Рішення

від 25.09.2017 по справі 910/12379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/12379/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Простосервіс"

про стягнення 269 228,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Потапович А.В. - представник за довіреністю б/н від 19.06.2017 р.;

від відповідача: Рябець Л.В. - представник за довіреністю № 1Д-2017 від 10.03.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" до товариства з обмеженою відповідальністю "Простосервіс" про стягнення 269 228,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 16.05.2016 року укладено договір поставки №1710.

В період дії договору позивач поставив відповідачу товар (запасні частини) на загальну суму 1 355 040,21 грн., а відповідач перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 951 525,46 грн.

Також, відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 89 285,60 грн. 04.05.2017 року між сторонами підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 45 000,50 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 269 228,65 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2017 р.

В судове засідання 04.09.2017 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 31.07.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 04.09.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2017 року розгляд справи відкладено на 25.09.2017 року.

25.09.2017 р. до канцелярії суду відповідач по дав документи по справі.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 165 085,17 грн. та клопотання про повернення судового збору, виконав вимоги ухвали суду від 31.07.2017 р.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 25.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.05.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Простосервіс" (покупець) укладено договір поставки №1710, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати покупцю у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачуватися товар (запасні частини, мастила, тощо) в асортименті, кількості та за ціною, яка узгоджується сторонами в заявках на кожну партію товару.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.7.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 року. Цей строк автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 10 (десять) робочих днів до закінчення строку дії договору про намір припинити його дію.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними та/або рахунками та/або специфікаціями та/або додатковими угодами.

Найменування, асортимент і ціна на товар постачальника встановлені у відповідних прас-листах постачальника або в інших документах постачальника, що надаються завчасно покупцю для здійснення покупцем письмових заявок, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, ціна за одиницю товару та ціна партії товару зазначаються у видаткових накладних на товар та/або специфікаціях та/або додаткових угодах.

До ціни товару включено:

вартість доставки товару на адресу, зазначену покупцем (якщо поставка здійснюється на зазначених умовах);

вартість тари (упаковки) товару;

всі державні українські (місцеві) податки, збори, мито; всі інші збори;

витрати на виконання митних формальностей щодо товару, які підлягають оплаті при ввезені товару в Україну.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна кількість товару для поставки за цим договором не обмежена. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю на підставі заявки останнього протягом 3 днів з моменту отримання відповідної заявки від покупця.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що заявка покупця на поставку товару складається письмово та містить інформацію про асортимент на конкретну поставку товару, кількість, дату і час, адресу доставки або видачі та інші умови поставки товару і направляються постачальнику (його представнику) факсом або електронною поштою. Сторони домовились, що постачальник в кожному випадку отримання замовлення від покупця, підтверджує його отримання шляхом надіслання відповіді на електронну адресу покупця (представника покупця) (або по факсу).

Відповідно до п. 3.4. договору, одночасно з передачею товару постачальник зобов'язаний надати покупцю накладну на товар, документ, що підтверджує якість і гарантійні зобов'язання заводу-виробника товару, якщо такі гарантійні зобов'язання є (у випадку, якщо останні відсутні, то на поставлений товар розповсюджуються гарантійні зобов'язання постачальника, передбачені п. 4.4. договору).

За період з 03.06.2016 року по 14.12.2016 року позивач поставив відповідачу товар (запасні частини) на загальну суму 1 355 040,21 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.4 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у строк не пізніше 14 робочих днів з дати поставки товару на підставі рахунку-фактури. Оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у розділі 9 цього договору.

За період з 14.11.2016 року по 30.11.2016 року відповідачем повернуто товар на загальну суму 89 289,60 грн.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві вбачається, що за період з 21.06.2016 року по 16.01.2017 року відповідачем сплачено на користь позивача 951 525,46 грн.

04.05.2017 року між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якого заборгованість відповідача перед позивачем по договору №1710 від 16.05.2016 року в розмірі 45 000,50 грн. погашена повністю.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2016 року по 12.06.2017 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 12.06.2017 року заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю Мазрезерв становить 269 226,65 грн.

Також, 13.07.2017 року між сторонами підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначено, що відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 31 липня 2017 року, що виникла на підставі договору поставки №1710 від 16.05.2016 року на загальну суму 269 228,65 грн. у зв'язку з зарахування вимог, заборгованість відповідача перед позивачем вважається погашеною повністю на суму 104 143,48 грн. сторонами підтверджено, що після підписання цієї угоди вони не мають жодних претензій одна до одної з приводу виконання зобов'язань на суму 104 143,48 грн., а заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю Простосервіс перед товариством з обмеженою відповідальністю Мазрезерв залишається в сумі 165 085,17 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 165 085,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Простосервіс" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, корпус З ; код ЄДРПОУ 40398356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мазрезерв" (03164, м. Київ, вул. Малинська, 16, код ЄДРПОУ 38759797) заборгованість в розмірі 165 085 (сто шістдесят п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. та 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 28 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.10.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий