Рішення

від 04.10.2017 по справі 147/616/16-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/616/16-ц

Провадження № 2/147/111/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі : головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ободівська , третя особа ТОВ Агроподілля , про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в редакції позовних вимог від 19.09.2016 року, звернулась до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Ободівська про визнання договору оренди недійсним, вказавши, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,9362га у межах згідно з планом, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом серії ЯЖ №256578, виданим 06.06.2008, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0083.

Вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді в ТОВ Агроподілля . Строк дії договору оренди землі закінчується весною 2016 року. З метою пошуку кращих умов орендодавця, в березні 2016 року вона прийшла на збори власників земельних ділянок, де їй стало відомо про те, що її земельна ділянка знаходиться в оренді іншого сільськогосподарського підприємства - ТОВ Агрофірма Ободівська , термін дії договору 10 років.

Однак протягом 2010-2016 років позивач жодних нових договорів не укладала та нікого не уповноважувала на це, не підписувала жодних додаткових угод про дострокове розірвання договору оренди з ТОВ Агроподілля . В договорі оренди землі від 29.08.2014 року, укладеному між відповідачем ТОВ Агрофірма Ободівська та нібито позивачем ОСОБА_2 немає жодного підпису, ідентичного тому, що зазначений на першій сторінці паспорта позивача. Сама позивач стверджує, що не підписувала договору та додатків, тому в зв'язку з вищенаведеним позивач просила визнати договір оренди землі, укладений 29.08.2014 року між нею та ТОВ Агрофірма Ободівська недійсним. Стягнути понесені судові витрати.

В судове засідання, призначене на 04.10.2017 року, позивач не з'явився, представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, надав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, розглянути справу в його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про слухання справи у його відсутність не подавав, в силу чого, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені, причина неявки невідома.

Суд відповідно до положень ст. 224 ЦПК України вважає можливим ухвалити в справі заочне рішення за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини:

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,9362га у межах згідно з планом, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом серії ЯЖ №256578, виданим 06.06.2008 року, зареєстрованим у книзі реєстрації державних актів за №010883900019, яку вона отримала на підставі розпорядження Тростянецької РДА №38 від 17.01.2008.(а.с.12).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, яка передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину тощо.

Судом встановлено, що існує договір оренди землі від 29.08.2014 року. Відповідно до копії даного договору оренди землі з усіма відповідними додатками від 29.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Ободівська , встановлено що земельна ділянка площею 1.9362га передана в оренду ТОВ Агрофірма Ободівська . (а.с.8-14). Даний договір зареєстрований Державним Реєстратором Чечельницького РУЮ ОСОБА_4 18.09.2014 року, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с.15). Договір укладено на 10 років .

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач стверджує, що не знала про існування договору оренди землі від 29.08.2014 року, адже вона укладала договір оренди землі лише з ТОВ Агроподілля . Вважаючи, що строк дії договору закінчується в 2016 році на зборах власників земельних паїв довідалась про існування вищевказаного договору.

Надані відповідачем в якості доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором копії відомостей про отримання орендної плати за 2015 рік (а.с.34,35) підтверджує той факт, що дійсно існував договір оренди землі між сторонами.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли з цивільно-правового зобов`язання на підставі вчиненого правочину, що прямо передбачено Цивільним Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Тобто, однією з істотних умов договору оренди є строк договору (стаття 15 Закону України "Про оренду землі"). Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди землі є чинним протягом - строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється (ст. 31 Закону України "Про оренду землі .

Відповідно до положень ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на якій його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зміст ст. 207 ч.1 ЦК України вказує на те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними також зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3ст. 203 ЦК Україниособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Позивач стверджує про те, що договір оренди землі від 29.08.2014 року вона не підписувала та не укладала з відповідачем жодного іншого договору. Дане твердження відповідачем не спростоване. Неявка відповідача та ненадання доказів укладення саме позивачем договору оренди землі з ТОВ Агрофірма Ободівська трактується судом на користь позивача.

Враховуючи те, що волевиявлення позивача на укладення договору оренди землі з ТОВ Агрофірма Ободівська не було, вказаний правочин слід визнати недійсним, саме тому, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені нею при поданні позовної заяви, що складаються з судового збору в сумі 551,20грн.

Керуючись ст.ст.203,206 ЦК України, ст.ст.10,60,88,174,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі укладений 29 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ободівська відносно земельної ділянки кадастровий номер 0524183900:01:001:0083, зареєстрований Державним Реєстратором Чечельницької РУЮ 18.09.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ободівська судові витрати у вигляді судового збору в сумі 551,20грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За ст.228 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя