Рішення

від 03.10.2017 по справі 296/11063/15-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/11063/15-ц

2/296/1955/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Драч Ю.І.,

при секретарі Івашко Т.А.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Житомира звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати п.4.3 рішення 47 сесії Житомирської міської ради № 922 від 29.04.2015 р. Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками фізичним особам - підприємцям, внесення змін до рішення міської ради .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваним рішенням передбачено укласти з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,0056 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 23, однак прокуратура вважає, що відповідачем не дотримано вимоги статей 124, 134 Земельного кодексу України під час передачі у користування третій особі земельної ділянки комунальної форми власності. Також зазначено, що на момент прийняття оспорюваного рішення, земельна ділянка не була оформлена як об'єкт цивільних прав, а права щодо неї не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відтак її виділення мало відбутись виключно на підставі проекту відведення земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові. Також, зазначив, що виділення земельної ділянки мало відбутись за результатами проведення земельних торгів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, зазначила, що підстав для скасування рішення міської ради немає, оскільки зі ОСОБА_1 раніше було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастрова реєстрація земельної ділянки не скасовувалась.

Третя особа в судовому засіданні підтримала позицію представника Житомирської міської ради та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Судом встановлено, що рішенням 47 сесії шостого скликання Житомирської міської ради № 922 від 29.05.2015 року "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін, доповнень до рішення міської ради" вирішено укласти з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0,0056 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), за адресою: вул. Київська, 23, кадастровий номер 1810136300:08:038:0016 терміном на 5 років (а.с. 6-6-а). Підставою винесення вказаного рішення вказано: клопотання ОСОБА_1 від 19.12.14, стаття 7 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі від 08.09.2010 року за № 041022900117, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 18.09.2014 року.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно положень частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21.02.2014 року набула право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 23, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-21) та копією свідоцтва про право власності (а.с. 65).

Вказане нежитлове приміщення розташоване на спірній земельній ділянці, що підтверджується копією технічного паспорту (а.с. 68-70) та не оспорюється сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність правових підстав у Житомирської міської ради для передання земельної ділянки ОСОБА_2 без проведення земельних торгів, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення, третя особа мала на праві власності об'єкт нерухомого майна, який розташований на вказаній земельній ділянці.

Щодо твердження представника позивача про не сформованість земельної ділянки слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка може бути передана в оренду лише після її реєстрації у Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї.

З матеріалів справи, а саме витягу з державного земельного кадастру від 12.12.2014 року вбачається, що спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі 10.09.2010 року, тобто задовго до винесення оскаржуваного рішення.

Також слід зазначити, що оскаржуване рішення міської ради на день винесення рішеня судом вичерпало себе фактом його виконання, оскільки 04.11.2015 року між відповідачем та ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення укладеного договір оренди земельної ділянки. У другому пункті договору оренди землі вказано, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0056 га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,0056 га, під проїздами, проходами та площадками - 0 га (а.с. 59-60).

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки вичерпало свою дію шляхом виконання та його скасування не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, вимога щодо визнання договору оренди недійсним не була заявлена. Скасування вказаного рішення не приведе до захисту порушених інтересів держави.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 11.11.2014 року у справі 21-405а14 у якій вказано, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов прокурора м. Житомира в інтересах держави до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову прокурора м. Житомира в інтересах держави до Житомирської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування пункту 4.3. рішення 47 сесії Житомирської міської ради 6 скликання № 922 від 29 квітня 2015 р. "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками фізичним особам-підприємцям, внесення змін до рішень міської ради" - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення суду, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю. І. Драч