Рішення

від 10.10.2017 по справі 916/1576/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 916/1576/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреність № б/н від 22.06.17р.

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс» : не з'явився;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат» : не з'явився;

- публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк» : ОСОБА_3 за довіреність № б/н від 15.12.14р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом компанії „Anglostar inc.» до товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс» , товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат» , публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів та рішення загальних зборів, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія „Anglostar inc.» звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс» (далі по тексту - ТОВ „Стар імпульс» ), товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат» (далі по тексту - ТОВ „Промисловий комбінат» ), публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк» далі по тексту - ПАТ „Укрсоцбанк» ) про визнання недійсним іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , а також договору про внесення змін №1 від 28.10.2010р. та договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 21.12.2008р.; про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №1 від 26.09.2012р.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на порушення його корпоративних прав при прийнятті спірного рішення, а також невідповідністю оспорюваних договорів вимогам чинного законодавства.

ПАТ „Укрсоцбанк» повністю заперечував проти позову наголошуючи на його необґрунтованості та безпідставності. При цьому, ПАТ „Укрсоцбанк» наполягало на пропуску позивачем визначеного законом строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв'язку з чим, просив господарський суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ТОВ „Стар імпульс» не скористалося наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній справі, незважаючи на належне повідомлення про проведення судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, відзиву на позовну заяву компанії „Anglostar inc.» з боку названого учасника судового процесу до господарського суду не надходило.

14.08.2017р. до господарського суд надійшла заява (вх. №2-4335/17) від компанії „Anglostar inc.» про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить господарський суд визнати недійсним іпотечний договір від 26.12.2008р., укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , а також договору про внесення змін №1 від 28.10.2010р. та договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 21.12.2008р.; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №2 від 20.10.2008р. та протоколом №1 від 26.09.2012р.

Враховуючи правову природу заявлених компанією „Anglostar inc.» позовних вимог, спрямованих на відновлення порушених корпоративних прав, та, в тому числі, опосередкованого права власності на передане в іпотеку нерухоме майно, господарський суд дійшов висновку про необхідність прийняття до розгляду позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №2 від 20.10.2008р., оскільки сумісний розгляд таких вимог судом у межах однієї справи матиме наслідком всебічний та об'єктивний її розгляд з урахуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

17.07.2007р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк , (Кредитор, далі по тексту ПАТ Укрсоцбанк ) та товариством з обмеженою відповідальністю Ідеал (Позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №660/88-301, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

26.12.2008р. між ПАТ Укрсоцбанк та товариством з обмеженою відповідальністю Ідеал було укладено додаткову угоду №4 до договору відновлювальної кредитної лінії №660/88-301 від 17.07.2007 року, відповідно до умов якого сторонами було передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за договором кредиту, кредитор укладає з майновим поручителем - ТОВ Промисловий комбінат нотаріально посвідчений договір іпотеки нежилої будівлі площею 6,165, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Канатна, 6, вартістю предмета іпотеки 40 947 000, 00 грн., що в еквіваленті складає 5 256 354, 30 дол. США, за офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2006 року.

26.12.2008р. з метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань, прийнятих на себе за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007 року, між Кредитором (Іпотекодержатель) та ТОВ Промисловий комбінат (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (з майновим поручителем), відповідно до п. 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Канатна, 6, загальною площею 6,165, 6 кв. м, що розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному землекористуванні Іпотекодавця. Належність Іпотекодавцю нерухомого майна, що передається в іпотеку за цим договором, підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі (бланк 026475), виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.10.2003р. на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.09.2003р. №487, право власності на яке зареєстровано, згідно відмітки на правовстановлюючому документі, Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 15.10.2003р. за номером 3195 стор. 6 в книзі 27 неж., реєстраційний номер в електронному реєстрі 20386311.

Положеннями п. 4.1 іпотечного договору від 26.12.2008р. визначено, що у разі не виконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання (під яким сторони іпотечного договору розуміють кредитний договір №660/88-301 від 17.07.2007 року), Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.3 іпотечного договору від 26.12.2008 року договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про іпотеку .

Шляхом підписання договору про внесення змін №1 від 28.10.2010 року були внесені зміни до іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між ПАТ Укрсоцбанк та ТОВ Промисловий комбінат , в частині змісту та розміру основного зобов'язання, а також строку та порядку його виконання.

При цьому, додатковою угодою №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 26.12.2008р. були внесенні чергові зміни щодо розміру та строку виконання товариством з обмеженою відповідальністю Ідеал зобов'язань, прийнятих на себе за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007р.

Слід зазначити, що з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82384950 від 14.03.2017р. вбачається, що 29.07.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 було проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ Укрсоцбанк на нежилі будівлі, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6. Державна реєстрація права власності за банком була проведена на підставі іпотечного договору від 26.12.2008р.

Стверджуючи про порушення своїх корпоративних прав як учасника ТОВ Промисловий комбінат та, відповідно прав як опосередкованого власника об'єкта нерухомого майна, яке було передано в іпотеку на підставі іпотечного договору від 26.12.2008р., позивач і звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Як вбачається з п.5.8.2. статуту ТОВ Промисловий комбінат , затвердженого рішенням установчих зборів, оформленим протоколом №1 від 07.07.2003р., державну реєстрацію змін до якого було проведено 28.07.2005р., учасниками товариства є ТОВ Стар імпульс , розмір внеску якого до статутного капіталу становить 91,2898 % та компанія „Anglostar inc.» , якій належить 8, 7102 % статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 7.3.1 Статуту ТОВ Промисловий комбінат вищим органом управління товариством є збори учасників, які мають кількість голосів, пропорційну їх розміру часток у статутному капіталі.

Положеннями п. 7.3.6 Статуту ТОВ Промисловий комбінат визначено, що до виняткової компетенції зборів належить, зокрема, надання дозволу на підписання генеральним директором товариства угод щодо розпорядження або передачі у користування об'єктів нерухомості, що знаходяться у власності або користування товариства, надання дозволу на підписання генеральним директором товариства кредитних договорів, договорів позики, гарантії, поруки, застави та іншого обтяження зобов'язаннями майна товариства.

Умовами п. 7.6.5 Статуту ТОВ Промисловий комбінат передбачено, що генеральний директор організовує та забезпечує виконання рішень зборів учасників та дирекції товариства щодо здійснення товариством фінансово-господарської діяльності та вирішує інші поточні питання, що виникають в процесі її провадження, зокрема, підписання кредитних договорів, договорів позики, гарантії, поруки, застави та іншого обтяження майна товариства після отримання відповідного дозволу зборів учасників.

Крім того, як вбачається з п. 5.8.4 Статуту ТОВ Стар імпульс затвердженого у новій редакції рішенням учасників товариства, оформленим протоколом №1 від 24.09.2007 року, державну реєстрацію змін якого проведено 02.10.2007 року, компанія „Anglostar inc.» є учасником товариства внесок до статутного капіталу якої становить 3 503 161, 80 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 7.1 Статуту ТОВ Стар імпульс в товаристві створюються наступні органи управління і контролю: вищий орган управління - загальні збори учасників; виконавчий орган - директор; орган контролю - ревізійна комісія. Положеннями п. п. 7.3.1, 7.3.2 Статуту ТОВ Стар імпульс передбачено, що вищим органом управління є загальні збори учасників. Учасник товариства може передати свої повноваження на зборах іншому учаснику, представнику іншого учасника, або обраній ним третій особі.

З положень п. 7.3.6 Статуту ТОВ Стар імпульс вбачається, що до виняткової компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, затвердження будь-яких угод, укладених на суму, що досягає чи перевищує гривневий еквівалент 10 000,00 дол. США, визначений згідно з курсом НБУ на день укладання відповідних угод; затвердження будь-яких угод, що передбачають передачу прав користування, включаючи, але не обмежуючись: договори лізингу, оренди нерухомості, яка належить товариству на праві власності, що укладаються на термін, який перевищує 1 рік, а також будь-яких договорів та угод, що мають наміром відчуження об'єкта нерухомого майна товариства, або прав на них, а також, включаючи, але не обмежуючись: договорів купівлі-продажу, дарування, іпотеки, позики, гарантії та ін.(підпункти 13,14). При цьому, рішення загальних зборів щодо затвердження будь-яких угод, що передбачають передачу прав користування, вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють в сукупності не менше як ? загальної кількості голосів учасників товариства присутніх на загальних зборах учасників.

Відповідно до п. 7.6.1 Статуту ТОВ Стар імпульс виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є директор. До компетенції директора належать всі питання діяльності товариства, крім віднесених до повноважень загальних зборів учасників, та інших органів товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2008р. відбулись загальні збори учасників ТОВ Промисловий комбінат , на яких були присутні: ТОВ Стар імпульс в особі директора ОСОБА_5, та компанія „Anglostar inc.» в особі директора ОСОБА_6. За результатами проведених загальних зборів було прийняте рішення, оформлене протоколом №2, зокрема, про задоволення клопотання ТОВ Ідеал про забезпечення зобов'язань останнього за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007р., шляхом укладання іпотечного договору з ПАТ Укрсоцбанк .

Посилаючись на відсутність у ОСОБА_6 повноважень на представництво інтересів позивача на загальних зборах учасників ТОВ Промисловий комбінат , які відбулись 20.10.2008р. так як директором компанії „Anglostar inc.» з 15.09.2008р. є ОСОБА_7, а також на перевищення ОСОБА_5 як директором ТОВ Стар імпульс наданих Статутом повноважень, позивач наполягає на визнанні недійсним рішення загальних зборів ТОВ Промисловий комбінат від 20.10.2008р. оформленого протоколом №2.

Крім того, 26.09.2012р. відбулися загальні збори учасників ТОВ Промисловий комбінат , на якому було прийняте рішення, оформлене протоколом №1, зокрема, про задоволення клопотання ТОВ Ідеал про продовження зобов'язання майнового поручителя та надання повноважень на укладення договору про внесення змін до іпотечного договору, а також на підписання всіх необхідних документів генеральному директору ТОВ Промисловий комбінат ОСОБА_8.

Пред'являючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Промисловий комбінат від 26.09.2012р., оформленого протоколом №1, позивач посилається на участь у загальних зборах та підписання протоколу від імені компанії „Anglostar inc.» ОСОБА_9, який є невідомою для позивача особою, оскільки директором компанії „Anglostar inc.» з 15.09.2008р. є ОСОБА_7. Крім того, позивач також наголошує на перевищення директором ТОВ Стар імпульс ОСОБА_5 повноважень, наданих Статутом товариства, який приймав участь у загальних зборах учасників ТОВ Промисловий комбінат 26.09.2012р. та яким було підписано протокол №1.

Прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів учасників ТОВ Промисловий комбінат з порушенням вимог статутних документів учасників товариства, положенням чинного законодавства України, що, в свою чергу, впливає на недійсність іпотечного договору від 26.12.2008р., договору про внесення змін №1 від 28.10.2010 року та договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, за переконанням компанії „Anglostar inc.» , свідчить про наявність правових підстав для задоволення господарським судом позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.

Верховним Судом України у п. 17 Постанови Пленуму „Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

За приписами п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

У п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 вказано, що акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема необхідно дотримуватися норми частини третьої статті 247 ЦК, згідно з якою довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. У разі, якщо довіреність акціонера на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, особа, на ім'я якої видана довіреність, не має повноважень на участь та голосування на загальних зборах. У зв'язку з цим голоси акціонера, передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися при визначенні кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Абзацом 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення» від 23 березня 2012 року N 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Приписами п. 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 встановлено, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Слід зазначити, що позивачем при звернення до господарського суду із позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ Промисловий комбінат оформлених протоколом №2 від 20.10.2008р. та протоколом №1 від 26.09.2012р., не було наведено жодного правового обґрунтування даної частини заявлених позовних вимог. Проте, виходячи із обставин, покладених компанією „Anglostar inc.» в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у п. 26 Постанови Пленуму „Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008р. № 13 та керуючись приписами п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення» від 23 березня 2012 року N 6, господарський суд доходить висновку про необхідність при вирішенні спору у даній частині позовних вимог встановити наявність або відсутність кворуму на загальних зборах ТОВ Промисловий комбінат , які відбулися 20.10.2008р. та 26.09.2012р.

Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України „Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (в редакції чинній на дату прийняття рішення, оформленого протоколом №1 від 20.10.2008р.) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

В силу положень ст.ст. 50, 51 Закону України „Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Згідно зі ст. ст. 58, ч. 1 ст. 60 Закону України „Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Пунктом 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 визначено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема , прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"). Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року N 4 зазначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.

Враховуючи правову позицію позивача з приводу відсутності у директора ТОВ Стар імпульс повноважень на представництво інтересів товариства на загальних зборах учасників ТОВ Промисловий комбінат , які відбулися 20.10.2008р. та 26.09.2012р., саме з розглянутих на зборах питань, а також участь у зазначених зборах з боку компанії „Anglostar inc.» невідомих позивачу осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до приписів ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

У письмових поясненнях (вх. №20154/17 від 19.09.2017р.) компанія „Anglostar inc.» стверджувала, що генеральна довіреність на представництво інтересів позивача на загальних зборах учасників ТОВ Промисловий комбінат , які відбулись 20.10.2008р., на ім'я ОСОБА_6 ніколи не видавалась. Крім того, позивач також наголошував, що компанією „Anglostar inc.» рішення про обрання ОСОБА_9 директором не приймалось.

З письмових пояснень ТОВ Промисловий комбінат (вх. №20357/17 від 20.09.2017р.) вбачається, що відповідачу інформація про прийняття загальними зборами ТОВ Промисловий комбінат оскаржуваних рішень не відома, оскільки ведення журналу реєстрації протоколів засідань загальних зборів Статутом Промисловий комбінат не передбачено.

Підсумовуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд доходить висновку про відсутність кворуму для проведення загальних зборів учасників ТОВ Промисловий комбінат та прийняття такими зборами у 2008р. та 2012р. будь-яких рішень, що свідчить про наявність правових підстав для визнання рішень загальних зборів ТОВ Промисловий комбінат , які оформлені протоколом №2 від 20.10.2008р. та протоколом №1 від 26.09.2012р., недійсними.

Проте, вирішуючи питання про можливість судового захисту прав компанії „Anglostar inc.» , з урахуванням клопотання ПАТ „Укрсоцбанк» про застосування до позовних вимог інституту позовної давності, суд виходить із наступного.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Господарський суд зазначає, що вказані приписи ст. 267 ЦК України знайшли своє відображення у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить правильність обчислення строку позовної давності, та, як наслідок, можливість захисту такого права.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2010р. відбулись загальні збори учасників ТОВ Промисловий комбінат , на яких були присутні: ТОВ Стар імпульс в особі директора ОСОБА_5 та компанія „Anglostar inc.» в особі директора ОСОБА_7 , яка діяла на підставі Статуту та Меморандуму компанії.

За результатами проведених загальних зборів було прийнято рішення, оформлене протоколом №1, про задоволення клопотання ТОВ Ідеал про продовження зобов'язання майнового поручителя, у зв'язку з чим, ТОВ Промисловий комбінат було надано дозвіл на укладання договору про внесення змін до іпотечного договору; та про надання повноважень на укладання договору про внесення змін до іпотечного договору генеральному директору ТОВ Промисловий комбінат ОСОБА_8.

Викладені вище фактичні обставини справи дозволяють господарському суді дійти висновку, що компанія „Anglostar inc.» , яка під час розгляду справи наголошувала, що ОСОБА_7 є директором компанії „Anglostar inc.» з 15.09.2008р., а, отже, єдиною уповноваженою особою на представництво інтересів позивача у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, в силу положень ст. 261 Цивільного кодексу України, свідчить про обізнаність директора компанії „Anglostar inc.» станом на 26.10.2010р. про укладення іпотечного договору з ПАТ „Укрсоцбанк» , а, отже, і про надання загальними зборами учасниками ТОВ Промисловий комбінат повноважень ОСОБА_8 на підписання такого договору від імені товариства.

Викладене, дозволяє господарському суду дійти висновку, що перебіг строку звернення компанії „Anglostar inc.» до господарського суду із позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформлене протоколом №2 від 20.10.2008р., розпочався 26.10.2010р.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформлене протоколом №2 від 20.10.2008р., є таким, що сплинув 26.10.2013р., тобто до моменту пред'явлення даного позову (06.07.2017р.).

Приймаючи до уваги, що відповідачем в процесі розгляду справи заявлене клопотання про застосування інституту позовної давності, а також враховуючи відсутність взагалі будь-яких належних обґрунтувань поважності пропуску позивачами відповідного строку, суд, керуючись ст. 267 ЦК України, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог компанії „Anglostar inc.» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №2 від 20.10.2008р., з підстав пропуску строку позовної давності.

З витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що кінцевим бенефеціарним власником контролером компанії „Anglostar inc.» є ОСОБА_9 .

Відповідно до приписів п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII (з наступними змінами та доповненнями) кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року N 755-IV (з наступними змінами та доповненнями) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що протокол загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» №1 від 26.09.2012р. з боку позивача було підписано ОСОБА_9, який є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) компанії „Anglostar inc.» та який має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії „Anglostar inc.» , що, в свою чергу, спростовує доводи позивача про участь у загальних зборах 26.09.2012р. ТОВ „Промисловий комбінат» невідомої особи. Наведене впливає на початковий момент обчислення строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформлених протоколом №1 від 26.09.2012р.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №1 від 26.09.2012р., є таким що сплинув 26.09.2015р., тобто до моменту пред'явлення компанією „Anglostar inc.» відповідних позовних вимог. Викладене має наслідком необхідність відмови у задоволенні позовних вимог компанії „Anglostar inc.» в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформленого протоколом №1 від 26.09.2012р.

При вирішенні питання щодо правомірності та обґрунтованості заявлених компанією „Anglostar inc.» позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між ПАТ „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , а також договору про внесення змін №1 від 28.10.2010 року та договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 26.12.2008р., господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст.1 Закону України „Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами та доповненнями) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Абзацом 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин .

Статтею 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 62 Закону України „Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Приписами ст. 92 Цивільного кодексу України, встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Правова позиція щодо умов застосування ст. 92 Цивільного кодексу України викладена у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України по справі №760/8121/16-ц (6-147цс-17) від 13.03.2017р., у відповідності до якої Верховним Судом України було зазначено, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Отже, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на вище викладену правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 13.03.2017р. по справі №760/8121/16-ц (6-147цс-17), господарський суд зазначає, що компанією „Anglostar inc.» фактів на підтвердження недобросовісної поведінки, в першу чергу, ПАТ Укрсоцбанк , а також обізнаності останнього щодо відсутності у директора ТОВ „Промисловий комбінат» необхідного обсягу повноважень при укладанні іпотечного договору суду доведено не було.

Слід зазначити, що підпунктом 17 п. 7.3.6 Статуту ТОВ „Промисловий комбінат» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить надання дозволу на підписання генеральним директором товариства кредитних договорів, договорів позики, гарантій, поруки, застави та іншого обтяження зобов'язаннями майна товариства.

Згідно з п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником , з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що надана директором компанії „Anglostar inc.» ОСОБА_7 на загальних зборах учасників ТОВ Промисловий комбінат , які відбулись 26.10.2010р., згода на продовження зобов'язання майнового поручителя та укладання договору про внесення змін до іпотечного договору, свідчить про наступне схвалення компанією „Anglostar inc.» оспорюваних правочинів, а, отже, і про відсутність правових підстав для визнання іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між ПАТ „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , та договору про внесення змін №1 від 28.10.2010р. до іпотечного договору від 26.12.2008р. недійсними.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог компанії „Anglostar inc.» в частині визнання недійсним іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між ПАТ „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , та договору про внесення змін №1 від 28.10.2010р. до іпотечного договору від 26.12.2008р., оскільки позивачем, у порушення приписів ст. 92 ЦК України, не було доведено суду фактів на підтвердження недобросовісної поведінки ПАТ Укрсоцбанк при укладанні оспорюваних правочинів, що у сукупності із подальшим схваленням з боку позивача таких договорів, виключає можливість задоволення позову у названій частині.

Крім того, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог компанії „Anglostar inc.» в частині визнання договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 21.12.2008р недійсним, оскільки позивачем не було доведено суду як недобросовісної поведінки ПАТ Укрсоцбанк так і обізнаності останнього щодо відсутності у директора ТОВ „Промисловий комбінат» необхідного обсягу повноважень при укладанні додаткової угоди.

При цьому, у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на висновки суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог компанії „Anglostar inc.» в частині визнання недійсними іпотечного договору від 26.12.2008р., а також договору про внесення змін №1 від 28.10.2010р. та договору про внесення змін №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 21.12.2008р., з підстав їх необґрунтованості та незаконності, питання щодо застосування позовної давності до даних вимог судом не досліджується.

В силу положень ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується, зокрема, принципом верховенством права.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 92, 161, 202, 203, 215, 256, 257, 260, 261, 267, 327, 1000 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 50, 51, 58, 60, 62 Закону України „Про господарські товариства» , ст.1 Закону України, „Про іпотеку» , ст. 1 „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» , пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційний Суд України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, позов компанії „Anglostar inc.» до товариства з обмеженою відповідальністю „Стар імпульс» , товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий комбінат» , публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк» про визнання недійсним іпотечного договору від 26.12.2008р., укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк» та ТОВ „Промисловий комбінат» , а також договорів про внесення змін №1 від 28.10.2010р. та №2 від 28.09.2012р. до іпотечного договору від 21.12.2008р.; та про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ „Промисловий комбінат» , оформлених протоколом №2 від 20.10.2008р. та протоколом №1 від 26.09.2012р., задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 жовтня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна