Постанова

від 13.08.2012 по справі 7670/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 серпня 2012 р. № 2-а- 7670/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд" в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 13.01.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що позивачу згідно до вимог Податкового кодексу України були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПФК "Кубера - Трейд" в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 13.10.2009 року по 28.03.2011 року та в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту на додану вартість за період з 23.12.2009 року по 10.03.2011 року, за результатами якої було складено акт № 2433/23-304/36626616 від 27.12.2011 року, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 203, ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1. п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - заниження податку на прибуток в сумі 237068,00 грн., в тому числі, в другому кварталі 2010 року в сумі 8142,00 грн., в третьому кварталі 2010 року в сумі 228926,00 грн.;

- ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 218 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження ПДВ у сумі 268610,00 грн., в тому числі: за червень 2010 року в сумі 6513,00 грн., за липень 2010 року в сумі 95986грн., за серпень 2010 року в сумі 62820,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 24333,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 9208,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 9750,00 грн. за грудень 2010 року в сумі 60000,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, відповідно до яких ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" були донараховані податкові зобов'язання за платежем: ПДВ - 335 762,50 грн. та за платежем: податок на прибуток приватних підприємств - 296 335,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення позивачем господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентам у періоді що перевірявся, на що суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" № 23 від 04.03.2011 року засновником було прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" та створення ліквідаційної комісії у складі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та члена ліквідаційної комісії ОСОБА_4

03.03.2011 року позивачем до податкового органу було надано заяву про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість з доданим до нього свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

04.03.2011 року юридична особа ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" надала відповідні документи державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи" та цього ж дня позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було надано заяву про припинення платника податків (форма № 8-ОПП).

25.03.2011 року ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було надано ліквідаційний баланс та були закриті поточні рахунки в банківських установах, що підтверджується відповідними довідками.

Також судом встановлено, що індивідуальний податковий номер позивача 366266120333, код ЄДРПОУ 36626616 було визначено як анульоване свідоцтво платника ПДВ 100251408, дата анулювання -10.03.2011 року; підстава анулювання - "За ініціативою платника", що, відповідно до вимог Положення № 978, свідчить про відсутність будь яких заборгованостей ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" з розрахунків з бюджетом за податковими зобов'язаннями.

Отже, у мотивувальній частині акту перевірки № 2433/23-304/36626616 від 27.12.2011 року зазначено, що транспортування товарів (металопродукції та підшипників) від "Постачальників" до "Покупців" здійснювалось залізницею (до перевірок надавалися залізничні накладні з зазначенням № вагонів, станцій завантаження та станцій розвантаження) в тому числі від станцій відправлення "Сартана" (Донецької залізниці) до станції призначення, - "Панютино" (Південної залізниці). У акті міститься посилання на "Правила оформлення перевізних документів" (ст. б, 23, 24 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 863/5084.

Також, в акті зазначено, що перевіркою, при візуальному огляді залізничних накладних встановлено відсутність ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" в якості однієї із ланок ланцюга проведення господарських операцій з поставки металопрокату до ДП "Укрспецвагон".

Перевіркою також встановлено, що одним з постачальників позивача було підприємство ТОВ "Спецвагон транслізінг" (в залізничних накладних, зазначено, як ТОВ "СВТЛ").

Так, з метою пов'язати шлях транспортування металопрокату від постачальника зі станції відправлення "Сартана" (Донецької залізниці) до покупця на станцію призначення "Панютино" (Південної залізниці) відповідно залізничної накладної, та пункт відвантаження товару ст. Бровари (Південно - Західної залізниці) від ТОВ "Спецвагон транслізінг" до ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд", та з метою підтвердження отриманих від позивача відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій в перевіряємому періоді (з 13.10.2009 року по 28.03.2011 року), ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було надіслано запити на проведення зустрічних перевірок та звірок до органів ДПІ, в яких на обліках знаходяться контрагенти підприємства, зокрема, 01.02.2011 року за № 728/7/23-314 до ДПІ у Печерському районі м. Києва (щодо відносин з ТОВ "Спецвагон транслізінг"), 01.02.2011 року за № 588/10/23-310 до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (щодо відносин з ТОВ "УПЕК Трейдінг".

Отже, на час складення вищевказаного акту перевірки до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на вищевказані запити надійшли відповіді, зокрема, із ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надійшла довідка № 1153/23-304/31150404 від 20.06.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "УПЕК Трейдінг", якою підтверджено реальність здійснення господарських операцій з відвантаження ТМЦ (підшипників) платнику податків ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" та з ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла довідка № 1700/23-11/36147637 від 31.05.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Спецвагон транслізінг", якою підтверджено реальність здійснення господарських операцій з відвантаженя ТМЦ (металопрокат, металопродукції) платнику податків ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд".

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені висновки зустрічних перевірок вищевказаних контрагентів, найшли своє відображення у акті № 2433/23-304/36626616 від 27.12.2011 року, який, в цій частині, фактично, спростовує висновки попередніх актів перевірки позивача від 25.02.2011 року № 268/23-304/36626616 та від 28.03.2011 року № 419/23-304/36626616, про нібито нікчемність правочинів з придбання та продажу ТМЦ за участю ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд" по ланцюгу до ДП "Укрспецвагон" з метою незаконного формування для вигодонабувача податкового кредиту.

Крім того, в акті № 2433/23-304/36626616 від 27.12.2011 року, міститься посилання відповідача на те, що з метою підтвердження отриманих від позивача, відомостей стосовно відносин з контрагентами ( ТОВ "Говерланна", ТОВ "Вектрас", ТОВ "Сварімпекс") та дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово -господарських операцій в перевіряємому періоді до органів ДПІ, в яких на обліках знаходиться контрагенти підприємства, надіслано запити на проведення зустрічних перевірок та звірок.

В подальшому, в акті перевірки, з посиланням на отриману від органів ДПІ інформацію, стосовно зазначених підприємств та їх взаємовідносин з ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд", робиться висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зокрема, що товариство до складу валових витрат по рядку 04.1. відносило витрати, що пов'язані з придбанням і доставкою товарів (металопрокату , підшипників) для їх подальшої реалізації, а також інші послуги нематеріального характеру від наступних контрагентів:

- ТОВ "Говерланна", первинні документи якого, на підставі яких сформовано валові витрати ТОВ "ПФК "Кубера-Трейд", не мають юридичної сили, та не створюють реальних наслідків. Таким чином, по операціям з ТОВ "Говерланна" завищено валові витрати в сумі 432675,00 грн. (третій квартал 2010 року);

- щодо ТОВ "Вектрас" з посиланням на ст. 203, п. 2 ст. 215, 228 ЦК України, зазначено, що по операціям з останнім позивачем завищено валові витрати в сумі 515595.00 грн. (другий квартал 2010 року, - 32567,00 грн., третій квартал 2010 року, - 483028,00 грн.); У п. 3.2.2. "Податковий кредит" оскаржуваного акту, зокрема, зазначено, що по операціям з ТОВ "Говерланна", завищено податковий кредит в сумі 86535 ,00 грн. (липень 2010 року -35833,00 грн., серпень 2010 року -50702,00 грн.);

- по операціям з ТОВ "Вектрас" завищено податковий кредит в сумі 103117,00 грн. (червень 2010 року, - 6513,00 грн., липень 2010 року, - 60153,00 грн., серпень 2010 року, - 12118,00 грн., вересень 2010 року, - 24333,00 грн.);

- по операціям з ТОВ "Тех-агроремпропоставка" завищено податковий кредит в сумі 9208,00 грн. (жовтень 2010 року);

- по операціям з ТОВ "Промспецконсалтинг" завищено податковий кредит в сумі 69750,00 грн. (листопад 2010 року - 9750,00 грн., грудень 2010 року - 60000,00 грн.), за місцем розташування вищезазначених підприємств, про нікчемності правочинів між цими підприємствами та їх контрагентами, з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом, в даному випадку зазначеними вище контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними останнім була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені були в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані яких відповідали додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Окрім того, зазначені положення дублюються у п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою відповідно до Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, що виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Отже, судом встановлено, що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період, підтверджена податковими накладними, зауважень до заповнення яких відповідач під час перевірки не мав.

Суд також звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати іншим платником податків податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого позивачем неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, недійсними.

Що стосується порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що, на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 237 068,00 грн., в т.ч. в 2 кварталі 2010 р. в сумі 8142,00 грн. та в 3 кварталі 2010 р. в сумі 228926,00, то суд їх також вважає недоведеними та як такими, що спростовуються обставинами, які викладені вище.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 13.01.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Кубера-Трейд".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.