

У відповідності до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України Про Національний банк України та частинами першою та другою статті 68 Закону України Про банки та банківську діяльність Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. ОСОБА_2 організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18 червня 2003 року (далі - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

ОСОБА_2 обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з пунктами 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що саме виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивачем з урахуванням вищевикладених положень не надано до справи доказів на підтвердження нарахування банком та несплати відповідачем відсотків за користування кредитом за період з 15.07.2011 по 13.03.2017, доказів обліковування зазначених відсотків на рахунках прострочених сум, що виключає можливість перевірки реального розміру існуючої заборгованості відповідача перед банком та правомірності нарахування пені, зокрема, тих сум, що включені до розміру кредиторських вимог до відповідача.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором № б/ від 15.07.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 13.03.2017 (том 1 аркуші справи 27-28) не є належним доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу наявності саме такого розміру заборгованості, що заявлений у даному позові, оскільки цей розрахунок є складовою частиною позовної заяви, який деталізує та обґрунтовує порядок та вірність розрахунку, заявленої до стягнення позивачем суми боргу, процентів, пені, тощо.

В той же час, зазначений розрахунок не підтверджений позивачем первинними документами, які б свідчили про здійснення банківських операцій.

Із наявної в матеріалах справи виписки по рахунку ТОВ Консалтингова група Постмодерн № 26007060737807 не вбачається надання позивачем відповідачу будь-яких кредитних коштів.

Врахувавши вищезазначене, колегією суддів не приймається до уваги надана позивачем виписка банку по рахунку відповідача за період з 15.07.2011 по 13.03.2017 з поточного рахунку відповідача № 26007060737807, оскільки не є належним доказом в підтвердження надання відповідачу кредиту в сумі 11200,00 грн. та правомірності нарахування банком відсотків за користування кредитом у заявленому періоді та розмірі.

Судом апеляційної інстанції ухвалою від 14.09.2017 були витребувані від позивача докази отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до кредитного ліміту в сумі 11200,00 грн., докази надання кредитних коштів відповідачу в сумі 11200,00 грн. (банківські виписки по особовому рахунку відповідача) та докази виникнення боргу (виписки з особових рахунків відповідача).

Проте в порушення обов'язку доказування витребувані судом апеляційної інстанції документи позивачем не надані.

Натомість, позивачем в процесу розгляду його апеляційної скарги надана копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2013 у справі № 904/3230/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус та Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Постмодерн про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за ОСОБА_3 № б/н від 15.07.2011 на користь банку в сумі 21 854 грн. 24 коп. (11200,00 грн. - заборгованості за кредитом; 6652,32 - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2691,52 - пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 1310,40 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом).

Зазначеним рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволено повністю та стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк 21 854,24 грн. (11 200 грн. - заборгованість за кредитом; 6652 грн. 32 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2691 грн. 52 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1310 грн. 40 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. Дане рішення набрало законної сили.

Водночас зі змісту даного рішення не вбачається можливим встановити періоди нарахування заявлених до стягнення сум в межах цієї справи.

Разом з тим, як свідчать матеріали даної господарської справи № 922/1888/17, позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк ґрунтуються на збільшеному розмірі заборгованості ТОВ Консалтингова група Постмодерн за договором банківського обслуговування № б/н від 15.07.2011, яка утворилася станом на 13.03.2017 у загальному розмірі 66078,34 грн., що розрахована банком за період користування кредитом з 15.07.2011 по 13.03.2017. Однак, як вже було зазначено вище, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати цей розмір обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.

Отже, за даних обставин справи відсутні підстави для задоволення заявленого у даній справі позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі № 922/1888/17 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , м. Київ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2017 у справі № 922/1888/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.