Рішення

від 17.10.2017 по справі 908/1746/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/52/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017 Справа № 908/1746/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В. , при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.01.2017 р.; від відповідача - не з'явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1746/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» (71612, Запорізька обл., Василівський р-н, с. Кам'янське, вул. Центральна, 35а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 21)

про стягнення 102062,66 грн.

СУТЬ СПОРУ:

29.08.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» про стягнення заборгованості в розмірі 102062,66 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., порушено провадження у справі № 908/1746/17, якій присвоєно номер провадження 22/52/17, справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 14.09.2017 р.

Ухвалами суду від 14.09.2017 р., від 28.09.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.09.2017 р., на 17.10.2017 р., відповідно.

У судовому засіданні 17.10.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, отримавши паливно-мастильні матеріали на підставі видаткової накладної від 17.09.2014 р. № 0002249 на суму 121500,00 грн., оплату не здійснив. 20.02.2017 р. позивач направив відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої зобов'язання відповідача в частині вимог позивача про стягнення боргу за поставлений товар станом на 20.02.2017 р. є припиненими. Обґрунтовуючи позовні вимоги ст.ст. 11, 205, 655 Цивільного кодексу України просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 93214,80 грн. індексу інфляції та 8847,86 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Про обізнаність відповідача з судовим розглядом справи свідчить клопотання представника ТОВ Ферроекс інвест адвоката ОСОБА_2, яке надійшло до суду 28.09.2017 р., про відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання відповідача судом було задоволено на підставі ст.ст. 22, 77 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 28.09.2017 р.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Невіс згідно з видатковою накладною № РН-0002249 від 17.09.2014 р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Ферроекс інвест товар: бензин авт. підв. якості А-95 Євро виду ІІ кл. С у кількості 8100.000 літрів на загальну суму 121500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Вказаний товар отримав представник відповідача ОСОБА_3, згідно з довіреністю № 2 від 17.09.2014 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між ТОВ Невіс та ТОВ Ферроекс інвест відповідно до ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов'язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором купівлі-продажу.

У відповідності з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення суми 93214,80 грн. індексу інфляції та 8847,86 грн. 3% річних, нарахованих на суму 121500,00 грн. заборгованості в зв'язку з невиконанням ТОВ Ферроекс інвест зобов'язання з оплати одержаного товару (бензину А-95 Євро) на підставі видаткової накладної від 17.09.2014 р. № РН-0002249.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2017 р. позивач направив відповідачу заяву (вих. № 200217/1-1 від 20.02.2017 р.) про зарахування зустрічних однорідних вимог. У заяві зазначив, що між ТОВ Невіс (покупець) та ТОВ Ферроекс інвест (постачальник) згідно домовленості в вересні 2014 р. було відвантажено паливно-мастильні матеріали на загальну суму 121507,67 грн. Між ТОВ Невіс (постачальник) та ТОВ Ферроекс інвест (покупець) згідно домовленості в вересні 2014 р. було відвантажено паливно-мастильні матеріали на загальну суму 121500,00 грн. Повідомляє про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли із зазначених відносин та про припинення зобов'язання покупця перед постачальником за поставлений товар за договором в сумі 121500,00 грн.

Направлення відповідачу даної заяви підтверджується копією фіскального чеку від 20.02.2017 р. та копією опису вкладення від 20.02.2017 р., які містяться в матеріалах справи.

За приписами ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У матеріалах справи мається копія рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 р. у справі № 908/23/17, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОЕКС ІНВЕСТ» задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» (71612, Запорізька обл., Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, б. 35-А, код ЄДРПОУ 25223540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРРОЕКС ІНВЕСТ» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, б. 21, код ЄДРПОУ 39245205) - 7 (сім) грн. 67 коп. основного боргу, 91095 (дев'яносто одну тисячу дев'яносто п'ять) грн. 27 коп. індексу інфляції, 8788 (вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 52 коп. 3 % річних, 1497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн. 88 коп. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Провадження в справі в частині вимог про стягнення 121500,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення суду в справі № 908/23/17 набрало законної сили 07.04.2017 р.

Як встановлено в рішенні суду в справі № 908/23/17, зобов'язання в частині стягнення суми 121500,00 грн. припинене 20.02.2017 р. у зв'язку з направленням відповідачем позивачу заяви за вих. № 20.02.2017 р. № 200217/1/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 121500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, визначених ст. 692 ЦК України, суд вважає встановленим.

Згідно з розрахунком позивача, останній нараховує суму 3% річних за період із 18.09.2017 р. по 20.02.2017 р. (кількість днів прострочення 887).

Розрахунок позивача є неправильним, оскільки позивачем до періоду, за який нараховуються 3% річних, помилково включено день припинення зобов'язання - 20.02.2017 р.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за період із 18.09.2017 р. по 19.02.2017 р. (886 днів прострочення) судом встановлено, що сума 3% річних за вказаний період становить 8837,88 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.

За таких обставин вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 8837,88 грн., в іншій частині вимоги про стягнення 3% річних судом відхиляються.

Інфляційні збитки позивач, згідно з розрахунком, нараховує за період із жовтня 2014 р. по лютий 2017 р.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць. При стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання термін прострочення якого становить менше ніж місяць, індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що зобов'язання зі сплати суми 121500,00 грн. припинене 20.02.2017 р., суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановив, що за період із жовтня 2014 по січень 2017 р. включно, інфляційні втрати становлять суму 91089,44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 91089,44 грн. інфляційних втрат. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат судом відхиляються.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» про стягнення заборгованості в розмірі 102062,66 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферроекс інвест» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 21, код ЄДРПОУ 39245205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 35А, код ЄДРПОУ 25223540) суму 91089 (дев'яносто одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, суму 8837 (вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 88 коп. 3% річних та суму 1566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 53 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 18 жовтня 2017 р.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.