Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/14925/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/14925/17

За позовомПриватного акціонерного товариства Київспецтранс До Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік Простягнення 124 422,98 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Булавіна А.М. - за дов.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Київспецтранс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік про стягнення 110 026,60 грн суми основного боргу, 1 407,58 грн три відсотки річних, 5 411,20 грн інфляційних втрат, 12 186,31 грн пені та 22 005,30 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 604199/76 від 27.12.2016.

Ухвалою суду від 07.09.2017 було порушено провадження у справі № 910/14925/17 та призначено її до розгляду на 22.09.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2017, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, суд відклав розгляд зазначеної справи до 09.10.2017.

09.10.2017 через канцелярію суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2017 подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 26 613,91 грн, у зв'язку зі сплатою відповідачем даної частини боргу, та просив стягнути з відповідача на користь позивача лише залишок суми основного бору у розмірі 83 412,59 грн, а також , 1 407,58 грн три відсотки річних, 5 411,20 грн інфляційних втрат, 12 186,31 грн пені та 22 005,30 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 604199/76 від 27.12.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом вищезазначена заява розцінена та прийнята, як заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим нова ціна позову становить 124 422,98 грн.

Клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 26 613,91 грн боргу судом відхилено з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про продовження строків вирішення спору та про відкладення розгляду справи, у зв'язку з укладенням між сторонами договору про відступлення права вимоги та частковою сплатою відповідачем суми основного боргу. Крім того, у разі прийняття судом рішення просив зменшити розмір штрафних санкцій до 10 %.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зменшення розміру штрафних санкцій заперечила та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд його відхиляє з огляду на те, що наведені відповідачем обставини, в розумінні статті 77 ГПК України, не є підставою для відкладення розгляду справ.

Також судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про продовження строків вирішення спору.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких підтримав позов.

Відповідно до п.п. 3.9.1.- 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 09.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Селтік (замовник) та Приватним акціонерним товариством Київспецтранс (виконавець) було укладено догові № 604199/76 на приймання твердих відходів (куби) за умовами якого приймальник бере на себе обов'язок з прийому, зберіганню, розміщенню та захороненню твердих відходів замовника, а замовник зобов'язується здійснювати оплату послуг приймальника на умовах даного договору.

За умовами п. 3.1 договору, обсяг прийнятих приймальником відходів вимірюється кубічними метрами.

Згідно з п. 3.3 договору прийом відходів на полігоні здійснюється за товарно-транспортними накладними, на підставі яких визначаються фактичні обсяги відходів та вартість наданих замовнику послуг. Один примірник накладної передається приймальнику. В товарно-транспортних накладних замовника вказується вага відходів нетто - у тоннах.

За умовами п. 3.4 договору, оформлення сторонами наданих послуг здійснюється за актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується фактична вартість наданих приймальником послуг - в гривнях, а також фактичний обсяг прийнятих у замовника відходів - у тоннах.

Акти здачі-приймання наданих послуг складаються приймальником кожного місяця у двох примірниках, замовник зобов'язаний розглянути, підписати і скріпити печаткою такий акт або надати обґрунтовані заперечення на нього протягом 2 (двох) робочих днів від дня отримання акту та передати один примірник іншій стороні. У разі непідписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником або ненадання обґрунтованих заперечень та не повернення одного примірника іншій стороні у вищезазначений строк, акт вважається підписаним та таким, що є достатнім доказом наданих приймальником послуг.

За умовами п. 4.3 договору, замовник зобов'язаний здійснювати 100 % попередню оплату послуг до 25 числа поточного місяця за послуги, які будуть надаватись в наступному місяці, кварталі. На вимогу замовника приймальник надає йому рахунок на оплату, який замовник зобов'язаний повністю оплатити протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання рахунку. Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок приймальника, вказаний у даному договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримок в надходженні бюджетних коштів.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено про те, що ним на виконання умов договору протягом січня-червня 2017 за договором ПрАТ Київспецтранс надало послуг на загальну суму 123 062,07 грн, що підтверджується наступними актами: № Кт-0000582 від 31.01.2017 на суму 13 031,57 грн, № Кт-0001195 від 28.02.2017 на суму 11 742,96 грн, № Кт-0001727 від 31.03.2017 на суму 29 648,38 грн, № Кт-0002317 від 30.04.2017 на суму 26 613,38 грн, № Кт-0002879 від 31.05.2017 на суму 21 334,78 грн та № Кт-0003690 від 30.06.2017 на суму 20 690,47 грн.

За твердженнями позивача, відповідач свого обов'язку з погашення існуючої заборгованості належним чином не виконував, зокрема, станом на момент подачі позову заборгованість останнього по основному боргу становив 110 026,50 грн.

31.08.2017 відповідачем було частково погашено основний борг на суму 26 613,91 грн, у зв'язку з чим позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік 83 412,59 грн основного боргу, 12 186,31 грн пені, 1 407,58 грн 3 % річних, 5 411,20 грн інфляційних нарахувань та 22 005,30 грн штраф за період прострочення з 27.12.2016 по 14.08.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 601199/76 від 27.12.2016 протягом січня-червня 2017 ПрАТ Київспецтранс надало послуг на загальну суму 123 062,07 грн, що підтверджується наступними актами: № Кт-0000582 від 31.01.2017 на суму 13 031,57 грн, № Кт-0001195 від 28.02.2017 на суму 11 742,96 грн, № Кт-0001727 від 31.03.2017 на суму 29 648,38 грн, № Кт-0002317 від 30.04.2017 на суму 26 613,38 грн, № Кт-0002879 від 31.05.2017 на суму 21 334,78 грн та № Кт-0003690 від 30.06.2017 на суму 20 690,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою погашення заборгованості за договором № 601199/76 від 27.12.2016 на рахунок відповідача було перераховані грошові кошти у розмірі 39 649,48 грн.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 83 412,59 грн основного боргу за договором № 1604199/76 від 27.12.2016.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі щодо стягнення 26 613,91 грн суми основного богу, судом розглянуто та відхилено з огляду на те, що позов до Господарського суду міста Києва було подано 04.09.2017, в свою чергу, відповідачем сума заборгованості у розмірі 26 613,91 грн була сплачена 31.08.2017, тобто на момент подачі позову права відповідача в даній частині позовних порушені не були.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного підлягають задоволенню в розмірі 83 412,59 грн.

Позивач, у зв'язку прострочення відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, просив суд стягнути 1 407,58 грн 3% річних та 5 411,20 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з 27.12.2016 по 14.08.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 411,20 грн та 1 407,58 грн відповідно.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.2. договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 12 186,31 грн пені та 22 005,30 грн штрафу.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором, адже всупереч умов договору не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 7.1. договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати послуг, передбачених розділом 4 договору, внаслідок чого виникла заборгованість, замовник сплачує приймальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу. А за прострочення понад тридцять днів замовник додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять процентів) від суми заборгованості.

Судом було здійснено перевірку нарахування пені та штрафу, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 10 346,31 грн та штраф у розмірі 22 005,30 грн.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому враховуючи часткове погашення ним суми основного боргу та те, що вчасність здійснення розрахунку з постачальником залежить від вчасності перерахування населенням плати за надані комунальні послуги, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10 %.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій посилається на часткове погашення ним суми основного боргу та те, що вчасність здійснення розрахунку з постачальником залежить від вчасності перерахування населенням плати за комунальні послуги.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 4 частини першої статті 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов'язань з поставки товару, оскільки неналежне виконання третіми особами (населенням) своїх зобов'язань перед виконавцем є комерційним ризиком останнього, а тому не може бути підставами для неналежного виконання зобов'язань за договором на приймання і захоронення відходів № 604199/76 від 27.12.2016.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік (місцезнаходження : 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 23245193) на користь Приватного акціонерного товариства Київспецтранс (місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) 83 412 (вісімдесят три тисячі чотириста дванадцять) грн 59 коп. основного боргу, 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 58 коп. три відсотки річних, 5 411 (п'ять тисяч чотириста одинадцять) грн 20 коп. інфляційних нарахувань, 10 346 (десять тисяч триста сорок шість) грн 31 коп. пені, 22 005 (двадцять дві тисячі п'ять) грн 30 коп. штрафу та 1 838 (одну тисячу вісімсот тридцять вісім) грн 74 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.10.2017

Суддя Спичак О.М.