Постанова

від 21.09.2017 по справі 344/7077/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7077/17

Провадження № 2-а/344/916/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Островського Л.Є.,

за участю секретарів Гули Р.М., Підхомної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом директора ТзОВ "ВРС ЛТД" ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства про охорону земель - провідний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та у м.Івано-Франківську та м.Тисмениці управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гуменний Остап Іванович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування постанови №4.3-17/3 від 19.05.2017 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Директор ТзОВ "ВРС ЛТД" ОСОБА_1 звернувся до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства про охорону земель - провідний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та у м.Івано-Франківську та м.Тисмениці управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гуменний Остап Іванович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування постанови №4.3-17/3 від 19.05.2017 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення.

Позивач та його представник позовні вимоги з додатковими письмовими поясненнями підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог, надавши пояснення по суті та просила відмовити в задоволенні даної скарги.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з постанови від 19.05.2017р. № 4.3-17/3 державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства про охорону земель - провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменецькому, Тлумацькому районах та у м. Івано-Франківську і у м. Тисмениці управління контролю 5а за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Гуменного Остапа Івановича у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що 26.12.2003 року за договором купівлі-продажу ПП ОСОБА_3 придбала у ТЗоВ "Полонина" на земельній ділянці у цих же межах незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс і згідно рішення міськвиконкому Івано-Франківської міської ради від 18.05.2004 року № 189 одержала у користування відповідну - прилеглу до готельно-відпочинкового комплексу земельну ділянку.

Як встановлено судом, Управлінням архітектури і містобудування Івано-Франківського міськвиконкому довідкою від 32.06.2004 р. № 2/3-3/1376 (додається) зазначено, що через земельну ділянку проходять підземні мережі : водопроводу, газопроводу та каналізації (колектор) .

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності від 12.04.2017 № 36-і, державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області, провідному та головному спеціалістам відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах, мм. Івано-Франківську та Тисмениці Управління з контролю за використанням та охороною земель Гуменному Остапу Івановичу та Маліброді Галині Миколаївні доручено здійснити державний контроль по використанню земельної ділянки, площею 0,3875 га, кадастровий номер № НОМЕР_1, що розміщена по АДРЕСА_1.

В результаті проведення перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель Гуменним О.І. встановлено, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, котра належить на праві приватної власності ТзОВ ВРС ЛТД становить 0,3875 га, одночасно ТзОВ ВРС ЛТД збудовано стаціонарну огорожу на земельній ділянці загальною площею 0,5000 га. Тобто частина цієї земельної ділянки площею 0,11 га (землі комунальної власності) являється самовільно зайнятою, що є порушенням ст. 123-126 Земельного кодексу України та несе відповідальність, передбачену ст. 211 Кодексу та ст. 53-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи акт перевірки за дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 4.3 - 12/12 від 04.05.2017. складеним в присутності директора ТзОВ ВРС ЛТД ОСОБА_1 зафіксовано вищевказаний факт, тобто, самовільне зайняття згаданої вище земельної ділянки, котре в цьому випадку відбулось шляхом встановлення стаціонарної огорожі (металевого паркана з цегляними стовпцями), згідно план-схеми площа самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності становить 0,11 га.

З приводу виявленого порушення ОСОБА_5 було видано припис про усунення порушення вимог земельного законодавства № 4.3-15/3 від 12.05.2017 та протокол про адміністративне правопорушення № 4.3-16/2 від 12.05.2017, що доповнений постановою про накладення адміністративного стягнення від якою встановлено порушення п. б ч. 1 ст. 21 1 Земельного кодексу України, ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 82 юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

У відповідності до ст. 125 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 116 Кодексу передбачено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, так зокрема визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, згідно долученого до позовної заяви акту приймання-передачі майнового внеску від 11.07.2013, до статутного капіталу ТзОВ ВРС ЛТД громадянкою ОСОБА_3 було передано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,3874 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Водночас використання ТзОВ ВРС ЛТД земельної ділянки площею 0,11 га здійснюється без будь-яких правовстановлюючих документів, тобто являється самовільним.

Відносно посилання позивача на пропущення передбачено ст. 38 КУпАП строку, варто відмітити, що згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визнано факт тривалого використання земельної ділянки площею 0,11 га, що свідчить про наявність саме триваючого правопорушення.

Тобто, в даному випадку, враховуючи, що факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1565 га, виявлено державним інспектором в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства на підставі Наказу Держгеокадастру від 12.04.2017 № 36-і, згідно Акту № 4.3-12/12 від накладення адміністративного стягнення відбулось в строк, передбачений ст. 38 КУпАП.

Відносно твердження позивача про те, що ділянка використовується не власником готелю, а служить загальнодоступною сервітутною автостоянкою, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 98 Кодексу право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту того, що у них дійсно є надлишки землі, який встановлений перевіркою Головного управління держегеокадастру в Івано-Франківській області Управління з контролю за використанням та охороною земель від 19 травня 2017 року та на підставі якого винесено оскаржувана ними постанова.

Тому, з огляду на наведені та встановлені судом обставини, відсутні підстави для скасування постанови №4.3-17/3 від 19.05.2017 року, суд вважає вимоги позову необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.53-1 КУпАП, ст.ст 24, 33, 244, 276/278, 283, п.1 ч.1 ст.284 КУ про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову директора ТзОВ "ВРС ЛТД" ОСОБА_1 про скасування постанови №4.3-17/3 від 19.05.2017 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з часу її проголошення.

Суддя Островський Л.Є.