Ухвала

від 11.10.2017 по справі 185/2882/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5447/17 Справа № 185/2882/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального вищого навчального закладу Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості з виплати стипендії , -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що позивача було зараховано до першого курсу денної форми навчання за державним замовленням до медсестринського відділення за спеціальністю Сестринська справа з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2018 року. Її батько, ОСОБА_3 мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля більше 15 років, що підтверджується відповідною довідкою та трудовою книжкою. Враховуюче наведене, позивач відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці має право на отримання стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Однак, з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року стипендія нараховувалась на загальних підставах та була нижчою за рівень прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, внаслідок чого їй було недораховано та недоплачено грошові кошти в розмірі 12822,00 грн.

У зв 'язку з чим, ОСОБА_2 просила суд стягнути з КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на її користь заборгованість по виплаті стипендії за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 12822,00 грн. та 640,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради на користь позивача заборгованість по виплаті стипендії за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 12822,00 грн. та 640,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із таким рішенням, КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було зараховано до КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради за спеціальністю Сестринська справа .

Згідно свідоцтва про народження серії І-КИ №432169, виданого Виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 14 травня 2013 року, батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3

Позивачем було надано відповідачу довідку ВСП Шахтоуправління Дніпровське ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля , згідно якої її батько ОСОБА_3 має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті більше 15 років, що також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3, проте, з вересня 2015 по грудень 2016 року позивач отримувала стипендію в розмірі по 622,00 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою №216 від 24 лютого 2017 року, виданою КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради .

Відповідно до ст. 51 Закону України Про освіту , студенти мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим бором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався вищевказаними положеннями діючого законодавства України та виходив із того, що позивач є донькою особи, яка має стаж підземної роботи більше 15 років, у зв'язку із чим їй має нараховуватись стипендія в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а так як КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 виплачувалась стипендія в розмірі меншому за встановлений прожитковий мінімум, то наявні всі правові підстави для стягнення заборгованості по стипендії в розмірі 12822,00 грн.

В своїй апеляційній скарзі КВНЗ Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справі, внаслідок чого було ухвалено необґрунтоване рішення.

Зокрема, відповідач зазначає, що головним документом щодо виплати стипендій для керівника навчального закладу є Закон України Про освіту , згідно ст. 51 якого передбачено право особи на отримання стипендії в порядку, встановленому КМУ.

Тобто, апелянт вважає, що в даному випадку необхідним до застосування є Порядок призначення та виплати стипендії від 12 липня 2004 року №882, затвердженої у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2008 року №165 (в редакції 2015-2016 років), згідно якого витрати на стипендіальне забезпечення дітей окремих категорій шахтарів у відповідності до вимог ст. 5 ЗУ Про підвищення шахтарської праці не передбачені.

Однак, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, з огляду на те, що пізніше прийнятим Законом України Про підвищення престижності шахтарської праці , встановлено інший більш високий рівень стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів і дія ст. 5 вказаного нормативно-правового акту Законами України Про державний бюджет України на 2015 рік та 2016 рік не призупинялась.

Щодо відсутності коштів, про які також зазначає апелянт, то такі доводи не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки це призведе до порушення реалізації особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства та не може бути поставлене в залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова практика склалась в Європейського суду з прав людини.

Відповідно до 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального вищого навчального закладу Павлоградський медичний коледж Дніпропетровської обласної ради - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_4