Ухвала

від 10.10.2017 по справі 816/2735/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р. Справа № 816/2735/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 816/2735/15

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15 липня 2015 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" (надалі ПБП "Технікс", позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (здійснено заміну на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, надалі ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 24.12.2014 за № 9525/16-01-22-02-12/31174870 стосовно ПБП "Технікс" по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Логан Груп" (надалі ТОВ "Логан Груп") за серпень 2014 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2015 № 0000052308, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі на 3 481 300,50 грн, у тому числі 2 320 867,00 грн основний платіж, 1 160 433,50 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової перевірки відповідача, оформленої актом від 24.12.2014 за № 9525/16-01-22-02-12/31174870 стосовно взаємовідносин ПБП "Технікс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Логан Груп" (надалі ТОВ "Логан Груп") у серпні 2014 року. Вказували, що взаємовідносини із даним контрагентом мали реальний характер, та в повному обсязі відображені у бухгалтерському та податковому обліках позивача.

У зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у частині позовних вимог про визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 24 грудня 2014 року за № 9525/16-01-22-02-12/31174870 стосовно ПБП "Технікс" по взаємовідносинах з ТОВ "Логан Груп" за серпень 2014 року, ухвалою суду від 24 листопада 2015 року адміністративний позов у цій частині позовних вимог залишено без розгляду.

Дана ухвала позивачем не оскаржувалася і набрала законної сили.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2015, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.03.2016, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2015 № 0000052308 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 р. у даній справі були скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Приватним багатопрофільним підприємство "Технікс" подало апеляційну скаргу в якій зазначають, що дії ДПІ є неправомірними, висновки щодо діяльності ПБП Технікс необґрунтованими та безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства. Також зазначають, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не належно оцінив надані докази в результаті чого підприємство не може погодитись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року по справі № 816/2735/15. Вказують, що в мотивувальній частині постанови суд зазначає, що позивач не надав жодних відомостей про переміщення у просторі (транспортування) орендованого обладнання. Суд враховує повідомлення УДАІ УМВС України в Полтавській області від 05.02.2015 року вих. № 11/6-634 з якого вбачається, що дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, ТОВ Логан Груп не видавались. З даною позицією суду наше підприємство погодитись не може, оскільки, транспортування згідно Договору оренди обладнання від 30.07.2014 року № 30/07-2014 укладеного між ПБП Технікс та ТОВ Логан Груп здійснювалось силами та за рахунок орендодавця (про що свідчить Додаткова угода № 1 укладена між ПБП Технік та ТОВ Логан Груп від 01.08.2014 року), а отже Приватне багатопрофільне підприємство Технікс не має і не повинно було мати жодного відношення як до транспортування орендованого обладнання, так і до отримання необхідних дозволів на його транспортування. Таким чином, позивач не може нести за це відповідальність. Також зазначають, що в мотивувальній частині суд посилається на те, що оскільки Управління Держпраці у Полтавській області листом від 17.05.2017 року № 08-11/2561 повідомила, що реєстраційні дії стосовно бурових установок 24-40 за ТОВ Логан Груп не здійснювалося, а тому твердження представника позивача про те, що на вказаних свердловинах використовувалися бурові вишки 24-40, орендовані у ТОВ Логан Груп спростовується. Водночас, згідно зі статтею статтею 44 Господарського кодексу України чітко визначено, що кожен суб'єкт господарювання на свій власний розсуд самостійного формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону. Так на момент укладання Договору № 30/07-14 від 30.07.2014 ТОВ Логан Груп не було позбавлене права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для власної господарської діяльності. Тому не виключається факт оренди обладнання, а саме бурових установок 24-40 та іншого виробничого обладнання у іншого контрагента та в подальшому передано таким чином дане обладнання могло бути зареєстровано за іншим контрагентом. Вказують, що в той же час, ТОВ Логан Груп своїми діями могло проігнорувати правила реєстрації передбачені Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 8. Частиною другою статті 61 Конституції України, передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Враховуючи викладене, якщо ТОВ Логан Груп допустив порушення зі своєї сторони стосовно реєстрації ТТЗ, то не можна його особисту відповідальність перекладати на ПБП Технікс . Також посилаються на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення позивача щодо перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Доган Груп та зазначив, що сам по собі факт перерахування коштів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій. Окрім того, суд першої інстанції зазначає що ним встановлено, що кошти перераховані позивачем на користь своїх контрагентів не в повному обсязі, а з копій платіжних доручень, наданих позивачем не можливо встановити призначення платежу. З даного твердження вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, оскільки, крім платіжних доручень суду надавались (та наявні в матеріалах справи) копії банківських виписок, які підтверджували відомості про оплату, що містились в платіжних дорученнях. У виписках чітко вказано призначення платежу, номер договору по якому здійснювалась оплата, а також інші відомості які дозволяють легко ідентифікувати платіж. Крім того вважають, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено докази надані нашим підприємством та не враховано ні докази при прийнятті даного рішення. Згідно з пунктом першим статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд повинен оцінювати докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Таким чином, зважаючи на порушення Полтавським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене просять скасувати в повному обсязі Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року по справі № 816/2735/15 за позовом Приватного багатопрофільного підприємства Технікс до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Від Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до суду надійшло письмове заперечення, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення. а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що що ПБП "Технікс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31174870, з 17.10.2000 перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Полтава та є, зокрема, платником податку на додану вартість з 18.10.2000 (а.с.81-85 т.1).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області № 03.3-19/60з від 22 січня 2015 року (а.с.80 т.1), позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 09.10 - надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46.72 - оптова торгівля матеріалами та металевими рудами; 71.11 - діяльність у сфері архітектури; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 - технічні випробовування та дослідження; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 11.12.2014 по 17.12.2014 державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві на підставі повідомлення про перевірку № 153 від 10.12.2014 (а.с.61 т.1) та наказу начальника ДПІ у м. Полтаві № 2670 від 10.12.2014 (а.с.60 т.1) згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПБП "Технікс" (код ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинам з ТОВ "Логан Груп" (код ЄДРПОУ 39171636) за серпень 2014 року, яка набрала форму акту від 24.12.2014 № 9525/16-01-22-02-12/31174870.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту при взаємовідносинах із ТОВ "Логан Груп" за серпень 2014 встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 № 1379, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 2 320 867,00 грн. (а.с.15-37 т.1).

До таких висновків ревізори дійшли у звязку із не підтвердженням в ході перевірки реальності господарських операцій між ПБП "Технікс" та ТОВ "Логан Груп".

Перевіркою встановлено, що 30 липня 2014 року між ПБП "Технікс" (орендар) та ТОВ "Логан Груп" (орендодавець) укладено договір № 30/07-14 оренди виробничого обладнання.

Згідно з умовами даного договору ТОВ "Логан Груп" зобов'язується передати ПБП "Технікс", а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування виробниче обладнання (у подальшому обладнання) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування і кількість переданого в оренду обладнання, включаючи його вартість, вказані у переліку переданого обладнання, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1). Обладнання передається орендарю протягом 10 днів, що обчислюються з моменту підписання цього договору. Документом, що свідчить про передачу (прийом) в оренду обладнання, є відповідний акт прийому-передачі, який підписується після передачі обладнання в оренду і є додатком до цього договору. Розмір орендної плати за даним договором визначається на договірній основі і вказаний в Додатках № 1/2, № 2 даного договору. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 90 календарних днів після підписання акта приймання-передавання обладнання від орендаря до орендодавця (т.1 а.с.155-158).

До даного договору складено специфікацію № 1 Комплект технологічного обладнання для буріння свердловини типу ZJ-40 додаток № 1/1, де зазначено перелік орендованого обладнання (т.1 а.с.159-163).

Також до даного договору складено додатки:

- Додаток №1/2, згідно з яким розмір добової орендної плати за використання одиниці обладнання (з ПДВ),а саме бурової самохідної установки для обертального буріння свердловини типу ZJ-40 складає 20000 грн., за 2 шт 40000 грн.;

- Додаток №2, в якому наведено перелік виробничого обладнання та розмір орендної плати його корисування за 1 годину використання (т.1 а.с. 163-164).

На підтвердження передання обладнання за договором оренди від 30 липня 2014 року №30/07-14 позивачем надано:

- акт №1 від 01 серпня 2014 року приймання-передавання обладнання, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає наступне обладнання: на свердловині №67 Матвіївського НГКР (с. Милорадове, Котелевського району, Полтавської області) бурову самохідну установку для обертального буріння свердловини типу ZJ-40; на свердловині №106 Яблунівського НГКР (с.Сенча, Лохвицького району, Полтавської області) бурову самохідну установку для обертального буріння свердловини типу ZJ-40;

- акт №2 від 01 серпня 2014 року приймання-передавання обладнання, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання на свердловині №82 Розпашівського НГКР (с. Володимирівка, Чутівського району, Полтавської області);

- акт №3 від 01 серпня 2014 року приймання-передавання обладнання, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання на свердловині №67 Матвіївського НГКР (с.Милорадове, Котелевського району, Полтавської області);

- акт №4 від 01 серпня 2014 року приймання-передавання обладнання, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання на свердловині №106 Яблунівського НГКР (с.Сенча, Лохвицького району, Полтавської області) (т.1 а.с. 165-168).

У кожному акті приймання передачі вищевказаного обладнання, крім його найменування, зазначено розмір орендної плати за 1 годину використання за 1 одиницю обладнання (з ПДВ) та загальну вартість оренди за 1 годину використання обладнання (з ПДВ) з урахуванням загальної кількості обладнання.

Далі перевіркою встановлено, що на виконання вимог вищевказаного договору сторонами договору складено 17 актів приймання передавання послуг від 31.08.2014, на підставі яких ТОВ "Логан Груп" виписано ПБП "Технікс" податкові накладні від 31 серпня 2014 року №157 на загальну суму 620000 грн. в тому числі ПДВ 103333,33 грн., №158 на загальну суму 641200,15 грн. в тому числі ПДВ 106 666,69 грн., №159 на загальну суму 1 000 000 грн. в тому числі ПДВ 166 666,67 грн., №160 на загальну суму 837 000 грн. в тому числі ПДВ 139 500 грн., №161 на загальну суму 837 000 грн. в тому числі ПДВ 1 395 000 грн., №162 на загальну суму 837 000 грн. в тому числі ПДВ 139 500 грн., №163 на загальну суму 620 000 грн. в тому числі ПДВ 103 333,33 грн., №164 на загальну суму 90 000 грн. в тому числі ПДВ 165 000 грн., №165 на загальну суму 620 000 грн. в тому числі ПДВ 103 333,33 грн., №166 на загальну суму 900000 грн. в тому числі ПДВ 150 000 грн., №167 на загальну суму 950 000 грн. в тому числі ПДВ 158 333,33 грн., №168 на загальну суму 950 000 грн. в тому числі ПДВ 158 333,33 грн., №169 на загальну суму 950 000 грн. в тому числі ПДВ 158 333,33 грн., №170 на загальну суму 980 000 грн. в тому числі ПДВ 163 333,33 грн., №171 на загальну суму 596 000 грн. в тому числі ПДВ 99 333,33 грн., №172 на загальну суму 596 000 грн. в тому числі ПДВ 99 333,33 грн., №177 на загальну суму 621 000 грн. в тому числі ПДВ 103 500 грн. (т.1 а.с.138-154) на загальну суму ПДВ 2 320 867,00 грн.

Позивачем включено вищевказану суму до складу податкового кредиту у серпні 2014 року.

Дані операції відображені підприємством в бухгалтерському обліку наступними записами: Дт 91 Загальновиробничі витрати і Кт Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Розрахунки за отримані послуги ПБП Технікс здійснювало у безготівковій формі і згідно наданих до перевірки банківських виписок оплату проведено в сумі 13 998 462, 28 грн.

Зустрічну звірку контрагента ТОВ Логан Груп не надалося можливим провести, отримано податкову інформацію від ДПІ у Шевченковському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 № 270 /22-08 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Логан Груп за серпень 2014 року через відсутність останнього за місцем знаходження. Згідно вказаної інформації в останнього відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Ні в додатках до договору оренди обладнання №30/07-14 від 30 липня 2014 року, ні в актах приймання передавання обладнання не зазначено вартість орендованого обладнання, що не відповідає умовам договору (пункт 1.2).

Крім того, в актах відсутня інформація, яка б давала можливість ідентифікувати обладнання, що передавалося ПБП Технікс , а у подальшому поверталося ТОВ Логан Груп (серійний чи заводський номер, реєстраційний номер тощо).

За приписами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки класу "0". Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.

Таким чином, позивач, у разі отримання в оренду виробничого обладнання, мав зарахувати таке обладнання на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі оренди.

Доказів відображення операцій щодо взяття на облік орендованого виробничого обладнання в бухгалтерському обліку ПБП Технікс до перевірки не надано, що викликало у посадових осіб ДПІ м. Полтави сумнів щодо самого факту оренди такого обладнання.

Жодних документів щодо переміщення (фактичного руху) обладнання між контрагентами, як то ТТН або подорожні листи чи дозвільні документи про переміщення великогабаритного транспорту для самохідних машин, із яких можливо було б встановити місце відвантаження (відбуття) та маршрут його руху.

За викладених обставин ревізори дійшли висновку, що за операціями з оренди обладнання для свердловин лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ПБП "Технікс" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 № 0000052308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі на 3 481 300,50 грн, у тому числі 2 320 867,00 грн основний платіж, 1 160 433,50 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1).

Позивач не погоджуючись із даним податковим повідомленням рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку до Головного Управління ДФС у Полтавській області.

За результатом розгляду скарги Головним Управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення від 10.04.2015 № 1568/10/16-31-10-04-11 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 № 0000052308, а скаргу без задоволення (а.с.38-43 т.1)

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.06.2015 скарга позивача також залишена без задоволення, а оскаржуване ППР без змін (а.с.44-46 т.1).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві, ПБП " Технікс " звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленням - рішенням, суд дійшов таких висновків.

Суд погоджується із доводами позивача про неможливість покладення в основу висновків перевірки ПБП "Технікс" висновків інших ДПІ у актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання стосовно нереальності здійснення ними господарських операцій, в т.ч. із позивачем, оскільки в таких випадках фактично податкова перевірка в розумінні норм ПК України не проводиться, а документи первинного бухгалтерського обліку не досліджуються. Такі акти можуть розцінюватися лише як податкова інформація. Однак, зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

В той же час, висновки податкового органу щодо нереальності та не підтвердження фактичності проведення господарської операції, що складені в ході виїзної документальної перевірки позивача із дослідженням первинних бухгалтерських документів, підлягають перевірці та наданні оцінки судом.

Виходячи із принципу офіційності засування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обовязки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України, Кодекс).

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень слідує, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищий адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції за результатами попереднього розгляду даної справи, в ухвалі від 09.11.2016 відмітив, що ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що в даному провадженні судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача. Висновок про нереальність проведених позивачем зі своїм контрагентом спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доказів, що містяться в матеріалах справ, доводів позивача, на підставі, здебільшого, обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача.

Також суд касаційної інстанції наголосив, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Окремо ВАСУ звертав увагу на те, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобовязань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Тож перевіряючи реальність спірних господарських операцій ПБП "Технікс" та ТОВ "Логан Груп" з урахування зауважень Вищого адміністративного суду України та виходячи із оцінки доказів, наданих сторонами та зібраних судом, суд виходить із такого.

За змістом пояснень представника ПБП Технікс зв'язок спірних операцій із контрагентом ТОВ Логан Груп із господарською діяльністю позивача та розумними економічними причинами і діловою метою полягає в наступному.

З початку 2013 року між ПБП Технікс та ТОВ Карпатигаз , як Оператором спільної діяльності між ПАТ Укргазвидобування , ТОВ Карпатигаз та компанією Місен Ентерпрайзес АБ (Misen Enterpraises AВ) за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 здійснювалися переговори щодо проведення капітального ремонту свердловин № 106 Яблунівського НГКР, № 82 Розпашнівського НГКР та № 67 Матвіївського НГКР.

Для здійснення господарської діяльності стосовно проведення капітального ремонту на свердловинах ПБП Технікс 12.03.2013 ПБП Технікс звернулося із заявою до Територіального управління Держгірпромнагляду у Полтавській області для отримання дозволу виконувати роботи підвищеної небезпеки.

Дозвіл від 19.03.2013 № 112.13.53-09.10 від 19.03.2013 на виконання робіт підвищеної небезпеки отримано ПБП Технікс на період з 19.03.2013 по 19.03.2018 роки.

Для виконання робіт з капітального ремонту свердловин між ПБП Технікс та Фермерським господарством Степ укладено угоду від 15.05.2014 № 15/05 на зайняття земельної ділянки та 15.05.2014 на підставі акту приймання передачі земельної ділянки в натурі, було передано позивачу в тимчасове користування земельну ділянку для проведення розвідувальних робіт та капітального ремонту свердловин № 106 Яблунівського НГКР.

Також для проведення капітального ремонту на свердловині № 67 Матвіївського ГКР між ПБП Технікс та ТОВ Зоря 25.07.2014 укладено угоду б/н про оренду земельної ділянки.

Досягнувши спільної згоди, між ПБП Технікс та ТОВ Карпатигаз , як Оператором спільної діяльності було укладено договори підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловин - договір від 15.05.2014 № А106ЯБЛ/КРС-20-34, договір від 19.06.2014 № А82РОЗ/КРС-20-42, договір від 21.07.2014 № А67МАТ/КРС-20-49.

Вказаними договорами передбачалося проведення капітального ремонту на свердловинах № 106 Яблунівського НГКР, № 67 Матвіївського ГКР та № 82 Розпашнівського НГКР відповідно до Плану робіт з капітального ремонту свердловин (додаток 1 до Договорів).

Додатком 2 до Договорів підряду визначався Перелік основного обладнання для використання робіт на свердловині Замовника з використанням обладнання та персоналу Підрядника.

У вищевказаному Переліку передбачалося використання мобільної бурової установки типу ZJ 40 та іншого виробничого обладнання.

На час укладення договорів підряду ПБП Технікс з 05.12.2012 перебували в оренді шасі мобільної бурової установки типу ZJ 40 ід. номер 11127 та № 12145 з дизелями, без вишки на підставі договорів оренди обладнання № 1 та № 2, укладених 05.12.2012 між ПБП Технікс та ТОВ ВБ Левадник .

Відповідно до умов договорів Орендодавець надає, а Орендар приймає на правах оренди виробниче обладнання, яке буде використовуватися останнім як резервне, у разі виходу з ладу бурового обладнання Орендаря при виконанні робіт з буріння та капітального ремонту свердловини (КРС).

Актами приймання-передавання обладнання передбачено, що орендоване обладнання передавалося відповідно до договору № 1 на свердловині № 79 Валюхівського ГКР, а відповідно до договору № 2 на свердловині № 90 Тимофіївського НГКР.

Подорожніми листами, виписаними ТОВ ВБ Левадник від 16.05.2014 № 11 та від 29.07.2014 № 12 підтверджується факт перевезення шасі мобільної бурової установки типу ZJ 40 ід. номер 11127 та № 12145 з дизелями без вишки з свердловини № 79 Валюхівського ГКР, № 90 Тимофіївського НГКР на свердловині № 67 Матвіївського НГКР, № 106 Яблунівського НГКР для використання їх як резервного обладнання у разі помилки основного обладнання, яке використовується для проведення капітального ремонту цих свердловин.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пояснень представника позивача, для проведення ремонтних робіт на свердловинах необхідно було використовувати укомплектоване бурове обладнання, тобто мобільні бурові установки типу ZJ 40 з транспортною базою та приладдя, з підйомним обладнанням, з вишкою та приладдям, з підроторною основою та приладдям, з талевим обладнанням, з роторним обладнанням та з додатковим обладнанням.

У зв'язку з вищевикладеним, у ПБП Технікс виникла необхідність укладення з ТОВ Логан Груп вищевказаного договору оренди обладнання від 30.07.2014 № 30/07-14 для виконання умов договорів підряду з ТОВ Карпатигаз .

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2014 до цього Договору передбачено, що Орендодавець власними силами здійснює доставку та розвантаження орендованого обладнання та витрати повязані з транспортуванням та розвантаженням також покладаються на Орендодавця.

Тож актами приймання передавання № 1, № 2, № 3 та № 4 від 01.08.2014 бурові установки для обертального буріння свердловини типу ZJ 40 передавалися на свердловинах, де позивач здійснював роботи на виконання умов договорів підряду з ТОВ Карпатигаз , а саме на свердловинах № 67 Матвіївського НГКР, № 106 Яблунівського НГКР.

ПБП Технікс підтверджували діяльність на вищевказаних свердловинах наказом підприємства від 01.08.2014 № 01-01.08.14 щодо забезпечення виробничого процесу на об'єктах ПБП Технікс , яким визначено відповідальних осіб та зобов'язано прийняти обладнання, яке орендувалося у ТОВ Логан Груп , на свердловинах № 67, № 82 та № 106, перевірити його комплектацію, використовувати за призначенням та зберігати в належному стані.

Також позивачем надано документи щодо організації робіт на вказаних свердловинах, зокрема, щодо здійснення робіт вахтовим методом згідно наказів про укомплектування бригад, що затверджувалися на підставі Положення про вахтовий метод організації роботи, затвердженого наказом ПБП Технікс від 01.01.2011 № 01/01.11-к (т.5, а.с. 234-254), документи на підтвердження наявності кваліфікованого персоналу (т.3, а.с. 1-145), пояснення працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4.(т.5, а.с. 207-210).

По завершенню робіт на свердловинах визначених умовами договору підряду, ПБП Технікс відповідно до умов договору № 30/07-14 повідомило ТОВ Логан Груп про готовність обладнання до повернення і 30.09.3014 на підставі актів приймання передавання обладнання № 5, № 6, № 7, № 8 (т.5 а.с. 146-149).

Представник позивача в ході судового розгляду в суді першої інстанції пояснювала, що розрахунки із ТОВ Логан Груп проведено у безготівковій формі в повному обсязі, всі первинні документи, якими сторони оформлювали виконання умов договору № 30/07-14 відповідають вимогам законодавства та відображені у бухгалтерському та податковому обліках ПБП Технікс . Контрагент ТОВ Логан Груп на момент оформлення господарських операцій із позивачем був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечувалося ДПІ у м. Полтаві.

Крім того, представник позивача вказував, що відсутність оскаржуваного порушення податкового законодавства в частині формування позивачем податкового кредиту, встановленого ДПІ у м. Полтаві у акті перевірки, доводиться також і висновками судової економічної експертизи від 07.05.2015 № 3883 по кримінальному провадженню № 32014170000000065, яким спростовано висновки ДПІ у м. Полтаві, викладені у акті від 24.12.2014 № 9525/16-01-22-02-12/31174870.

В ході судового розгляду судом встановлено, що бурові установки для обертального буріння свердловини типу ZJ 40 ід. номер 11127 та № 12145 попередньо належали ПБП Технікс . В подальшому, як пояснив представник позивача дані установки були продані ТОВ ВК Левадник згідно договору купівлі-продажу промислового обладнання від 02.07.2012 № 02/07-2 (т. 4, а.с. 70-83), у якого потім орендували обладнання з 05.12.2012.

Бурові установки підпадають під дію Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 № 8 (надалі Порядок № 8), згідно п. 6 якого зазначені технологічні транспортні засоби підлягають обов'язковій реєстрації протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання у територіальних органах Держпраці (у 2012 році у територіальних органах Держгіпромнагляду, правонаступником якого на сьогоднішній день є Державна служба України з питань праці (Держпраці). У такий же строк власники зобов'язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв'язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи.

Підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 8 реєстрація технологічного транспортного засобу визначена, як здійснення комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою та за необхідності дослідженням ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Враховуючи, доводи ДПІ у м. Полтаві щодо ненадання ПБП Технікс а ні на перевірку, а ні в ході судового розгляду документів, із яких можливо було б ідентифікувати конкретні бурові установки, які орендувалися ним як у ТОВ ВК Левадник , так і ТОВ Логан Груп , як не надано таких документів і на пропозицію суду першої інстанції, то судом згідно принципу офіційного зясування всіх обставин у справі направлено запит до Управління Держпраці у Полтавській області з питань які ж бурові установки (з якими ідентифікаційними заводськими номерами, номерними знаками та на підставі яких документів) були зареєстровані за ПБП Технікс , ТОВ ВК Левадник та ТОВ Логан Груп .

Листом від 17.05.2017 № 08-11/2561 Управління Держпраці у Полтавській області (т.6, а.с. 3), повідомили суд, що станом на 30.08.2012 за ПБП Технікс (код ЄДРПОУ 31174870) були зареєстровані такі бурові установки:

- бурова установка ZJ 40 (ідент. № 11127, двигун №№ WJH 08071, WJH 08083, рік випуску 2011, країна виробник Китай, державний номерний знак: 00680Т ВІ, серія та номер свідоцтва про реєстрацію ВІ № 001046);

- бурова установка ZJ 40 (ідент. № 12145, двигун №№ WJH 08452, WJH 08458, рік випуску 2012, країна виробник Китай, державний номерний знак: 00681Т ВІ, серія та номер свідоцтва про реєстрацію ВІ № 001047).

Відповідно до Порядку № 8 та на підставі заяви ПБП Технікс від 11.11.2014 № 842-Р, вищезазначені бурові установки ZJ 40 станом на 24.11.2014 були зняті з обліку у зв'язку з реалізацією у межах України.

Також Управлінням повідомлено, що станом на 12.12.2014 за ТОВ Виробнича база Левадник (код ЄДРПОУ 38194427) на підставі заяв від 09.12.2014 № 108-Н та № 109-Н та доданих документів, що визначені Порядком, були зареєстровані наступні бурові установки, а саме: - бурова установка ZJ 40 (ідент. № 11127, двигун №№ WJH 08071, WJH 08083, рік випуску 2011, країна виробник Китай, державний номерний знак: 00680Т ВІ, серія та номер свідоцтва про реєстрацію ВІ № 001046);

- бурова установка ZJ 40 (ідент. № 12145, двигун №№ WJH 08452, WJH 08458, рік випуску 2012, країна виробник Китай, державний номерний знак: 00681Т ВІ, серія та номер свідоцтва про реєстрацію ВІ № 001047), придбані у ПБП Технікс згідно наданих договорів купівлі-продажу промислового обладнання від 02.07.2012 № 02/07-1 та № 02/07-2.

А також Управлінням повідомлено, що реєстраційні дії стосовно бурових установок ZJ 40 за Товариством з обмеженою відповідальністю Логан Груп (код ЄДРПОУ 39171636) не здійснювалося.

Таким чином, судом встановлено, що у серпні 2014 року із трьох вищеназваних контрагентів бурові установки ZJ 40 були зареєстровані лише за ПБП Технікс , а за ТОВ Логан Груп такі установки взагалі ніколи не реєструвалися.

Із змісту відповіді Полтавської філії державного підприємства Східний експертно технічний центр Держпраці (Полтавська філія ДП Східний ЕТЦ від 25.03.2016 № 2/149 (т.4, а.с. 116) та доданих документів на запит ГУ ДФС у Полтавській області, останньому слідує, що Полтавською філією ДП Східний ЕТЦ були проведені державні технічні огляди мобільних бурових установок ZJ 30 та ZJ 40 (заводський ідентифікаційний № 11127 (рік випуску 2011, державний номерний знак 00680Т ВІ свідоцтво серії ВІ 001046) та № 12145 (рік випуску 2012, державний номерний знак 00681Т ВІ свідоцтво серії ВІ 001047) згідно з договорами, які були укладені із ПБП Технікс від 19.07.2013 № 26169-13 та від 24.07.2014 № 26158-14, від 15.12.2014 № 26266-14 та від 30.10.2014 № 26221-14 (т. 4, а.с. 117, 119, 121, 123). Дати проведення державного технічного огляду вказано в актах технічного огляду (т. 4, а.с. 118, 120, 122, 124). ДП також повідомлено, що при проведенні щорічного технічного огляду означених бурових установок власники технологічних транспортних засобів визначалися згідно з наданими копіями свідоцтв про державну реєстрацію цих технологічних транспортних засобів.

Як підтверджено матеріалами справи, бурові самохідні установки для обертального буріння свердловин типу ZJ-40 (заводський № 11127 та № 12145) були зареєстровані за позивачем лише 30.08.2012 року, а згідно актів державного технічного огляду технологічних транспортних засобів від 24 липня 2013 року та від 29 липня 2014 року ПБП "Технікс" дозволено експлуатацію зазначених бурових установок: ZJ-40 № 11127, ZJ-40 № 12145. Згідно актів про введення в експлуатацію бурових установок, комісією позивача за участю гірничотехнічного інспектора були введені в експлуатацію бурові установки: ZJ-40 на свердловині № 106 Яблунівського НГКР з 23.05.2014 року; ZJ-40 на свердловині № 67 Матвіївського НГК з 01.08.2014 року (т. 4, а.с. 101, 102).

Отже, станом на 01 серпня 2014 року дві бурові установки ZJ-40 (заводський № 11127 та № 12145), які були введені в експлуатацію саме на свердловинах: № 106 Яблунівського НГКР, № 67 Матвіївського НГК, були зареєстровані саме за позивачем (зняті з обліку лише 24.11.2014 року).

Таким чином, твердження представника позивача про те, що на вказаних свердловинах використовувалися бурові вишки ZJ-40, орендовані у ТОВ Логан Груп , а орендовані у ТОВ ВК Левадник шасі мобільних бурових установок типу ZJ-40 ( № 11127 та № 12145) з дизелями без вишки були наявні просто як резервні спростовуються матеріалами справи.

Відсутність реєстрації бурових установок ZJ-40 за ТОВ Логан Груп , як доказ відсутності фактичної можливості надавати такі установки в оренду, пояснює відсутність будь-яких ідентифікуючих ознак цих установок (заводських номерів, номерних знаків, свідоцтв про їх реєстрацію) та його вартості і в умовах вищевказаного договору оренди обладнання від 30.07.2014 № 30/07-14 з ТОВ Логан Груп (та додатках до нього), і в усіх первинних документах, складених на його виконання.

Обґрунтованих пояснень з даного приводу не надано суду.

Щодо доводів апеляційної скарги, що контрагент позивача проігнорував положення передбачені Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великотонножних та інших технологічних транспортинх засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. № 10, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки така реєстрація визначена законом то перед тим як використовувати дану техніку позивач мав пересвідчитися в її реєстрації .

Будь-яких відомостей з приводу переміщення у просторі (транспортування) згаданого обладнання для буріння матеріали справи не містять. На неодноразові вимоги суду першої інстанції з приводу надання таких документів, позивач посилався на їх відсутність, пояснюючи, що за умовами договору оренди організація перевезення та витрати на таку організацію означеного обладнання покладалася на Орендодавця ТОВ Логан Груп , яким позивачу не надано жодного документу.

Судом першої інстанції було направлено запит на адресу контрагента ТОВ Логан Груп із проханням документально підтвердити реальність господарських взаємовідносин із ПБП Технікс із зазначенням ідентифікуючих ознак наданих в оренду укомплектованого бурового обладнання установок ZJ-40, а також копій свідоцтв про їх реєстрацію, пояснень з приводу з приводу переміщення між контрагентами тощо (т.5, а.с. 219). Конверт до суду не повернувся, відповіді від контрагента із підтвердженням запитуваних господарських операцій не надійшло.

Згідно листа УДАІ УМВС України в Полтавській області від 05.11.2015 року №11/6-5290 (а.с.192 т.3), за змістом якого у період з 01.08.2014 по 30.09.2014 дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, ТОВ "Логан Груп" не видавалось.

Згідно актів про введення в експлуатацію бурових установок ZJ-40 на свердловині № 106 Яблунівського НГКР установка введена в експлуатацію 23.05.2014 та на свердловині № 67 Матвіївського НГК з 01.08.2014 (т.4, а.с. 101, 102), а з контрагентом ТОВ Логан Груп акти приймання передачі орендованих установок підписано - 01.08.2014, тобто на кілька днів пізніше ніж була введена в експлуатацію установка на свердловині № 106, та в день введення експлуатації установки на свердловині № 67.

Однак жодних документальних доказів, що на свердловині № 106 Яблунівського НГКР та на свердловині № 67 Матвіївського НГК використовувалися будь-які інші бурові установки ZJ-40, окрім ZJ 40 № 11127 та № 12145, які до 24.11.2014 були зареєстровані за ПБП Технікс , матеріали справи не містять.

За таких обставин суд погоджується із доводами ДПІ у м. Полтаві щодо не підтвердження реальності вказаних господарських операцій між ПБП Технікс та ТОВ Логан Груп .

Доктрина реальності господарської операції, що сформувалася усталеною судовою практикою з розгляду даної категорії спорів, полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій. При цьому доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного субєкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат. Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податків за наявності обєктивної можливості до їх скорочення, як, наприклад, операцій є операції з використанням зайвої ланки, тобто якщо буде встановлено, що без її здійснення економічний ефект є не меншим, ніж за її відсутності. Також, ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, у тому числі через низку посередників. При цьому штучність витрат полягає в тому, що у платника податків наявні обєктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користується незалежно від мотивів.

Податкова вигода також може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів, про що має бути зазначено у рішенні суду (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Позивачем не доведено розумної економічної мети у спірних господарських операціях.

Доктрина реальності господарської операції, що сформувалася усталеною судовою практикою з розгляду даної категорії спорів, полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Реальність операції - це відповідність даних бухгалтерського та податкового обліку реальним обставинам, що повинно підтверджуватися належними доказами.

В податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї чи іншої операції, а наявність руху активів між контрагентами, встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Позивачем як на перевірку так і до справи надано лише первинні документи по оформленню результатів господарських операцій усі в стандартному комплекті (акти здачі прийняття обладнання та податкові накладні).

При цьому не надано жодного документу, який би міг свідчити про реальне переміщення якихось конкретно визначених бурових установок ZJ-40 від ТОВ Логан Груп до ПБП Технікс та використання їх останнім на сверловинах № 106 та № 67.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що висновки акту ДПІ у м. Полтаві від 24.12.2014 № 9525/16-01-22-02-12/31174870 Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПБП Технікс по взаємовідносинам із ТОВ Логан Груп за серпень 2014 року спростовуються висновком судової економічної експертизи № 3883 по кримінальному провадженню 32014170000000065, складений 07.05.2015 судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (т.2, а.с. 1-67).

Так по четвертому питанню, поставленому на вирішення експерту, останнім в межах компетенції судового економіста - експерта складено висновок, що висновки акту перевірки від 24.12.2014 № 9525/16-01-22-02-12/31174870, в частині недотримання п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого занижено податко на додану вартість за серпень 2014 на суму 2 320 867 грн. наданими документами не підтверджується (т.2. а.с. 67).

Суд не заперечує, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами були оформлені документально, проте суду такого оформлення не достатньо для висновку про реальність таких господарських операцій, оскільки такі висновки вже викладені судом вище.

Оцінка реальності господарських операцій не належить до повноважень експерта, а тому він і не надавав та не міг надати таких оцінок, оскільки ця компетенція належить суду.

Відтак документальне оформлення не має суттєвого значення для вирішення даного спору.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із аналізу матеріалів справи, суд критично оцінює доводи позивача щодо наявності доказів реальності всіх вищеописаних господарських операцій, яка повязується позивачем із оформленням цих операцій необхідними первинними документами, що на його думку відповідають вимогам законодавства про бухгалтерський облік, повною їх оплатою та відображенням їх в повному обсязі в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Колегія суддів зазначає, що протиріччя які містяться в наданих суду доказах дають підстави вважати, що у позивача відсутні належні докази реальності операцій, а відтак висновки ДПІ щодо проведення нарахувань є правомірними, оскільки платник податків не підтвердив належними доказами операції податкового обліку.

Доводи апеляційної скарги співпадають з доводами наведеними у позовній заяві та не спростовують докази які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вже встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 20 січня 2015 року № 00000523081 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3 481 300,50 грн, у тому числі 2 320 867,00 грн основний платіж, 1 160 433,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1).

Отже, з огляду на повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом ПБП "Технікс" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість до останнього правомірно застосовані податковим повідомленням-рішенням від 20 січня 2015 року № 0000052308 штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 160 433,50 грн (50 % суми нарахованого податкового зобов'язання).

Колегія суддів зазначає, що твердження представника позивача про те, що на вказаних свердловинах використовувалися бурові вишки ZJ-40, орендовані у ТОВ "Логан Груп", а орендовані у ТОВ "ВК "Левадник" шасі мобільних бурових установок типу ZJ-40 ( № 11127 та № 12145) з дизелями без вишки були наявні просто як "резервні" не підтверджується матеріалами справи.

Відсутність реєстрації бурових установок ZJ-40 за ТОВ "Логан Груп", як доказ відсутності фактичної можливості надавати такі установки в оренду, пояснює відсутність будь-яких ідентифікуючих ознак цих установок (заводських номерів, номерних знаків, свідоцтв про їх реєстрацію) та його вартості і в умовах вищевказаного договору оренди обладнання від 30.07.2014 № 30/07-14 з ТОВ "Логан Груп" (та додатках до нього), і в усіх первинних документах, складених на його виконання.

Обґрунтованих пояснень та доказів з даного приводу представником позивача до суду не надано надано суду.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що оплата була здійснена в повному обсязі в безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано банківські виписки, не впливають на вирішення справи по суті, оскільки сам по собі факт оплати в безготівковій формі, з урахуванням вищенаведеного не свідчить про реальність господарський операцій.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно того що позивач не мав і не повинен був мати жодного відношення до транспортування орендованого обладнання, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання жодним чином не спростовують висновків зроблених судом першої інстанції, а навпаки, з урахуванням даних недоліків, додатково свідчать про правомірність винесеного судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, у їх сукупності, суд погоджується із висновками відповідача про не підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій та неправомірне формування позивачем податкового кредиту із урахуванням податкових накладних по цим господарським операціям.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Жодні доводи апелянта не спростовують відсутність умови для нарахування та виплати компенсації -виплати заборгованості.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 816/2735/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.