Ухвала

від 18.10.2017 по справі 757/49402/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Левенця Б.Б., Соколової В.В.

при секретарі: Дячук І.М.

за участю:

представників позивача Галаки І.О., Кислиці Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року в справі за позовом Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_4 про визнання повністю недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року Всеукраїнська молодіжна громадська організація Айсек в Україні звернулася до суду із позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_4 та просила визнати недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видане на ім'я ОСОБА_4; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 25.07.2014 недійсним повністю та здійснити публікацію про це в Офіційному бюлетені Промислова власність .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2017 у відкритті провадження в справі за позовом Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні в частині вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання вчинити дії відмовлено. Позовну заяву Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні в частині вимог до ОСОБА_4 про визнання повністю недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг, повернуто позивачеві для подачі до належного суду. Зобов'язано УДКСУ у Печерському районі м. Києва повернути Всеукраїнській молодіжній громадській організації Айсек в Україні сплачену суму судового збору в розмірі 3 200,00 грн.

Справа № 757/49402/17-ц № апеляційного провадження: 22 -ц/796/11056/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. В апеляційній скарзі Всеукраїнська молодіжна громадська організація Айсек в Україні просить ухвалу суду скасувати та матеріали позовної заяви передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Посилається на незаконність й необґрунтованість ухвали суду. В обґрунтування своїх доводів вказує, що даний спір стосується права власності на знак для товарів і послуг й має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а не є публічно-правовим. Зазначила, що позивач скористався наданим йому правом й звернувся до суду з позовом за місцезнаходженням відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог та повертаючи позовну заяву позивачеві для подання до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а позивач пред'явив вимоги за місцезнаходженням останнього.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 107 ЦПК Україниусі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Відповідно до ст. 109 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження юридичної особи - це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або знаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01.03.2013 №3, якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що за наявності кількох відповідачів законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи за місцезнаходженням одного з них на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження одного з відповідачів, а саме Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, що територіально відноситься до Печерського району.

Таким чином, позивач , скориставшись своїм правом, звернувся до суду з дотриманням встановленої законодавством альтернативноїпідсудності.

Висновки суду першої інстанції про те, що позовна заява повинна подаватися за місцем проживання ОСОБА_4, оскільки позовні вимоги пред'явлені до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ від 01.03.2013 №3 спори, що виникають у сфері використання інших об'єктів права інтелектуальної власності, де обов'язковою є державна реєстрація права, за позовами до Державної служби інтелектуальної власності України як органу державної влади (суб'єкта владних повноважень) залежно від предмета та підстави позову і при наявності публічно-правового характеру спору не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. 3 ст. 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом - Державною службою інтелектуальної власності України (ДСІВ).

Відповідно до п. 3.1. Наказу Міністерства освіти і науки України Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг видача свідоцтва здійснюється Державною службою у місячний строк після державної реєстрації знака за наявності документа про сплату державного мита за його видачу.

Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг подальше оспорювання права власності на цей знак має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції.

Висновок Верховного Суду України висловлений в Постанові від 16 червня 2015 року в справі №826/8805/14.

Отже, висновки суду першої інстанції про необхідність розгляду позовних вимог до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в порядку адміністративного судочинства є хибними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської молодіжної громадської організації Айсек в Україні задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Б.Б. Левенець

В.В.Соколова