Рішення

від 10.10.2017 по справі 904/7552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2017 Справа № 904/7552/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "ДомКом Нікополь", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Орбіта-20", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 12237,59 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2016;

від відповідача: голова ОСББ ОСОБА_2, паспорт серії АК № 029487, виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській обл. 08.01.1998; представник ОСОБА_3, довіреність № 10/09/17 від 15.09.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "ДомКом Нікополь" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Орбіта-20" (відповідач) про стягнення боргу з відшкодування вартості спожитої електроенергії в сумі 8771,76 грн та 1865,83 грн пені.

Позивач 18.09.2017 подав до суду додаткові пояснення, якими повністю підтвердив заявлені вимоги та наполіг на задоволенні позову.

18.09.2017 відповідач надав до суду відзив, у якому проти позову заперечив, посилаючись на шахрайські та некоректні дії позивача з порушенням умов договору і відсутністю підтверджуючих документів.

Відповідач 21.09.2017 подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке з огляду на обставини справи судом задоволено.

В судовому засіданні 05.10.2017 оголошено перерву до 10.10.2017.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "ДомКом Нікополь" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Орбіта-20" (споживач) був укладений договір № 181 "Про відшкодування витрат за електроенергію".

Згідно п. 1.1. договору позивач па підставі договору № 991 від 30.12.2014 про постачання електричної енергії, укладеного ним з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", зобов'язується сплачувати вартість спожитої електроенергії для освітлення місць загального користування для житлових будинків, які знаходяться на обслуговувані у відповідача, а останній відшкодовує позивачу вказані витрати, а також витрати, пов'язані із щомісячним зняттям показників лічильника(ків) та перевірки мереж (чотири рази на рік), відповідно наданих позивачем рахунків.

Згідно п.2.1.1. договору відповідач зобов'язаний протягом двох робочих днів оплачувати отримані рахунки на відшкодування витрат.

Пунктом 3.1. договору визначено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору споживач має підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом трьох календарних днів з дня його отримання, після чого повернути підприємству другий примірник підписаного акту або мотивовану відмову від його підписання з зазначенням обгрунтованих заперечень по якості та кількості виконаних робіт, їх невідповідності умовам цього договору.

Згідно п.3.5 договору у разі необгрунтованої відмови споживача від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, або у разі відмови від його прийняття, або невиконання п. 3.3 цього договору, сторони домовились, що роботи, зазначені в такому акті, вважатимуться прийнятими.

В позовній заяві позивач зазначає, що 11.04.2017 споживачу було направлено акт звірки, рахунок та акт виконаних робіт, які залишені ним без розгляду.

Станом на 13.04.2017 споживачем зобов'язання за договором не виконано, загальна сума заборгованості перед ТОВ "КК "Домком Нікополь" становить 8771,76 грн, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач проти позову заперечив та у відзиві на позовну заяву вказав, що у судовому засіданні 21 вересня 2017 року представник позивача підтвердив факт того, що розбіжність та не автентичність договорів з примірником, який мається у відповідача, виникла у зв'язку з тим, що ТОВ "КК "ДомКом Нікополь" після передачі ОСББ "Орбіта-20" його екземпляру договору вніс в свій екземпляр договору недостовірну інформацію про покази лічильника на день укладення (підписання) договору, тобто на 01 грудня 2015 року.

Крім цього, сторони спору з моменту підписання спірного договору до моменту його розірвання не фіксували показники (поточні) електролічильника і відповідно не складали про це жодного акту зняття показів лічильника, чим порушили умови п. 2.1.6 договору.

В матеріалах справи відсутні належним чином оформлені позивачем рахунки для сплати спожитої електричної енергії відповідачем, а саме: не вказані попередні (на перший день місяця) покази лічильника, не вказані поточні (на останній день місяця) покази лічильника, не вказана різниця між поточними та попередніми показами лічильника, тобто кількість кВт*год спожитої споживачем, не вказано період в якому споживалась електрична енергія (дата складання рахунку не є таким періодом).

Позивач не долучив до матеріалів справи докази виконання останнім вимог, встановлених п.2.2.2. спірного договору, а саме - щомісячного надання відповідачу належно оформленого рахунку та актів виконаних робіт із зазначенням вартості послуг та копії документів, що підтверджують обсяги та вартість спожитої електричної енергії, тобто актів про зняття показів лічильника, а також доказів їх вручення відповідачу, тому що такі документи не передавались ОСББ.

При відсутності у відповідача таких документів у останнього відсутні зобов'язані зі сплати спожитої електричної енергії, тобто відсутня вина ОСББ з приводу не сплати навіть реальної кількості енергії.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами договору від 01.12.2016 відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вартість спожитої електроенергії для освітлення місць загального користування для житлових будинків за адресою: м. Нікополь, вул. Гагаріна, 20, які знаходяться на обслуговуванні відповідача.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що позивач один раз на місяць зобов'язаний надати відповідачу рахунок, акти виконаних робіт із зазначенням вартості послуг та копії документів, що підтверджують обсяги та вартість спожитої електроенергії, що підлягає відшкодуванню.

Споживач повинен до 20 числа кожного місяця підписувати позивачу акт зняття показників лічильника та щоквартально акт огляду мереж.

Таким чином обов'язок складання документів щодо кількості спожитої електроенергії та відповідно її вартості договором покладено саме на позивача.

В той же час матеріали справи містять лише акт виконаних робіт № 118 від 22.01.2016 на суму 1066,57 грн та № 119 від 31.01.2016 на суму 1066,57 грн. Решта актів відповідачем не підписані, жоден з актів не містить інформації про показники лічильника електроенергії та яким чином визначена сума до сплати.

Акти зняття показань позивачем не складались та відповідно до матеріалів справи не надані.

Пунктом 1.3 договору передбачено зазначення у ньому показань електролічильника станом на 01.12.2015 - дату укладення договору.

В наданому до справи позивачем екземплярі зазначені цифри 017715 кВт, які вписані кульковою ручкою в друкований текст договору.

В той же час наданий відповідачем екземпляр договору взагалі не містить ніякої інформації про показники лічильника електроенергії.

В ході розгляду справи представник позивача в судовому засіданні 21.09.2017 повідомив, що показники лічильника були внесені до договору пізніше, ніж він був підписаний.

Відповідачем надано до справи витяг з інтернет-магазину комунальних послуг (а.с.151), у якому вказано, що лічильник мав показники 017715 кВт станом на 25.10.2015.

Такі ж показники вказані і в договорі між сторонами станом на 01.12.2015, що свідчить про недостовірність інформації, внесеної позивачем у свій екземпляр договору.

Матеріали свідчать, що під час дії договору відповідач кожного місяця споживав та оплачував близько 1000 та більше ніж 1000 кВт електроенергії щомісяця.

17.08.2015 ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" складено акт № 191386 технічної перевірки електролічильника, у якому відображено показання лічильника 016908,8 кВт, що є достовірним фактом.

21.01.2016 ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" складено акт контрольного зняття показників з лічильника. Показники склали 026314,1 кВт, що також є достовірним фактом.

Виходячи з відображених позивачем показників у договорі слідує, що за період з 17.08.2015 по 01.12.2015 спожито лише 807 кВт електроенергії, а за період з 01.12.2015 по 21.01.2016 відповідачем спожито 8599 кВт, що також викликає сумніви в достовірності внесених позивачем в договір даних.

14.09.2017 відповідач надав до справи акт звірки з позивачем взаємних розрахунків, у якому зазначено, що за даними ТОВ "КК "Домком Нікополь" борг відповідача складає 3732,55 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На підставі вищевикладеного, враховуючи суперечливість наданих позивачем доказів, відсутність документів, які б давали можливість достовірно встановити кількість наданих відповідачу послуг саме за період дії договору, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду порушення договірних зобов'язань з боку відповідача та наявність обставин, пов'язаних з виникненням у відповідача зобов'язань щодо сплати заявленої до стягнення суми заборгованості, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.10.2017.

Суддя ОСОБА_4