Постанова

від 12.10.2017 по справі 823/765/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року справа № 823/765/17

16 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представників позивача: Мурзи Т.О., Пасічник А.А. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроніка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроніка" (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2015 році в сумі 29107 грн. 15 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в розмірі 349 грн. 20 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, у відповідача повинен був працювати 1 інвалід, проте жодне з робочих місць інвалідами зайняте не було. У зв'язку з цим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про місце, дату та час проведення судового засідання, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заяв про поважність причин неявки представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення та доводи представників позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв'язку з таким.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем 10.02.2017 до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві відповідача у 2016 році складала 14. Однак, запис у графі середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відсутній.

Листом від 10.02.2017 №267/01-12 повідомлено відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у сумі 29107,15 грн. в строк до 15 квітня року, наступного за звітним.

Крім того, відповідача було повідомлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, у разі несплати санкцій відділення Фонду звернеться до Черкаського окружного адміністративного суду щодо вирішення вищезазначеного питання у судовому порядку.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІІ (далі - Закон № 875-ХІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 № 875-ХІІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2016 році становила 14 осіб. Отже, кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві - 1 штатна одиниця. Водночас, жодне з робочих місць у 2016 році інвалідами зайняте не було.

Сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідачу становить, 29107,15 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції до 18.05.2017, йому нараховано пеню за порушення термінів сплати за період з 19.04.2017 по 15.05.2017 включно (30 днів) в сумі 394,20 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 875-ХІІІ створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій.

Суд звертає увагу, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції, застосування яких передбачено ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІІ , є видом господарсько-правової відповідальності, що встановлена ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим підставою для їх застосування є вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відповідачу надано право довести, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів.

Виходячи з аналізу наведених норм, для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875-ХІІІ є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення, у тому числі протиправності дій (бездіяльності), шкідливих наслідків, вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною дією (бездіяльністю) та спричиненими шкідливими наслідками.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч.3 ст.18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

За змістом ст.18-1 Закону № 875-ХІІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Проте, відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства зобов'язані щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленій в постановах від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 02.04.2013 у справі № 21-95а13, від 11.06.2013 у справі №21-63а13, при розгляді даної категорії справ суди повинні брати до уваги чи було повідомлено служби зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН.

Проте, відповідно до листа Кам'янського районного центру зайнятості від 23.03.2017 №01-19/201 протягом 2016 року від відповідача до центру зайнятості інформація про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надходила.

Таким чином, відповідачем не було виконано обов'язок з інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Тобто, відповідач не вжив необхідних заходів, передбачених законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, оскільки у роботодавця існує обов'язок щодо вжиття всіх необхідних та достатніх заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Ці заходи повинні носити активний характер, зокрема звернення до відповідних центрів зайнятості зі щомісячними формами звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", звернення із відповідними оголошеннями до засобів масової інформації тощо.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.11.2013 у справі №21-397а13.

Абзацом 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, згідно з даними Кам'янського районного центру зайнятості, викладеними у листі від 23.03.2017 №01-19/201, протягом 2016 року на обліку у центрі зайнятості перебувало 5 осіб з інвалідністю.

Неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог "Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів", прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Як вбачається зі звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2016 рік становила 58214,00 грн. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих відповідачу, становить 29107,15 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2017 року, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 349,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Ч.ч.1-2 ст.218 Господарського кодексу України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.

Ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.3 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроніка" (20800, Черкаська обл., Кам'янський район, м. Кам'янка, вул. Червоноармійська, буд. 37, кв.2; (код ЄДРПОУ 33663922) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18001, м. Черкаси, вул.Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2016 році в сумі 29107 (двадцять дев'ять тисяч сто сім) грн. 15 коп. та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) грн. 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.10.2017