Постанова

від 10.10.2017 по справі 826/17749/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року № 826/17749/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у скороченому провадженні справу за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ Андерсон Груп про стягнення податкового боргу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до суду з позовом до ТОВ Андерсон Груп про стягнення податкового боргу в сумі 67 099,54 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у відповідач має податковий борг на загальну суму 759 083,51 грн., який на день звернення до суду відповідачем не сплачений і існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що є підставою для звернення до суду про стягнення боргу в судовому порядку.

Відповідач - ТОВ Андерсон Груп - письмових заперечень по суті позову не надав, хоча був належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач має заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень : від 19.04.2016 року № 0008591201 на суму 369 223,70 грн.; від 26.04.2016 року № 0010031201 на суму 297 891,00 грн.; від 26.04.2016 року № 0010041201 на суму 15 333,65 грн.; від 10.06.2016 року № 0023501201 на суму 2 040,00 грн., та самостійно поданої декларації від 15.06.2016 року № 9098998281 на суму 74 208,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно сплачено частину заборгованості в сумі 156,00 грн., залишок не сплаченої пені становить 5,76 грн. Отже, заборгованість з податку на додану вартість становить 758 546,11 грн.

Крім того, відповідач має заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.09.2016 року № 0036461301 на суму 510,00 грн.

Також, відповідач має заборгованість з податку на прибуток, яка виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 16.06.2016 року № 0025321204 на суму 293,40 грн. Оскільки відповідачем самостійно сплачено частину заборгованості в сумі 266,00 грн., отже заборгованість з податку на прибуток становить 27,40 грн.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Між тим, доказів оскарження позивачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень протягом строку, який передбачений п. 57.3 ст. 57 ПК України, в матеріалах справи не міститься. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було скеровано податковим органом вимогу від 05.07.2016 №837-17.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем; суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 183 2 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути за рахунок коштів ТОВ Андерсон Груп (код ЄДРПОУ 39465544) на рахунках у банках, що обслуговують такого платника податків податковий борг в сумі 759 083 (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят три) грн. 51 коп.

Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда