Рішення

від 04.03.2016 по справі 574/1415/15-ц

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1415/15-ц

2/574/12/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року м.Буринь Буринський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Стеценко В. С.

секретаря Божок В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м.Буринь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Буринь Інвест , треті особи Миколаївська сільська рада Буринського району Сумської області, Буринська районна державна адміністрація Сумської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, мотивуючи тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка (пай) площею 3,41 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована в сільськогосподарському акціонерно-пайовому товаристві закритого типу Прогрес . У квітні 2015 року їй стало відомо, що належну їй земельну ділянку самовільно зайняло і використовує ТОВ Агропромислова компанія Буринь Інвест , який зайняв належну їй земельну ділянку самовільно та в результаті чого їй, як власнику, було завдано матеріальної та моральної шкоди, яку вона оцінює в 19522грн.68 коп. і просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що 27.04.1997 року померла її мати ОСОБА_2, якій належала земельна частку (пай) розміром 3,41 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) від серія СМ № 0114084 та про наявність якої їй стало відомо тільки влітку 2014 року, після чого вона зайнялась оформленням спадщини та 17.10.2014 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельна частку (пай), а 19.11.2014 року отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 3,0933 га, кадастровий номер 5920985000:05:002:0208. В квітні 2015 року їй стало відомо, що належну їй земельну ділянку самовільно зайняло і використовує ТОВ Агропромислова компанія Буринь Інвест , а вона, як власник, дозволу на це не давала. Звернувшись до представника відповідача з питання отримання орендної плати в межах строку позовної давності, отримала відмову та пораду звернутися до сільської ради куди перераховується орендна плата, але і там їй відмовили. До землевпорядних організацій з питання відведенні земельної ділянки в натурі (на місцевості) не зверталась, а віддала всі документи голові ФГ Мирослава ОСОБА_3 та уклала з ним Договір на оренду земельної ділянки і уповноважила його вирішувати всі питання по землі, але у 2015 році він землю не використав, так як нею користувався відповідач. Вважає, що самовільним зайняттям землі їй завдана матеріальна шкода в сумі 11522,68 грн. та моральна шкода в сумі 8000 грн., яку просить стягнути з відповідача на її користь.

Представник позивача ОСОБА_4 суду пояснив, що право власності на землю є непорушним і його захист гарантується Конституцією та Законами України. Статтею 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну адміністративну та кримінальну відповідальність, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, незалежно від часу її прийняття. Враховуючи те, що мати позивачки померла 27.04.1997 р. то з цього часу, земельна ділянка, яку використовує відповідач, і належить позивачці на праві власності, а тому вона не може мати статусу невитребуваної. Тобто Договір оренди землі №102 від 22.12.2011 р. є нікчемним в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки так як згідно з ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, так як спрямований, в даному випадку, на порушення права власності позивача на землю - є нікчемним. Крім того, умови п.27 та п.39 Договору оренди землі №102 також підтверджують, що відповідач протиправно, безпідставно та самовільно користується земельною ділянкою позивача, оскільки згідно з п.27, передача в оренду спірної земельної ділянки відповідачу не припиняє права власності на неї позивача, а оформлення позивачем спадщини у 2014 році було підставою для внесення відповідачем змін до договору, але відповідач цього не зробив. Все це свідчить про незаконність укладення договору оренди та заподіяння майнової і моральної шкоди позивачу. Розмір матеріальної шкоди визначено згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриття (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, а тому шкода складається з : 8230,44грн.-шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки; 3072,04грн.- інфляційних втрат;220,20 грн. - 3% річних та 8000 грн. моральної шкоди, оскільки позивачка через неправомірність дій відповідача зазнала моральних страждань так як змушена була часто приїздити до відповідача та посадовців Буринського району в результаті в неї змінився звичний розпорядок життя, погіршився стан здоров'я.Всього шкода становить 19522грн.68 коп., яку він просить стягнути з відповідача на користь позивачки та 551 грн. судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовить в його задоволенні так як позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та нормам матеріального права. Пояснив, що відповідач користувалися земельною ділянкою на правовій основі, і є добросовісними набувачами права оренди оскільки 22.12.2011 року між Буринською районною держадміністрацією та ТОВ АК Буринь Інвест було укладено договір оренди землі № 102, предметом якого була передача у строкове платне користування земельної ділянки на невитребувані земельні частки (паї), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на термін 10 років на підставі розпоряджень голови Буринської районної державної адміністрації від 31.08.2011р. № 484 та від 21.12.2011р. №746. Отже ствердження позивача про самовільність зайняття земельної ділянки є безпідставним так як земля була надана в оренду на законних підставах. У наданому Миколаївською сільською радою списку осіб, які мали право на земельну частку пай, без визначення меж цієї частки в натурі, невитребувані паї, що були надані в оренду ТОВ АК Буринь Інвест , була зазначена і ОСОБА_2, яка за життя права власності на землю не оформила, отже посилання позивача про те, що на час укладення договору оренди землі, їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,41 га на території Миколаївської сільської ради, також не відповідає дійсності, так як право власності на цю земельну ділянку позивачка отримала тільки у 2014 році, але і до цього часу дана земельна ділянка на місцевості не відведена і технічна документація на неї відсутня. Також зазначив, що ствердження представника позивача про те, що укладений Договір оренди землі є нікчемним не відповідає дійсності, так як він не міг бути спрямований на порушення права власності позивача на землю оскільки на той час позивачка ще не мала права власності на дану земельну ділянку. Крім того вважає, що відповідач не спричинив позивачу будь яку шкоду, оскільки не мав з позивачем чи зі спадкодавцем жодних стосунків і договірних в тому числі, а тому застосування ст.625 ЦК України в даній ситуації є безпідставним, як і ОСОБА_3 розрахунку шкоди № 963, оскільки ніякої шкоди відповідач позивачу не завдав, а орендну плату,

у відповідності до умов договору, відповідач щомісячно сплачує на рахунок органу місцевого самоврядування. Щодо невиконання п.п.27,39 Договору оренди землі пояснив, що позивачка з офіційною заявою та відповідними документами для вирішення питання внесення змін до Договору оренди до відповідача не зверталася, а на її усне звернення було роз'яснено, що для цього спочатку необхідно вирішити питання виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), а потім з письмовою заявою, технічною документацією та документами про право власності треба було звернутися до відповідача, але позивачка цього не зробила.

Представник третьої особи без самостійних вимог, Миколаївської сільської ради в судовому засіданні позов не підтримав, у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду та пояснив, що оскільки землями за межами населеного пункту с.Миколаївка розпоряджається Буринська районна адміністрація, то у 2011р. за її розпорядженням АК Буринь Інвест і були передані в оренду невитребувані паї загальною площею 162, 9643 га, де знаходитьсь і земельна частка позивачки. Відповідач орендує землю цілим масивам так як ці частки в натурі ніхто не відводив оскільки виділення земельних часток на місцевості можливе за заявою власника до геодезичної служби, яка функціонує в м.Суми, і виклик її пов"язаний зі сплаптою коштів то люди, маючи незначні пенсії, не поспішають вирішувати це питання. Орендна плата від відповідача за цільве використання землі, на рахунок сільської ради, надходить щомісячно.

Третя особа без самостійних вимог Буринська райдержадміністрація в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву про визнання позову з проханням слухати справу без їх участі, без пояснень по суті позову.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що будучи головою фермерського господарства Мирослава та зустрівшись влітку 2014 року з позивачкою повідомив їй про спадкову земельну ділянку, після чого вона оформила спадщину та у червні 2015 року уклала з СФГ Мирослава Договір оренди землі, але він цю землю не міг використати так як невитребувані паї вже використовувалися АК Буринь-Інвест , а на місцевості дана земельна ділянка не відведена, він цим питанням не займався.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, як зазначено у свідоцтві про смерть серія 1-БП № 005972 - 27.04.1997 року померла мати позивачки ОСОБА_2, якій на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серія СМ № 0114084 виданого Буринською райдержадміністрацією 29.01.1997 року належало право на земельну частку (пай) розміром 3,41 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності САПТЗТ Прогрес та про наявність якої позивачка довідалась тільки влітку 2014 року, що підтверджується поясненням сторін, свідка ОСОБА_3 та копією свідоцтва про смерть (а.с.6).

17 жовтня 2014 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом р. № 259, на право на земельна частку (пай) розміром 3,41 умовних кадастрових гектарів, а 19.11.2014 року отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 3,0933 га, кадастровий номер 5920985000:05:002:0208, згідно з якими стала власником даної земельної ділянки, що підтверджується поясненням сторін, свідка ОСОБА_3, копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.4), копією свідоцтва про право власності на земельну ділянку (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини згідно до ч.3 ст.1223 ЦК. Згідно з ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК ).

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Системний аналіз зазначених норм спадкового та земельного права дає підстави зробити висновок, що право на спадкування спірної земельної ділянки, як майнове право,- виникло у

позивачки з моменту відкриття спадщини, тобто з часу смерті спадкодавця у 1997 р., за умови прийняття спадщини у визначений законом строк та спосіб, а право власності на цю земельну ділянку - з моменту реєстрації державного акту про право власності на земельну ділянку, тобто з 19.11.2015 року.

Після набуття права власності на спадкову земельну ділянку позивачка 25.06.2015 року уклала Договір оренди землі з СФГ Мирослава , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень 13.07.2015 року, що підтверджується поясненням сторін, свідка ОСОБА_3, копією договору оренди, витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно.

В той же час, суд враховує і те, що позивачка, після смерті своєї матері, ОСОБА_2 27.04.1997р., не повідомила орендаря ТОВ АК Буринь Інвест чи Миколаївську сільську раду про своє право на спадкування спірної земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що позивачка лише влітку 2015 року усно звернулася до відповідача, а потім до сільської ради та повідомила про успадкування земельної ділянки ОСОБА_2, але письмової заяви з відповідними документами їм не надавала, ніяких дій до укладення Договору оренди землі з відповідачем не укладала, як не був він укладений він і зі спадкодавцем, тобто у договірних чи будь яких інших відносинах з відповідачем не перебуває, що підтверджується поясненням сторін.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки. Пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.03 № 899-ІV, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Зазначена земельна частка пай розміром 3,41 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), разом з іншими невитребуваними паями згідно до списку невитребуваних паїв на 44 паї по Миколаївській сільській раді (а.с.22), з 2011р. знаходиться в користуванні ТОВ АК Буринь Інвест на підставі Договору оренди землі № 102 від 22.12.2011 року, укладеного між Буринською районною держадміністрацією Сумської області та ТОВ АК Буринь Інвест , предметом якого була передача у строкове платне користування земельної ділянки на невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 162,9643га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на термін 10 років у відповідності до розпорядження голови Буринської районної державної адміністрації від 31.08.2011р. № 484 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельні ділянки невитребуваних земельних часток(паїв) ТОВ Агропромислова компанія Буринь Інвест для товарного сільськогосподарського виробництва на території Буринського району та надання в оренду земельних ділянок та від 21.12.2011р. №746. (а.с. 16-19, 60-63). Даний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку 26 грудня 2011 року у відділі Держкомзему у Буринському районі за № 592098504000790.

Все викладене дає суду підстави зробити висновок про те, що відповідач не самовільно зайняв земельну ділянку позивача, а користується орендованою земельною ділянкою у 162,9643 га, де без визначення меж знаходиться і земельна ділянка позивача, на законних підставах і є добросовісним набувачем.

Суд також не може прийняти до уваги посилання позивача на ст. 228 ЦК Українияк ствердження про те, що укладений Договір оренди землі є нікчемним, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується доказами у справі так як даний Договір не міг бути спрямований на порушення права власності позивача на землю оскільки на той час права власності на дану земельну ділянку, в розумінні ст. 125 ЗК України, у ОСОБА_1, ще не існувало, тобто ні позивачка ні її мати ОСОБА_2, на момент укладення Договору у 2011р., не була власником спірної земельної ділянки, а тому відповідач не міг порушити ще неіснуючі права позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є ЗУ Про оренду землі .

З акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.12.2011 року вбачається що орендодавець Буринська районна державна адміністрація в особі голови ОСОБА_6 надає, а орендар ТОВ АК Буринь Інвест в особі директора ОСОБА_7 приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 162,9643 га (згідно додатків до Договору) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради, що підтверджується поясненнями представника відповідача, третьої особи та актом №102 (а.с.20).

В ході судового розгляду також встановлено, що з часу укладення договору оренди землі, ТОВ АК Буринь Інвест використовує орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням та щомісяця сплачує Миколаївській сільській ради орендну плату за користування земельною ділянкою у сумі визначеній договором та у відповідності до розрахунків розміру орендної плати на 2011-2014р.р. (а.с.19,21), що також підтверджується платіжними дорученнями про сплату орендної плати за землю за 2013-2015р.р. (а.с. 23 - 51).

Враховуючи викладене та той факт що на момент розгляду справи Розпорядження Буринської районної державної адміністрації від 31.08.2011 року № 484 про надання в оренду ТОВ АК Буринь Інвест земельних ділянок загальною площею 162,96 га із земель невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області та сам Договір оренди землі № 102 від 22.12.2011 року ніким не скасовано та не визнано недійсними, а відповідач регулярно сплачує орендну плату по цьому Договору, а також враховуючи що позивачка стала власником зазначеної земельної ділянки лише 19.11.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідач не самовільно, а на законних підставах користувався земельною ділянкою протягом 2011-2015 років, а тому позовні вимоги позивачки про стягнення з ТОВ АК Буринь Інвест шкоди за самовільне користування її земельною ділянкою за період з 2013р. по 2015р. в сумі 11.522,68 грн. не підлягають задоволенню, як не підлягає задоволенню і стягнення моральної шкоди в розмірі 8000 грн., оскільки позивачка не надала суду доказів заподіяння їй моральної шкоди. Крім того факт використання відповідачем успадкованої позивачкою земельної ділянки, про що відповідачу відомо не було, на підставі договору оренди, який укладено на законних підставах - не підтверджує протиправності дій та вини відповідача, які є необхідними складовими для настання відповідальності згідно ст.1167 ЦК України. Виходячи з наведеного суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209,213-215 ЦПК України, ст.ст. 12,13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ,ст.ст. 328,792,1223,1225,1268 ЦК України, ст.ст.79,125 ЗК України та ЗУ Про оренду землі , суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Буринь Інвест , треті особи Миколаївська сільська рада Буринського району Сумської області, Буринська районна державна адміністрація Сумської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Буринський райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Головуючий суддя : В.С. Стеценко