Рішення

від 10.10.2017 по справі 718/1639/17

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №718/1639/17

Провадження №2/718/617/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області, ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської Чернівецької області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису в поземельній книзі,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ПАТ Українська залізниця звернулося до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що під час проведення інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту, виявлено, що частина земельної ділянки площею 0,0013, га смуги відведення залізниці на 83км+153м до 83км+174м, яка перебуває у власності ОСОБА_2, накладається на смугу відведення залізниці.

Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 згідно державного акту серії ЯЕ № 335827, виданого на підставі рішення 9 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради № 300/10 від 19.10.2007 року. Вважає, що рішення міської ради, на підставі якого земельна ділянка виділялась у власність, прийнято всупереч чинному законодавству, з перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, просив визнати незаконним та скасувати таке рішення, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7322510100:01:003:0064 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування та стягнути понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву в якій просить суд розгляди справу без представника ПАТ Українська залізниця позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про час і місце слухання справи, що підтверджується кореспонденцією, яка повернулась до суду з відміткою про відмову адресата в одержанні судової повістки, що згідно ст. 76 ЦПК України є належним повідомленням про виклик до суду. Клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області заявлених вимог не визнала, просив справу слухати без його участі, що вбачається з поданої заяви.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.68 Земельного Кодексу України , ст.11 Закону України Про транспорт , ст.6 Закону України Про залізничний транспорт , до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Судом встановлено, що при проведенні робіт ПП Ріга з інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ПАТ Українська залізниця стало відомо про те, в адміністративних межах населеного пункту м.Кіцмань Чернівецької області в смузі відведення залізниці частково знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 7322510100:01:003:0064, площею 0,0013 га. Дана земельна ділянка була надана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення № 300/10 від 19.10.2007 року ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області.

Гарантоване статтею 14 Конституції України право власності на землю може набуватися і реалізовуватися громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ст.371 ЦК Україниправо власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року за № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України, на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

Ця правова норма також стосується статусу земельних ділянок у смугах відведення залізниць.

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 року було затверджено Положення "Про землі, надані транспорту", відповідно до п. 4 якого до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.

Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР" від 01.11.1939 року, до набрання чинності постанови Ради Міністрів СРСР № 24 від 08.01.1981 року "Про затвердження Положення про землі надані транспорту".

Статтею 1 цього положення встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

В подальшому, при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних Кодексах , вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Проте, всупереч зазначеному та існуючим нормам земельна ділянка смуги відведення Залізниці була передана у приватну власність ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Однак, вилучення ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося. Крім того, залізниця, як суміжний користувач, не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, погодження на вилучення земельної ділянки не надавала.

Відповідно до п. б) 4.4 ст.84 Земельного кодексу України , до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі під державними залізницями, а отже, ОСОБА_1 міська рада Чернівецької області не мала правових підстав виносити згадане рішення про передачу у власність даної земельної ділянки.

Те, що залізниця не втратила право землекористування на земельні ділянки, які їй було виділено при будівництві та облаштуванні залізничного полотна, обґрунтовується і наступними нормами законодавства.

Згідно п.5 постанови Верховної ради Української РСР № 562 від 18.12.1990 року Про порядок введення в дію Земельного кодексу України громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування. Пунктом 6 постанови Верховної ради Української РСР Про земельну реформу (зі змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 , пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право користування, визнані неконституційними.

Таким чином, оформлення права постійного користування відповідно до норм Земельного кодексу України , на землі, які фактично перебувають у користуванні залізниці, не є обмеженими у часі.

Згідно п. 3 ст.152 Земельного кодексу України , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 1 ст.155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, спірна земельна ділянка, що є смугою відведення залізниці, перебувала у державній власності, знаходилася у правомірному користуванні позивача і без вилучення її в установленому законом порядку, зміни її цільового призначення орган місцевого самоврядування не мав права розпоряджатися нею. З огляду на вказане, суд вважає, що рішення ОСОБА_1 міської ради № 300/10 від 19.10.2007 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,0013 га є незаконним і підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача про скасування записів в Поземельних книгах, оскільки інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Відповідно до п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року , запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Згідно п.2 ч.2 ст.9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.6,7 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Згідно ст.26 цього Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як передбачено статтею 27 даного Закону, передбачає скасування державної реєстрації речових прав в разі винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до державного реєстру прав. Визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним є підставою для скасування його державної реєстрації.

За змістом вказаних норм, підстав для покладання на відділ Держгеокадастру обов'язку здійснити такі дії в судовому порядку немає. Заінтересована особа не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів у порядку, передбаченому чинним законодавством, щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року, у справі № 3-150гс14, у подібних правовідносинах.

Виходячи із вищенаведеного, суду приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 7322510100:01:003:0064 слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у справі слід провести розподіл судових витрат відповідно до задоволених позовних вимог, та стягнути з відповідачів ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області та ОСОБА_2 на користь ПАТ Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця 3 260 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору по 1 680 гривень з кожного.

На підставі викладеного, ст.ст. 16 , 203 , 215 , 371 ЦК України , ст.ст. 68 , 83 , 84 , 152 Земельного кодексу України , ст.11 Закону України Про транспорт , ст.6 Закону України Про залізничний транспорт , ст.ст. 9 , 26 , 27 Закону України Про Державний земельний кадастр ,керуючись ст.ст. 10 , 11 , 15 , 30 , 60 , 88 , 212 , 213 , 214 , 215 , 218 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Українська залізниця - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області № 300/10 від 19.10.2007 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0013 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2692 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7322510100:01:003:0059, що розташована в м.Кіцмань по вул. Бажана,60 Чернівецької області, серії ЯЕ № 335827, який виданий 15.01.2008 року на ім`я ОСОБА_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Чернівецької області та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця по 1680 гривень з кожного у відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя: