Рішення

від 10.10.2017 по справі 910/14012/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/14012/17 За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Приватного підприємства Малого підприємства "Бест"

про стягнення 6 564,96 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Фенканіна Я.О. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства Малого підприємства "Бест" (відповідача) 6 564,96 грн. за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 685 від 18.09.2012 з яких: 6 060,44 грн. - основний борг, 53,38 грн. - 3 % річних, 451,14 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 685 від 18.09.2012 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14012/17 та призначено її до розгляду на 19.09.2017.

18.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 19.09.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2017 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 10.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) (далі - орендодавець), Малим підприємством "Бест" (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 685 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 01.08.2012 № 124 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря за адресою: станція метро "Олімпійська" для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна площа об'єкта оренди, відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", складає 3,47 кв.м.

Згідно з п. 2.4 договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250 та на дату підписання цього договору становить 272,43 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що вцілому складає 945,35 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 договору).

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта з оренди ( п. 3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 18.09.2012 р. до 16.09.2015 р.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором № 685 від 18.09.2012 р., надав відповідачу частину вестибюлю, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 3,47 кв.м., розташованого за адресою: станція метро метро "Олімпійська", про що свідчить акт приймання-передачі майна в оренду від 18.09.2012 р.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що після закінчення строку дії договору, спірне приміщення будо повернуте відповідачем лише 27.04.2017 в порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/28138/15.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача орендну плату у розмірі 6 060,44 грн. за період з лютого 2017 по квітень 2017, а також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 451,14 грн. пені та 53,38 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа наступного місяця.

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/28138/15 виселено Приватне підприємство "Мале підприємство Бест" з нерухомого майна (частини вестибюлю) ), Б/Н, загальною площею 3,47 кв.м, що знаходиться за адресою станція метро "Олімпійська" та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря) та зобов'язано Приватне підприємство "Мале підприємство Бест" не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) загальною площею 3,47 кв.м., що належать Приватному підприємству "Мале підприємство Бест" та знаходяться за адресою: станція метро "Олімпійська" (вестибюль), Б/Н.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/2778/17 з відповідача стягнено заборгованість за період фактичного користування приміщення після закінчення строку дії договору з грудня 2015 по січень 2017 року.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем спірне приміщення за договором оренди передане позивачу лише 27.04.2017, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано орендну плату за період з лютого 2017 по 27.04.2017 у розмірі 6 060,44 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки в період з лютого 2017 по 27.04.2017 відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, то у відповідача виник обов'язок зі сплати 6060,44 грн. орендної плати.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати за користування примушенням у період з лютого 2017 по 27.04.2017.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 6060,44 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 6060,44 грн.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 451,14 грн. пені та 53,38 грн. 3% річних.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За системним аналізом вищенаведених положень чинного законодавства пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За умовами п. 6.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивачем нараховано пеню за загальний період з 21.03.2017 по 05.08.2017.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено й ст. 631 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/28138/15 встановлено, що з огляду на положення чинного законодавства України, договору, укладеного між сторонами, а також враховуючи відсутність згоди орендодавця на продовження строку його дії, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 685 від 18.09.2012р. є припиненими за наслідками закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки Договір припинив свою дію за винятком його п. 3.5, суд дійшов висновку, що забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем основного грошового зобов'язання припинилося за закінченням дії Договору, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені за прострочення сплати орендної плати за користування об'єктом оренди після припинення дії Договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 57/128 від 02.07.2014 року, № 910/28800/15 від 14.06.2016, № 910/27795/15 від 26.07.2016.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 451,14 грн., оскільки нарахування пені здійснено після закінчення строку дії договору.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, встановив, що останній є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 53,38 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Малого підприємства "Бест" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17А, кв. 98, код 23575105) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ. Проспект Перемоги, буд. 35, код 03328913) 6060,44 грн. основного боргу, 53,38 грн. 3% річних та 1490,05 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2017.

Суддя С.О. Турчин