Постанова

від 12.10.2017 по справі 808/1512/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2017 року справа № 808/1512/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

представників позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 808/1512/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Агро-Продукт до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.05.2016 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001712201 від 19.10.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1259115 грн. 00 коп., у тому числі: 1007292 грн. 00 коп. - основний платіж, 251823 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001722201 від 19.10.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 177972 грн. 50 коп., у тому числі: 142378 грн. 00 коп. - основний платіж, 35594 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732201 від 19.10.2015 року, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 1037870 грн. 00 коп..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001712201 від 19.10.2015 року, складене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю УКР-АГРО-ПРОДУКТ визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1259115 грн. 00 коп., у тому числі: 1007292 грн. 00 коп. - основний платіж, 251823 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001722201 від 19.10.2015 року, складене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю УКР-АГРО-ПРОДУКТ визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 177972 грн. 50 коп., у тому числі: 142378 грн. 00 коп. - за основним платежем, 35594 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001732201 від 19.10.2015 року, складене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю УКР-АГРО-ПРОДУКТ зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1037870 грн. 00 коп..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасовано, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Агро-Продукт відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залиши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Агро-Продукт є юридичною особою (код ЄДРПОУ 35105397), зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 10.05.2007 року, свідоцтво №1103102000019086, є платником податків та зборів, в тому числі ПДВ.

Відповідач - Запорізька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 01 вересня по 14 вересня 2015 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області проводена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Укр-Агро-Продукт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 28.09.2015 року складений акт № 120/08-29-22-0108/35105397 (а.с.10-56 т.1).

Висновками акту перевірки встановлені порушення ТОВ Укр-Агро-Продукт : - пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.108 п.14.1 ст.14, п.138, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1007292 грн. (за 2014 рік),

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 142378 грн. (серпень 2014 року на суму 42230 грн., жовтень 2014 року на суму 100148 грн.), завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19) на суму 1037870 грн. (грудень 2014 року), завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (рядок 24) (грудень 2014 року на суму 1037870 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки 19 жовтня 2015 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001712201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1259115 грн. (за основним платежем - 1007292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 251823 грн.) (а.с.57 т.1);

- №0001722201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 177972,50 грн. (за основним платежем - 142378 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35594,50 грн.) (а.с.59 т.1);

- №0001732201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1037870 грн. (а.с.58 т.1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень за відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки, при формуванні податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при здійсненні в період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року господарської діяльності, у тому числі, по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Діамікс , ТОВ Металпромснаб , ТОВ АТБ-маркет .

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ОСОБА_3 на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 а ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ОСОБА_3 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можно зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ Діамікс , ТОВ Металпромснаб , ТОВ АТБ-маркет .

Так, 05.09.2014 року між ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ (замовник) та ТОВ Металпромснаб (постачальник) укладений договір поставки №128/14, за умовами якого ТОВ Металпромснаб зобов'язався виготовити та поставити замовнику продукцію з полімерних та комбінованих матеріалів (а.с.142-147 т.1).

За умовами договору якість продукції має підтверджуватись посвідченнями якості виробника та гігієнічними висновками на матеріали чи готову продукцію, яка використовується при виготовленні продукції (п.2.4 Договору). Ціни на продукцію визначаються сторонами окремо на кожну партію поставки у рахунках. В ціну включається вартість упаковки, маркировки, поставки та ПДВ ( п. 4.1 договору).

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані наступні документи:

- додаткова угода від 08.09.2014 року (а.с.148 т.1);

- заявки на здійснення постачання партії товару від 15.10.2014 року, від 20.10.2014 року, від 26.09.2014 року, від 15.09.2014 року, від 22.09.2014 року, від 30.09.2014 року, від 22.10.2014 року, від 27.10.2014 року, від 25.09.2014 року (а.с. 149-159 т. 1);

- видаткові накладні від 18.09.2014 року № 242, 243, від 25.09.2014 року № 244, від 26.09.2014 року №245, від 30.09.2014 року №246, від 01.10.2014 року №247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 266, 267, 268, 269, від 03.10.2014 року № 259, від 20.10.2014 року №260, від 27.10.2014 року №263, від 23.10.2014 року №261, від 27.10.2014 року №262, від 29.10.2014 року №282, від 29.10.2014 року №281, 280, 265, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 283 (а.с. 160-200 т. 1);

- товарно-транспортні накладні від 29.10.2014 року №271, 270, 272, 262, від 23.10.2014 року №261, від 20.10.2014 року №260, від 01.10.2014 року №266, 253, 247, від 30.09.2014 року №246, від 18.09.2014 року №243 (а.с.34-44 т.2);

- податкові накладні (а.с.122-165 т. 3).

Оплата за поставлений товар проводилась у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.2014 року, 08.09.2014 року, 19.09.2014 року, 22.09.2014 року, 24.09.2014 року, 30.09.2014 року, 03.10.2014 року, 06.10.2014 року, 08.10.2014 року, 15.10.2014 року, 20.10.2014 року, 21.10.2014 року, 23.10.2014 року, 24.10.2014 року, 05.112014 року, 07.11.2014 року, 10.11.2014 року, 18.11.2014 року, 20.11.2014 року, 25.11.2014 року, 02.12.2014 року, 03.12.2014 року, 17.12.2014 року, 09.12.2014 року, 22.12.2014 року, 30.12.2014 року, 18.12.2014 року, 06.01.2015 року,20.01.2014 року (а.с.201-203 т. 1, а.с.1-33 т.2).

Отримані позивачем під час вказаної вище господарської операції ТМЦ використані ним в подальшому в своїй господарський діяльності, що апелянтом не заперечується та не спростовується.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Металпромснаб (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).

Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами перевірки та не спростовано відповідачем. Посвідчення якості виробника та гігієнічні висновки на матеріали чи готову продукцію не є первинними документами бухгалтерського обліку та їх відсутність у позивача, який не є виробником такої продукції, не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Апелянтом не заперечується та не спростовується той факт, що вказаний вище контрагент позивача є платниками податку на додану вартість та сплачує його, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключений, податкову адресу не змінював.

Вся зазначена вище первинна документація містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання, виконавці, печатки, суми коштів, що сплачені на виконання угод та т.і..

В акті перевірки не зазначено про випадки ненадання підприємством під час перевірки на запити податкового органу первинних документів, як і не зазначено про витребування податковим органом у позивача під час перевірки будь-яких документів. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2015 року у справі №905/160/15, яким встановлений факт поставки ТОВ Металпромснаб товару замовнику - ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ в період з 05.09.2014 року по 29.10.2014 року на виконання договору поставки №128/14 від 05.09.2014 року. Господарським судом було встановлено порушення постачальником строків поставки товару, у зв'язку з чим стягнуто на користь ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ з ТОВ Металпромснаб пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань (а.с.64, 65 т.2).

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Металпромснаб у перевіряємий період. Весь обсяг документів, наданих позивачем, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано у спірному періоді валові витрати під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Металпромснаб , а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентом позивача та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, в постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, зобов'язання ТОВ Металпромснаб не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

У зв'язку з вказаним, колегія суддів вважає не доведеним податковим органом правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування зобов'язань позивачу по взаємовідносинам з ТОВ Металпромснаб .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Діамікс колегія суддів зазначає наступне.

01.06.2014 року між ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ (покупець) та ТОВ Діамікс (постачальник) укладений договір поставки №1, предметом якого є поставка та передача у власність пакувальних матеріалів, найменування, кількість, асортимент, ціна, умови і терміні поставки яких визначаються у специфікаціях, (а.с. 80-88 т.1). На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надані:

- специфікації №№ 1 - 23, підписані сторонами з 11.07.2014 року по 19.08.2014 року (а.с.94-116 т.1);

- видаткові накладні які складені у липні, серпні 2014 року (а.с.117-140 т.1);

- платіжне доручення №2473 від 26.11.2015 року про сплату позивачем ОСОБА_3 КУА Славутич Инвест ИС на підставі договору про відступлення права вимоги №231014 від 23.10.2014 року 1119045,73 грн. (а.с.141 т.1);

- податкові накладні, які складені у липні, серпні 2014 року (а.с.200-220 т.3).

Вказані вище документи на думку суду першої інстанції підтверджують реальне виконання умов зазначеного вище договору поставки.

Проте, судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог в цій частині не враховані обставини, встановлені вироком Подільського районного суду м.Києва від 08.07.2015 року у кримінальній справі № 758/3443/15-к (а.с. 126-128 т. 4).

З тексту вироку вбачається, що за результатами розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_4, Подільським районним судом м.Києва встановлено, що гр.ОСОБА_4, вступивши у змову із невстановленою слідством особою, взяла участь у придбанні 11.06.2014 року ТОВ Діамікс з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, для переказу грошових коштів із безготівкової у готівкову форму, формування валових витрат та податкового кредиту іншими суб'єктами підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбанню), товарів, виконання робіт, надання послуг. Вироком також встановлено, що ОСОБА_4 за винагороду від невстановленої особи погодилась на реєстрацію ТОВ Діамікс за нею, як учасником товариства. З моменту державної реєстрації установчих документів, ОСОБА_4 не виконувала функцій директора ТОВ Діамікс , господарською діяльністю не займалась. При цьому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 підробила офіційні документи, які видаються та посвідчуються товариством, чим скоїла злочини, передбачені ч.3, ч.4 ст. 358, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на те, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) від імені ТОВ Діамікс в період з липня 2014 року по серпень 2015 року (в тому числі і в період, який був предметом перевірки позивача), підписані саме ОСОБА_4 з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Діамікс не могли носити реальний характер, оскільки оформлялись документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд першої інстанції в своїй постанові в якості доказу реальності господарських операцій позивача з ТОВ Діамікс послався на заяву ОСОБА_4 від 27.04.2016 року, посвідчену головою виконкому Капітонівської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, в якій вона підтверджує здійснення протягом липня-серпня 2014 року господарської діяльності ТОВ Діамікс з ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ та поставку продукції на адресу вказаного позивача, а також на особисте підписання нею як директором ТОВ Діамікс первинних документів, зокрема, на поставку товару на користь ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ (а.с.70 т. 1).

Судом апеляційної інстанції ОСОБА_4 викликалась в судове засідання для надання пояснень в якості свідка, проте, отримавши судову повістку особисто, свідок в судове засідання не з'явився. Крім того, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 року позивач зобов'язувався забезпечити явку вказаної особи в судове засідання для допиту в якості свідка. Проте, зазначена ухвала позивачем виконана не була.

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною 4 статті 70 цього ж Кодексу визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зазначена вище заява ОСОБА_4 не є допустим доказом по справі, оскільки не може вважатись письмовим доказом, тобто документом, що містить в собі відомості про обставини, які мають значення для справи у розумінні частини 1 статті 79 Кодексу.

Навпаки, обставини, встановлені вироком Подільського районного суду м.Києва від 08.07.2015 року у кримінальній справі № 758/3443/15-к, що набрав законної сили, у відповідності до вимог частини 1 статті 72 КАС України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд першої інстанції, послався у постанові на заяву ОСОБА_4 від 27.04.2016 року як на належний та допустимий доказ, не зважаючи на те, що зміст цієї заяви суперечить обставинам, встановленим вироком суду від 08.07.2015 року, у тому числі, повне визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні злочинів, які були їй інкриміновані. Допустивши грубі порушення процесуального закону, суд першої інстанції безпідставно не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 29.03.2016 року у справі №21-5315а15 (№808/7907/13-а), в якій зазначено, що статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Незважаючи на наявність належних та допустимих доказів фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Діамікс після 11.06.2014 року, суд першої інстанції дійшов висновку про реальне виконання останнім договору поставки.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним, необґрунтованим і таким, що суперечить обставинам справи, а висновки податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу витрат і податкового кредиту сум, сплачених ТОВ Діамікс за послуги з поставки ТМЦ, правомірними.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ АТБ-маркет колегія суддів зазначає наступне.

Так 01.09.2014 року між ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ (замовник) та ТОВ АТБ-маркет (виконавець) укладений договір про надання маркетингових послуг №59291, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, які визначені в додатку №1 до договору (а.с.66-75 т.2).

На підтвердження виконання господарських операцій за вказаним договором позивачем до матеріалів справи надані:

- акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №203002 від 31.10.2014 року, №186005 від 30.09.2014 року, №226001 від 30.11.2014 року (а.с.83-85 т.2);

- податкові накладні (а.с.221-224 т.3).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені вище документи підтверджують реальне виконання умов вказаного договору.

Проте, колегія суддів зазначає, що ані договором про надання маркетингових послуг, ані додатками до вказаного договору, ані актами здачі-приймання робіт не визначено, який саме товар або продукт був об'єктом маркетингових досліджень.

Крім того, податковий орган в апеляційній скарзі зазначає, що під час перевірки встановлено, що за період з вересня по листопад 2014 року ТОВ УКР-АГРО-ПРОДУКТ було реалізовано через ТОВ АТБ-маркет вівсяні пластівці на суму 259548 грн.. Проте, у грудні 2014 року частину товару на суму 42287 грн. повернуто позивачу. Отже, сума реалізованого товару за період з вересня по листопад 2014 року складає 217261,52 грн.. Разом з тим, вартість маркетингових послуг, які замовлені позивачем у ТОВ АТБ-маркет складає 375310 грн..

Колегія суддів погоджується з посиланням податкового органу, що вказані обставини свідчать про недоцільність, економічну необґрунтованість та збитковість господарської операції за договором №59291 від 01.09.2014 року про надання маркетингових послуг, що виключає можливість підтвердити зв'язок витрат, понесених на придбання цих послуг, з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Колегія судді дійшла висновку про відсутність у позивача права на включення до складу витрат і податкового кредиту сум, сплачених ТОВ АТБ-маркет за послуги з розміщення продукції на торгових об'єктах, з передпродажної підготовки, з дослідження торгових марок, інформаційно-маркетингові послуги, послуги з логістичної обробки товарів, з реклами, оскільки зазначені послуги надавались тією ж юридичною особою, яка придбала товар у позивача для продажу у власній торговій мережі. Окрім того, взаємозв'язку між отриманими позивачем від ТОВ АТБ-маркет послугами та результатами його господарської діяльності не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з вказаним, колегія суддів вважає доведеним податковим органом правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування зобов'язань позивачу по взаємовідносинам з ТОВ Діамікс та ТОВ АТБ-маркет . Відповідно до детального розрахунку нарахованих грошових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій по періодам по господарським операціям з вказаними контрагентам (а.с.137-139 т.5) спірні податкові повідомлення - рішення є правомірними: - №0001712201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 630755,00 грн., у тому числі: 504604,00 грн. - основний платіж, 126151,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- №0001722201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 86506,25 грн., у тому числі: 69205,00 грн. - за основним платежем, 17301,25 - штрафні (фінансові) санкції.

- №0001732201 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 455426,00 грн..

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини у справі та постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 808/1512/16 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі № 808/1512/16 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Агро-Продукт до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.10.2015 року:

- №0001712201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 628361,00 грн., у тому числі: 502689,00 грн. - основний платіж, 125672,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- №0001722201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 91466,25 грн., у тому числі: 73173,00 грн. - за основним платежем, 18293,25 - штрафні (фінансові) санкції.

- №0001732201 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в частині суми 582444,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Агро-Продукт судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19519 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак