Рішення

від 11.10.2017 по справі 906/512/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" жовтня 2017 р. Справа № 906/512/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №25/1921 від 30.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 22.05.2015.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради

до Управління освіти Житомирської міської ради

про стягнення 438271,75грн

Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради звернулось з позовом до суду про стягнення на свою користь з Управління освіти Житомирської міської ради 266186,26грн заборгованості за приймання стічних вод, 62999,45грн пені, 13118,85грн 3% річних, 139250,31грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг приймання поверхневих стічних вод в комунальну каналізацію, зокрема, згідно договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 від 25.12.2013, договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №223 від жовтня 2014 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 позов задоволено; стягнуто з Управління освіти Житомирської міської ради на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради 266186,26грн боргу за приймання стічних вод у комунальну каналізацію згідно договору №3/14 ПРВ від 25.12.2013 та договору №223 від жовтня 2014 року, 62999,45грн пені, 13118,85грн 3% річних, 139250,31грн інфляційних нарахувань та 7223,32грн судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 скасовано частково; прийнято нове рішення; стягнуто з Управління освіти Житомирської міської ради на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради 266186,26грн боргу за приймання стічних вод у комунальну каналізацію, 3938,10грн 3% річних, 21042,22грн інфляційних нарахувань; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 та рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2016 скасовано, справу №906/512/16 передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2017 справу №906/512/16 передано на розгляд судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 22.05.2017 суддею Шніт А.В. дану справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання для її розгляду.

17.07.2017 до суду від позивача надійшла заява №10/1056 від 14.07.2017 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з Управління освіти Житомирської міської ради на користь позивача - 438271,75грн, з яких борг за приймання поверхневих стічних вод в комунальну каналізацію становить 265592,35грн; 12901,23грн - 3% річних та 159778,17грн - інфляційних нарахувань; а також відмовився від позову в частині стягнення пені в сумі 62999,45грн та просив припинити провадження у справі в цій частині.

Ухвалою від 18.07.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та вважає заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 438271,75грн; прийняв заяву Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 62999,45грн; провадження у справі в частині стягнення 62999,45грн пені припинив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог від 14.07.2017, наявних у матеріалах справи письмових поясненнях.

Представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (виконавець, позивач) та Управлінням освіти Житомирської міської ради (споживач, відповідач) укладено наступні договори про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 ПРВ від 25.12.2013 (далі - Договір №3/14) (а.с. 77-80, т.1) та №223 від жовтня 2014 (далі - Договір №223) (а.с. 13-16, т.1).

За даними відповідача договір №223 від жовтня 2014 обліковується у останнього за №89/14-УО від 10.10.2014. Сторонами 15.12.2014 підписана додаткова угода №1/14 до договору від 10.10.2014 №89/14-УО про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) (а.с. 81, т.1).

При цьому, варто зауважити, що суд не бере до уваги надану позивачем у матеріали справи редакцію договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 ПРВ від 25.12.2013, що міститься на аркушах справи 60-61 т.1, оскільки на останній відсутня відмітка про реєстрацію даного договору в органах Державної казначейської служби України.

Водночас, предметом дослідження у даній справі суд вважає редакцію договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 ПРВ від 25.12.2013, яка знаходиться на аркушах справи 77-80 т.1 і яка містить відмітку про реєстрацію цього договору в органах Державної казначейської служби України (реєстраційний номер 2272 від 24.01.2014).

Згідно п.1.1 договорів про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 ПРВ від 25.12.2013 (а.с. 77-80, т.1) та №223 від жовтня 2014 (а.с. 13-16, т.1) передбачено, що виконавець зобов'язується приймати від споживача стічні води (водовідведення) у комунальну каналізаційну систему міста Житомира ДК016-10 код 37.00.1 Послуги каналізаційні.

Відповідно п.1.2 вказаних договорів споживач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі на умовах даного договору оплачувати надані йому виконавцем послуги водовідведення за встановленими тарифами згідно актів виконаних робіт.

За змістом п.1.3 та п.1.4 Договору №3/14 загальний об'єм водовідведення становить 225071куб.м/рік. Загальна ціна договору становить 891281,16грн, у т.ч. ПДВ - 148546,86грн.

Згідно п.1.3 та п.1.4 Договору №223, з урахуванням додаткової угоди №1/14 загальний об'єм водовідведення становить 45835куб.м/рік. Загальна ціна договору становить 232414,12грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.3.3 зазначених вище договорів, середньорічний об'єм стічних вод (водовідведення), що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживача або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживача, у мережі водовідведення виконавця, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається згідно п.п.4.10-4.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 (із змінами та доповненнями).

За змістом пп.4.1.1 п.4.1 договорів виконавець зобов'язався забезпечити приймання стічних вод (водовідведення) від споживача з концентрацією забруднюючих речовин, які не перевищують гранично допустимі норми, згідно "Правил прийому стічних вод підприємств в каналізаційну систему м. Житомира" в обсязі встановленого ліміту.

Пунктом 6.3 Договору №3/14 і №223 визначено, що оплата спожитих послуг з водовідведення (приймання стічних вод) здійснюється згідно виставлених актів виконаних робіт споживачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

При цьому, п.6.2 зазначених договорів передбачено, що при зміні тарифів на водовідведення (приймання стічних вод) додаткового погодження на це споживачем чи внесення змін до договору не потребується. Повідомлення про зміну тарифів на водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод) здійснюється через засоби масової інформації або через виставлені споживачу акти виконаних робіт.

Відповідно до п.6.9 договорів споживач сплачує виконавцю також вартість поверхневих стічних вод згідно п.3.5 договору за тарифом за послуги з водовідведення, затвердженим уповноваженим органом. Загальна кількість таких стічних вод визначається розрахунковим методом відповідно до території споживача, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведення дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств" та даними гідрометеослужби.

Сума договору планова, бюджетні зобов'язання по цьому договору виникають у межах кошторисних призначень споживача на 2014 рік по загальному фонду та в межах фактичних надходжень по спеціальному фонду (п.6.11. договорів).

Як зазначалося судом вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг приймання поверхневих стічних вод в комунальну каналізацію, зокрема, згідно договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 від 25.12.2013, договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №223 від жовтня 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2017, зокрема, зазначено, що судами попередніх інстанцій не надано відповідної оцінки твердженням відповідача про те, що умовами договорів №3/14 ПРВ від 25.12.2013 та №223 від жовтня 2014 року передбачено, що бюджетні зобов'язання за договорами виникають у межах кошторисних призначень споживача на 2014 рік, не з'ясовано, ким і коли встановлені тарифи, за якими стягується з відповідача сума щодо стічних вод, не зазначено вартість послуг спожитих кожним навчальним закладом.

Оцінивши в сукупності докази, які знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 від 25.12.2013 і договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №223 від жовтня 2014 року, які за своєю правовою природою є договорами про надання комунальних послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як суд зазначав вище, п.6.3 Договору №3/14 і №223 визначено, що оплата спожитих послуг з водовідведення (приймання стічних вод) здійснюється згідно в и с т а в л е н и х а к т і в в и к о н а н и х р о б і т споживачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Так, на виконання умов договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 від 25.12.2013 і договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №223 від жовтня 2014 року позивачем у 2014 році відповідачу надано послуги з водовідведення поверхневих стічних вод. Зокрема, в матеріалах справи знаходяться акти надання позивачем послуг каналізації від липня 2014 року, від жовтня 2014 року, від січня 2015 року (а.с. 43-45, т.1), які виставлялися останнім відповідачу та які отримані ним, про що свідчать штампи вхідної кореспонденції на цих актах (на акті від липня 2014 року, від жовтня 2014 року та супровідному листі до акту від січня 2015 року), а також витяги з книги реєстрації вхідної кореспонденції Управління освіти Житомирської міської ради за період 23.04.2014-29.10.2014 (щодо реєстрації актів від липня 2014 року (09.07.2014) і від жовтня 2014 року (10.10.2014) (а.с. 154-158, т.6).

Судом не приймається до уваги поданий позивачем, в якості обґрунтування позовних вимог, акт надання позивачем послуг з каналізації від квітня 2014 рік, оскільки відсутні докази виставлення його відповідачеві.

Таким чином, предметом розгляду у даній справі суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг відведення поверхневих стічних вод за період 2-4 квартали 2014 року.

При цьому, варто зазначити, що розрахунки кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у період дощів та сніготаяння (на підставі яких у подальшому складалися акти надання позивачем послуг каналізації) згідно п.6.9 Договорів №3/14 і №223 здійснювалися з врахуванням Правил приймання стічних вод підприємств, організацій в господарсько-побутову систему каналізації м. Житомира, затверджених рішенням двадцятої сесії четвертого скликання Житомирської міської ради №429 від 29.09.2004 (а.с. 123-152, т.6), а також даних Житомирського обласного центру з гідрометеорології, викладених у листах №25-04-16/1-684 від 03.07.2014, №25-04-16/1-1041 від 09.10.2014, №25-04-16/1-31 від 12.01.2015 (а.с. 113-115, т.2).

Також, слід зауважити, що вартість послуг з відведення поверхневих стічних вод нараховувалась з врахуванням відповідних тарифів на водовідведення, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №176 від 04.10.2013, №81 від 31.01.2014, №555 від 23.05.2014 (а.с. 214-216, т.2). При цьому, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №81 від 31.01.2014, №555 від 23.05.2014, якими змінювався розмір тарифів на водовідведення публікувалися в газеті "Місто" (випуск №6 від 13.02.2014) та в Інформаційному бюлетені Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №5 (а.с. 238-239, т.2), що відповідає умовам п.6.2 Договорів №3/14 і №223.

З огляду на викладене вище, перевіривши надані позивачем розрахунки кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у період дощів та сніготаяння (на підставі яких у подальшому складалися акти надання позивачем послуг каналізації) окремо по кожному з кварталів 2, 3, 4 2014 року щодо кожного навчального закладу (а.с. 76-239, т.4, а.с. 1-250, т.5, а.с. 1-78, т.6), суд вважає їх правильними та такими, що здійснені згідно чинного законодавства.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою у відповідача перед останнім існував борг з оплати послуг з відведення поверхневих стічних вод за період 2-4 квартали 2014 року в розмірі 235780,99грн (108476,93грн+87180,29грн+40123,77грн), що підтверджується, зокрема, вказаними вище актами надання позивачем послуг каналізації за 2-4 квартал 2014 року, а також актами надання позивачем послуг каналізації і розрахунками кількості стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у період дощів та сніготаяння окремо по кожному кварталу 2014 року щодо кожного навчального закладу (а.с. 76-239, т.4, а.с. 1-250, т.5, а.с. 1-78, т.6), про що суд зазначав вище. Тому, суд задовольняє позов у цій частині. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з оплати послуг з відведення поверхневих стічних вод у сумі 29811,36грн (265592,35грн - 235780,99грн) відмовляє.

Судом критично оцінюється посилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на умови Договорів №3/14 і №223 стосовно того, що бюджетні зобов'язання по цих договорах виникають у межах кошторисних призначень споживача на 2014 рік, з огляду наступне.

Відповідно до ч.2 ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, ст.1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади.

Отже, наведені вище обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих позивачем послуг з відведення поверхневих стічних вод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Водночас, відповідач, будучи бюджетною установою, не передбачив у своєму фінансовому плані на 2014 рік витрат на оплату ливневих стічних вод, що, в свою чергу, спричинило порушення виконання його договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з відведення поверхневих стічних вод, витрати на які були передбачені умовами Договорів №3/14 і №223.

Так, у матеріалах справи міститься письмова відповідь Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради №618 від 18.04.2014 (а.с. 217, т.2), надана на лист відповідача №781 від 14.04.2014 щодо виділення з міського бюджету коштів для розрахунків за стічні води, що потрапляють у каналізаційну мережу. У вказаній відповіді Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради зазначено, зокрема, що для визначення суми коштів Управлінню освіти Житомирської міської ради необхідно надати інформацію про дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживача та відповідні детальні обґрунтовані розрахунки. Разом з тим, відповідачем дані вимоги не були виконанні, тому кошти на оплату ливневих стічних вод з місцевого бюджету не були виділені.

Крім того, позивачем, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12901,23грн - 3% річних та 159778,17грн - інфляційних нарахувань.

Дійсно, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, посилається на договори №223 від жовтня 2014 року, №3/15 ПРВ 223 від 12.01.2015, №4/16 ПРВ 223 від 29.01.2016. Водночас, позивачем відповідачу виставлялася претензія про сплату боргу №25/525 від 18.04.2016 (а.с. 37, т.1), в якій зазначену заборгованість згідно договору №3/15 ПРВ 223 від 12.01.2015.

При цьому, судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем виник на підставі договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №3/14 від 25.12.2013 і договору про приймання стічних вод в комунальну каналізацію (водовідведення) №223 від жовтня 2014 року, та згідно встановлених судом обставин становить 235780,99грн за період 2-4 квартал 2014 року.

Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату вартості наданих послуг було здійснено з порушенням порядку і строків, визначених договором. Водночас договорами строки оплати не визначені. Тому, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, доказів сплати вартості наданих позивачем послуг з відведення поверхневих стічних вод не надав, і такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу з оплати послуг з відведення поверхневих стічних вод у розмірі 235780,99грн належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 235780,99грн боргу є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.В.Бердичівська, 7; ідентифікаційний код 02143235) на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, м.Житомир, вул. Чуднівська, 120; ідентифікаційний код 03344065):

- 235780,99грн - боргу;

- 3536,71грн - судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.10.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу