Рішення

від 17.10.2017 по справі 147/316/17

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/316/17

Провадження № 2/147/372/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участю секретаря Свистун А.П.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.08.2016 року її було звільнено з роботи відповідно до наказу №23-к від 31.08.2016 року з посади бібліотекаря Козинецької ЗОШ І-ІІ ступенів на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ у зв'язку із скороченням штату працівників та не виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше від середньомісячного заробітку. На неодноразові усні звернення до відділу освіти Тростянецької РДА їй було відмовлено у виплаті вихідної допомоги. На лист-претензію, відповідачем 24.03.2017 року було надано відповідь, згідно якої ОСОБА_3 необхідно виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку, але вона пізно звернулася. Позивач зазначила, що незважаючи на усі свідомі порушення українського законодавства, відповідач не дотримався вимог закону та порушує її конституційне право на соціальний захист. Тому просила стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку у розмірі 1578,91 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 21311,00 грн. згідно заяви про збільшення позовних вимог станом на 04.09.2017 року. Також просила допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості невиплаченої вихідної допомоги та компенсації в розмірі середньоденного заробітку (а.с.1-3, 46-47).

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явилася. Її представник за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, за обставин, викладених в позові та заяві про збільшення позовних вимог, просила суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 1578,91 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21311,00 грн .

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 визнав частково. Зазначив, що позивач дійсно має право на виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку, однак не погоджується з сумою стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 21311,00 грн., погоджується з первісною вимогою позивача про стягнення вихідної допомоги у розмірі 1578,91 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12431,68 грн .

Представник відповідача підтримав раніше подане заперечення, яке мотивоване тим, що відповідно до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом МОН України №1205 від 06.12.2010, в загальноосвітніх навчальних закладах при кількості 5-10 класів вводиться посада бібліотекаря 0,5 ставки. В період з 01.05.2016 р. по 01.01.2017 р. посадовий оклад бібліотекаря шкільної бібліотеки ОСОБА_3 становив 971,50 грн. (0,5 ставки), які нараховувалися їй до звільнення. Відповідач зазначив, що позивач не вірно зробила розрахунок середньомісячного заробітку, оскільки не врахувала вимог пп. б п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100, згідно якого при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати-компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо. Крім того зазначив, що Козинецька СЗШ І-ІІ ст. є юридичною особою, за своєю організаційно-правовою формою належить до комунальної форми власності, має свою печатку та штамп, рахунки в банку, майно. Керівник даного закладу приймає на роботу та звільняє з роботи працівників із числа технічного та обслуговуючого персоналу, до кого належала і бібліотекар ОСОБА_3, а також самостійно несе відповідальність за порушення відповідного діючого законодавства України, а тому відділ освіти не може бути відповідачем по даній справи.

У свою чергу, позивач ОСОБА_3 надала відповідь на заперечення відповідача, згідно якої зробила висновок про те, що відділом освіти визнано порушення норм чинного законодавства по розрахунках при звільненні з роботи. Також зазначила, що відповідач надав невірний розрахунок середнього заробітку і суми компенсації, враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати. Також звертала увагу суду на те, що дійсно Козинецька СЗШ І-ІІ ст. є юридичною особою, однак нарахування заробітної плати та утримання із заробітної плати проводить відділ освіти Тростянецької РДА, що підтверджується індивідуальною відомістю про застраховану особу, форма ОК-5, видана управління ПФУ у Тростянецькому районі.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії БТ-ІІ №1087403, позивач ОСОБА_3 з 31.08.2016 року була звільнена із займаної посади у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу директора школи від 31.08.2016 року №23-к (а.с.8).

15.03.2017 року позивачем на адресу відповідача було подано лист-претензію, згідно якого ОСОБА_3 просила виплатити їй вихідну допомогу при звільненні, згідно вимог ст. 44 КЗпП України або надати письмову відмову у разі відмови у виплаті з посиланням на норми чинного законодавства (а.с.10).

Згідно відповіді начальника відділу освіти Тростянецької РДА від 24.03.2017 року №388/01-13, відповідно до ст. 44 КЗпП України, ОСОБА_3 необхідно виплатити заробітну плату або її частину за відпрацьований період до звільнення, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у розмірі не менше від середньомісячного заробітку. Враховуючи те, що ОСОБА_3 була звільнена з роботи з 01.09.2016 року, а звернулася з претензією лише 15.03.2017 року, відділ освіти райдержадміністрації не може провести остаточний розрахунок та виплатити належні суми. Для вирішення даного питання їй рекомендували звернутися з позовом до Тростянецького районного суду (а.с.9).

Суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України , а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника та відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці ).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав , зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1 п. 2 п. 6 ст. 40 цього Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Так, статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Відповідно до роз'яснень, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 по справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України , статей 1, 12 Закону України Про оплату праці № 1-13/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Козинецькою СЗШ І-ІІ ст., фінансування якої здійснювалося з бюджетних асигнувань відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач при звільненні ОСОБА_3 з посади бібліотекаря був зобов'язаний провести з нею розрахунок, в тому числі виплатити їй вихідну допомогу в розмірі, передбаченому статтею 44 КЗпП, тобто в розмірі, не меншому її середньомісячного заробітку.

Для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги підлягає застосуванню Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року . Відповідно до абз. 3, 4 пункту 2 цього порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Вказаним абзацом передбачено, що коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Ухвалою суду від 01.06.2017 року витребувано у відповідача довідку про заробітну плату ОСОБА_3, довідку про середньоденний заробіток за липень-серпень 2016 року та довідку про середньомісячну заробітну плату позивача, обчислену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року №100.

Згідно довідки про доходи, наданої відділом освіти Тростянецької РДА, середньомісячний заробіток ОСОБА_3 становить 1818,12 грн. (а.с.36).

Позивач просить про стягнення з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячного заробітку, а саме 1578,91 грн.

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК) не може вийти за межі позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про виплату їй вихідної допомоги саме у розмірі 1578,91 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року N 6-159цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а, отже, працівник може визначати остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З роз'яснень, викладених в пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року слідує, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 8 розділу IV вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги, починаючи з 01 вересня 2016 року, суд виходить з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_3, вказаної в довідці про доходи, що становить 84 грн. 57 коп., та кількості робочих днів за період з 01 вересня 2016 року по 04 вересня 2017 року (згідно розрахунку позивача), що становить 252 робочі дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги позивачу, починаючи з 01 вересня 2016 року по 04 вересня 2017 року, становить 84 грн. 57 коп. х 252 робочі дні = 21 311 грн. 64 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3

В п.3 постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 р. зазначено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Отже, судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України з вини відповідача не були виплачені належні позивачу суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до із п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають серед іншого із трудових відносин.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 57 ЦПК України визначено, що дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Вимоги до письмових доказів встановлені ст. 64 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами с будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не було проведено з нею повного розрахунку, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Однак, суд не вбачає підстав для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення всієї суми заборгованості, а саме вихідної допомоги та компенсації в розмірі середньоденного заробітку, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України стосується лише випадків стягнення заробітної плати, а не вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та інших компенсацій, які не входить до структури заробітної плати, тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 116 , 117 , 233 КЗпП України , ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 209 , 212-215 , ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольни частково.

Стягнути з Відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації (код ЗКПО 02141466) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вихідну допомогу при звільненні в сумі 1578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім ) грн. 91 коп.

Стягнути з Відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації (код ЗКПО 02141466) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 21 311 (двадцять одна тисяча триста одинадцять) грн. 64 коп.

В решті позову відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя