Рішення

від 12.10.2017 по справі 922/2819/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р.Справа № 922/2819/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Мале колективне підприємство "Міжгалузевий науково-дослідний та інженерно-технологічний центр", м. Харків про про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №38-2071/471 від 10.05.2012

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2017 було порушено провадження по справі №922/2819/17 за позовом КП "Харківські теплові мережі" до Малого колективного підприємства "Міжгалузевий науково-дослідний та інженерно-технологічний центр" про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 33323,85 грн. отриману згідно договору №10287 від 01.01.2004 за період з жовтня 2011 по квітень 2017.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. № 30050 від 18.09.2017) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 12 жовтня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, ухвала про порушення провадження у справі повернулася до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 січня 2004 року між комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (далі - енергопостачальна організація) та Малим колективним підприємством Міжгалузевий науково - дослідний інженерно - технологічний центр (далі - споживач) було укладено тимчасовий договір №10287 про постачання теплової енергії (далі - договір), за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У п.2.1. вказаного договору зазначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Пунктом 3.2. договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії. Так, споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п.3.2.1., 3.2.2. п.3.2.)

В свою чергу енергопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 3 до договору (п.п.4.1.3., 4.1.4. п.4.1.). А також енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п.п. 4.2.1. п.4.2.).

У додатку 1 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу протягом року теплову енергію в гарячій воді в межах Qрік = 6,7550 Гкал/рік.

Відповідно до п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.1., 6.2. договору).

Сторони у п.6.4. договору домовились, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У п.6.5., 6.6. договору сторони дійшли згоди, що споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою.

Позивач стверджує, що відповідач свій обов'язок щодо оплати за теплову енергію виконує неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року включно у розмірі 33 323,85 грн., у зв'язку із чим позивач і звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01 січня 2004 року було укладено тимчасовий договір №10287 про постачання теплової енергії, за яким позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вказаним договором, а саме постачав відповідачеві теплову енергію за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 6, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами. Вказані акти підписані та скріплені печатками представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувачем будинку.

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із відпуском теплової енергії позивач направляв відповідачеві рахунки-фактури за спожиту теплову енергію для здійснення оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» , споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 7 ст. 275 ГК України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У п.6.1., 6.2. договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою (п.6.7. договору).

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1, 2).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно із ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порядку ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, не надано суду доказів оплати коштів за поставлену теплову енергію у розмірі 33 323,85 грн. за договором та не спростовано обставин, що викладені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 323, 85 грн. за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року включно, є правомірними, обгрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Малого колективного підприємства Міжгалузевий науково - дослідний інженерно - технологічний центр (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, код ЄДРПОУ 14076716) на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/рах 26032302062313 в ФХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) заборгованість у розмірі у розмірі 33 323,85 грн. за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року включно за тимчасовим договором №10287 від 01.01.2004.

Стягнути з Малого колективного підприємства Міжгалузевий науково - дослідний інженерно - технологічний центр (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, код ЄДРПОУ 14076716) на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/рах 26032302062313 в ФХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) 1600 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_1