Ухвала

від 04.10.2017 по справі 807/488/14 (2а/303/197/14)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/26408/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що досягнувши пенсійного віку, 18 грудня 2012 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області із заявою про призначення і нарахування їй пенсії за віком. Листом відповідача № 2799/05 від 06 березня 2013 року у призначенні пенсії за віком їй було відмовлено. Вважає зазначені дії Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області неправомірними та такими, що грубо порушують її конституційні права.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області у відмові ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області призначити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, враховуючи, що касаційну скаргу подано відповідачем на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволені позовні вимоги частково, колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги, а саме, в частині правомірності рішень судів стосовно задоволених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка народилася 02.06.1956р. і відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має право на призначення пенсії за віком, оскільки має страховий стаж більше 15 років.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення , громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення - основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій детально проаналізовано усі зібрані документальні докази по матеріалах справи з яких вбачається, що не зважаючи на бажання позивачки включити до загального і страхового стажу трьохрічного періоду її зайнятості доглядом за народженою дитиною, що не підтверджено жодним записом чи наказом по будь-якій організації та підприємству, і періоду навчання на заочній формі, на переконання колегії суддів - такі види зайнятості не включаються до страхового стажу, оскільки не були пов'язані з відривом від виробництва по правових підставах передбачених КЗпП України.

З врахування цього, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що загальний трудовий та страховий стаж позивачки є достатнім для нарахування мінімальної пенсії за віком, адже такий по записах її трудової книжки становить 16 років 5 місяців та 10 днів (а.с.70-79), а сплата страхових платежів за 1996-1997р.р. підтверджена платіжними відомостями (а.с.198-212).

З врахуванням необхідності безумовного виконання вимог ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 1 Постанови КМУ № 637, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідач був зобов'язаний призначити позивачці мінімальну пенсію за віком на підставі наявних записів трудової книжки.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області відхилити.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: