Постанова

від 28.09.2017 по справі 826/8291/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2017 року 12:00 № 826/8291/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Павленко Ю.В.,

за участю сторін:

представника позивачів - Кущ К.Ф.,

представника відповідача - Галицької Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВСМК

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004774206 від 23.05.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальність "ВМСК" (далі - позивач) до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004774206 від 23.05.2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність прийнятого контролюючим органом рішення, оскільки підприємство, як платник податку, своєчасно та повному обсязі виконало свій обов'язок зі слати податку на прибуток, самостійно визначеного в податковій декларації за 2016 рік.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши про правомірність прийнято податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач у порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) несвоєчасно сплатив самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 301 766,75 грн. за ІV квартал 2016 року.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою контролюючого органу проведено камеральна перевірка позивача з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2016 року, про що складено акт від 28 квітня 2017 року №961/28-10-42-06/31457447, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, що виразилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 301 766,75 грн.

На підставі висновків акт перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 року №0004774206, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання застосував до позивача штраф у розмірі 10% від суми несплаченого грошового зобов'язання, що становить 301 766,75 грн.

Судом встановлено, що 19.02.2017 року засобами електронного зв'язку позивачем подано декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, якою визначено податок на прибуток за звітний період у розмірі 301 786,00 грн. Граничний строк сплати, самостійно визначеного податкового зобов'язання - 19 лютого 2017 року.

З огляду на те, що граничний строк сплати грошового зобов'язання припадав на вихідний день - неділю, 17.02.2017 року позивачем сформовано електронний документ - платіжне доручення №13571, який подано засобами електронного зв'язку до ПАТ "Укрсиббанк" та згідно відмітки банку, отримано останнім у цей же день (а.с.15).

Податковий орган, застосовуючи до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що позивачем пропущено визначений законом граничний строк сплати такого зобов'язання, оскільки фактично оплата проведена банком 20.02.2017 року.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 ПК України податком є обов'язків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно статті 1 Закону України від 05.04.2001 р. N2346-III "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (далі - Закон N2346-III) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону N2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до пункту 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (пункт 1.29 статті 1 даного Закону).

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, неперерахування банком грошових коштів, які направляються на сплату податків, зборів або інших обов'язкових платежів за своєчасно поданим платіжним дорученням та за наявності коштів на рахунку платника, виключає відповідальність платника податку.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення чи невнесення податку до бюджету. Отже, якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне (повторне) перерахування податкових платежів до бюджету. Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач виконав усі дії, які від нього залежали для належного виконання зобов'язання, а саме: своєчасно, 17.02.2017 р., тобто у строки, встановлені пунктом 57.1 статті 57 ПК України, подав до банку платіжне доручення №13571 про перерахування до бюджету грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток у розмірі 301 786,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем, у порядку виконання обов'язку, покладеного на нього частиною другою статті 71 КАС України, не доведено суду жодних обставин, які б свідчили про наявність вини позивача у невиконанні банком доручення від 17.02.2017 р. №13571 на переказ коштів (помилки в реквізитах, відсутності коштів на рахунку тощо), а також обставин, що б вказували на обізнаність позивача щодо неможливості виконання банком платежу до бюджету тощо.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень перерахування податкових зобов'язань за декларацією з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, а також відсутність з його боку вини у несвоєчасному зарахуванні коштів до бюджету. Переказ грошей в даному випадку не було здійснено і вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету з вини банку, а отже підстави для застосування до позивача штрафу за порушення строків сплати зобов'язання до бюджету відсутні.

Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків суду у даній справі та не доводять зворотного.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності з боку позивача порушень по сплаті (перерахуванню) податків, тобто податковим органом не доведено обставин, які б зумовлювали застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 ПК України, а відтак відповідачем не доведено обґрунтованості свого рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ВСМК задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 р. №0004774206.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВСМК (код 31457447) понесені судові витрати у розмірі 1 600,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код 39440996).

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов