Рішення

від 10.10.2017 по справі 905/1220/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2017 Справа № 905/1220/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Попова О.В. та Ніколаєвої Л.В., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача : Амвросіївського районного споживчого товариства, м. Амвросіївка, Донецька область

про розірвання кредитного договору № 2 від 23.12.2011р. та стягнення 25 421 грн. 31 коп., з яких: 14 354 грн. 18 коп. - відсотки за користування кредитом, 9 073грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 1 993 грн. 51 коп. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача : представник не з'явився,

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» , м. Краматорськ, Донецька область звернулось до Амвросіївського районного споживчого товариства, м. Амвросіївка, Донецька область про розірвання кредитного договору № 2 від 23.12.2011р. та стягнення 25 421 грн. 31 коп., з яких: 14 354 грн. 18 коп. - відсотки за користування кредитом, 9 073грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 1 993 грн. 51 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позивач посилається на укладений кредитний договір № 2 від 23.12.2011р., заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 04.02.2016р. по справі №328/4720/15-ц. Зазначає, що зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати комісії та відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач просить суд:

1) стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 25 421 грн. 31 коп., з яких: 14 354 грн. 18 коп. - відсотки за користування кредитом, 9 073грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 1 993 грн. 51 коп. - 3% річних;

2) розірвати кредитний договір № 2 від 23.12.2011р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» та Амвросіївським районним споживчим товариством.

Як на правову підставу позивач посилається на ст.ст. 175, 193, 196, 220 ГК України, ст.ст. 525, 611, 625, 651, ЦК України.

Ухвалою суду від 02.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 22.06.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 06.07.2017р. відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи № 905/1220/17.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.07.2017р. з метою розгляду цієї справи утворено колегіальний склад суду: головуючий суддя - Мельниченко Ю.С., судді Тарапата С.С. та Паляниця Ю.О.

Ухвалою суду від 07.07.2017р. призначено розгляд справи на 23.08.2017р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 22.08.2017р. замінено суддю Паляницю Ю.О. на суддю Чорненьку І.К.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. розгляд справи відкладено на 26.09.2017р.

Ухвалою суду від 26.09.2017р. розгляд справи відкладено на 10.10.2017р.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.10.2017р. замінено суддю Чорненьку І.К. на суддю Попова О.В.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 22.06.2017р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що 04.02.2016р. Токмацьким районним судом Запорізької області було винесено рішення по справі № 328/4720/15-ц, яким, зокрема, було стягнуто заборгованість про процентам кредиту в сумі 2825,65 грн. станом на вересень 2015 року. Також зазначено, що за період з 21.09.2015р. по 26.04.2017р. заборгованість по несплаченим процентам складає 14 354,18 грн. Крім того, під час розгляду справи № 328/4720/15-ц у Токмацькому районному суді Запорізької області інфляційні втрати та 3% річних від прострочених сум заборгованості банком не стягувались.

26.09.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просить стягнути заборгованість за такі періоди:

- несплачені проценти (14 354, 18 грн.) з 22.09.2015р. по 25.04.2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом (6817,97 грн.) з лютого 2015р. по березень 2017р.;

- інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за прострочені проценти (2255,65 грн.) з січня 2015р. по березень 2017р.;

- 3 % річних від прострочених сум заборгованості (1531, 27 грн.) з 02.02.2015р. по 25.04.2017р.;

- 3% від прострочених процентів (462,24 грн.) з 13.01.2015р. по 25.04.2017р.

10.10.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла заява, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач про судові засідання 22.06.2017р., 06.07.2017р., 23.08.2017р., 26.09.2017р. та 10.10.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 07.06.2017р.. 05.07.2017р., 10.07.2017р., 30.08.2017р. та 02.10.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

В порядку Закону України «Про доступ до судових рішень» , ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/1220/17 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

23.12.2011р. між сторонами був укладений кредитний договір № 2, відповідно до п. 2.1. якого банк (позивач) зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 162 504,00 (сто шістдесят дві тисячі п'ятсот чотири гривні 00 коп.) гривень та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 22 грудня 2016 року (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з таким графіком: протягом 60 місяців користування кредитними коштами погашення проводиться щомісячно до останнього робочого дня звітного місяця у розмірі 2708,40 (дві тисячі сімсот вісім гривень 40 коп.) гривень.

Відповідно до п. 2.7. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідно плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18,3 (вісімнадцять цілих три десятих) процент (ів) річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пп. 2.7.1. договору).

- Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (пп. 2.7.2. кредитного договору).

- Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником з 1 по 10 число місяця, наступного за звітнім місяцем, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10 листопада 2012 року (пп. 2.7.3. кредитного договору в редакції додаткового договору № 1 від 30.10.2012р. до кредитного договору № 2 від 23.12.2011р.).

- У випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 цього договору банк встановлює процентну ставку в розмірі 20,3 (двадцять цілих три десятих) процентів річних, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору (пп. 2.7.4. договору).

У відповідності до п. 10.5 кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Наявними в матеріалах справи виписками, а також заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 04.02.2016р. по справі № 328/4720/15-ц підтверджений факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання кредиту, у зв'язку з чим цей факт відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України повторному встановленню не підлягає.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та рішенням суду, що набрало законної сили позивач провів додаткове нарахування суми відсотків та 3 % річних за період після набрання законної сили зазначеним рішенням суду, а також нарахував суму інфляційних втрат за весь час прострочення заборгованості, та просить суд стягнути 25 421 грн. 31 коп., з яких:

- 14 354 грн. 18 коп. - відсотки за користування кредитом (за період з 22.09.2015р. по 25.04.2017р.);

- 6 817 грн. 97 коп. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом (за період з лютого 2015р. по березень 2017р.);

- 2 255 грн. 65 коп. - інфляційні втрати від сум заборгованості за простроченими процентами (за період з січня 2015р. по березень 2017р.);

- 1 531грн. 27 коп. - 3% річних по простроченому кредиту (за період з 02.02.2015р. по 25.04.2017р.),

- 462 грн. 24 коп. - 3% річних по простроченим процентам (за період з 13.01.2015р. по 25.04.2017р.).

Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача залишена не погашеною.

Крім того, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору в частині сплати заборгованості за кредитом позивач просив суд розірвати кредитний договір №2 від 23.12.2011р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 04.02.2016р. по справі № 328/4720/15-ц стягнуто солідарно з Амвросіївського районного споживчого товариства, м. Амвросіївка, Донецька область та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк заборгованість за кредитом в розмірі 52102,61 грн., яка складається з: 49276,96 грн. тіло кредиту; 2825,65 грн. заборгованість по процентам кредиту.

Вищевказане рішення оскаржене не було та набрало законної сили.

Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 14 354 грн. 18 коп. за період з 22.09.2015 по 25.04.2017, означена суми підтверджується наявними в справі банківськими виписками.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення зазначеної суми, в той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заборгованість відповідачем повністю не погашена та продовжує існувати на день ухвалення рішення в цій справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 14 354 грн. 18 коп. за період з 22.09.2015р. по 25.04.2017 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також до стягнення інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом за період з лютого 2015р. по березень 2017р. та інфляційні втрати від сум заборгованості за простроченими процентами за період з січня 2015р. по березень 2017р. у загальному розмірі 9 073 грн. 62 коп., а також 3% річних по простроченому кредиту за період з 02.02.2015р. по 25.04.2017р. та 3% річних по простроченим процентам (за період з 13.01.2015р. по 25.04.2017р.). 3% річних у загальному розмірі 1 993 грн. 51 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши розрахунок 3% річних за основним боргом за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1531 грн. 27 коп.

Разом із тим, перевіривши розрахунок 3% річних по простроченим процентам за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок позовних вимог в цій частині. Згідно здійсненого судом розрахунку сума 3% річних по простроченим процентам, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 461,47 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за основним боргом за період з лютого 2015р. по березень 2017р. та інфляційних втрат від сум заборгованості за простроченими процентами за період з січня 2015р. по березень 2017р. у загальному розмірі 9 073 грн. 62 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості за простроченими процентами, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).

Самостійно здійснивши розрахунок сум індексу інфляції у відповідності до п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, суд дійшов висновку, що інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості підлягають задоволенню частково, в розмірі 8724 грн. 57 коп.

Крім того, позивач просить суд розірвати кредитний договір №2 від 23.12.2011р. в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору кредиту по поверненню основного боргу та сплаті процентів.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За приписами ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки: розірвання договору, відшкодування збитків та інше.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором позбавило позивача грошових надходжень, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-пр/2002 недотримання позивачем ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі № 3-74гс11.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 2 від 23.12.2011р. підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про розірвання кредитного договору №2 від 23.12.2011р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 599, 611, 615, 625, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 67, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Амвросіївського районного споживчого товариства (87300, Донецька область, Амвросіївський район, м. Амвросіївка, вул. Фрунзе, буд. 19а, код ЄДРПОУ 01747758) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_2). буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) відсотки за користування кредитом в сумі 14 354 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 1992 грн. 74 коп., інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості в сумі 8724 грн. 57 коп.

Розірвати договір кредитної лінії №2 від 23.12.2011р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління та Амвросіївським районним споживчим товариством.

Стягнути з Амвросіївського районного споживчого товариства (87300, Донецька область, Амвросіївський район, м. Амвросіївка, вул. Фрунзе, буд. 19а, код ЄДРПОУ 01747758) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_2). буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) судовий збір в сумі 3177 грн. 98 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 10.10.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2017р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Попов

Суддя Л.В. Ніколаєва