Ухвала

від 10.10.2017 по справі 757/35861/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_2 (українська гривня), відкритих у ПАТ «Банк Восток», заборонивши службовим особам та працівникам ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував наявністю підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено відповідності грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України. Також, на думку представника, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна не звернув уваги на відсутність обґрунтованої підозри та не врахував негативних наслідків такого обмежувального заходу для товариства. Таким чином, апелянт вважає, що вище наведені обставини, виключають підстави для накладення арешту на майно.

Також в поданій апеляційній скарзі зазначається про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а про існування постановленого судом рішення вони дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень 19 липня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останніх не надсилалась, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що про існування ухвали слідчого судді вони дізналися з Єдиного державного реєстру судових рішень 19 липня 2017 року, на підставі чого, виходячи з положень ст. 395 КПК України, приходить до висновку про своєчасність оскарження судового рішення

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, дотримався.

Так, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014040000000026 від 07 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно доводів клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи групи компаній корпорації «S.Group», до складу яких входить і ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», використовуючи реквізити суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, у продовж 2013-2016 років, вчинили умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

На думку прокурора, є підстави вважати, що службові особи ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТТ» приймали участь в організації протиправного фінансового механізму, направленого на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на суб`єктів господарювання шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок взаємовідносин, де відсутній об`єкт оподаткування, з метою фактичного ухилення від сплати податків.

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_2 (українська гривня), відкритих у ПАТ «Банк Восток», визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт грошових коштів ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», які знаходяться на вказаних банківських рахунках, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні прокурора майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вони можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності прокурором тих обставин, що грошові кошти на банківських рахунках мають ознаки речових доказів, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ» №№ НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_1 (долар США), НОМЕР_2 (українська гривня), відкритих у ПАТ «Банк Восток», заборонивши службовим особам та працівникам ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «СНЕК ЕКСПОРТ», адвоката ОСОБА_6 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3961/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_8

Доповідач ОСОБА_1