Рішення

від 09.10.2017 по справі 910/15084/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017Справа №910/15084/17

За позовомКомунального підприємства Лисичанськтепломережа До Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Барс Простягнення 57 152,98 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Глушков Г.В. - предст. за дов.;

від відповідача: Ніколаєва Н.А. - предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Лисичанськтепломережа звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Барс про стягнення 39 232,04 грн суми основного боргу, 2 843,92 грн три відсотки річних та 15 077,02 грн інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.08.2013.

Ухвалою суду від 07.09.2017 було порушено провадження у справі № 910/15084/17 та призначено її до розгляду на 22.09.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2017, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 22.09.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд зазначеної справи до 09.10.2017.

09.10.2017 через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позов, в якому останній просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2017 надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надала усні пояснення по справі, в яких підтримала подану через канцелярію суду заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин щодо стягнення суми основного боргу за період з січня 2014 по березень 2016 року, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 09.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Лисичанськтепломережа (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-БАРС (споживач) був укладений договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 331 від 01.08.2013, за умовами п. 1.1. та 1.2 якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію споживачу для опалення приміщення (офісу), розташованого за адресою м. Лисичанськ, вул. Ленінградська (Європейська) АДРЕСА_1 (власником якої є відповідач) та здійснювати підігрів води для 1 людини, згідно з засобами обліку гарячої води, встановленими споживачем за власний рахунок, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, що передбачені договором

За умовами п. 2.1 договору, енергія постачається споживачу в обсягах згідно п.п. 1.1.1. та 1.1.2. пункту 1 даного договору.

За умовами п. 5.1 договору, облік споживання енергії для опалення приміщення проводиться розрахунковим способом, для підігріву води згідно приладів обліку.

Згідно з п. 7.1 договору плата за енергію справляється по рахункам-фактурам постачальника щомісячно в строк до 5 числа послідуючого м'ясця по нижче наведеним тарифам.

За твердженнями позивача, ним на виконання умов вищезазначеного договору, були надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 по лютий 2016 на суму 44 057,52 грн, проте відповідач свого обов'язку з погашення існуючої заборгованості належним чином не виконував, зокрема, станом на момент подачі позову заборгованість останнього по основному боргу становить 39 232,04 грн.

Позивач зазначає, що ним неодноразово направлялося на адресу відповідача додаткові угоди, акт звіряння розрахунків, рахунки та акти здачі-приймання виконаних робіт по договору за період з лютого 2014 по лютий 2016 років, проте відповідач відмовився від отримання поштового відправлення.

01.04.2016 КП Лисичанськтепломережа направило на домашню адресу директора відповідача - Яковлева Віталія Васильовича АДРЕСА_2 додаткові угоди, акт звіряння розрахунків, рахунки та акти здачі-приймання виконаних робіт по договору за період з лютого 2014 по лютий 2016 років, які останнім були отримані.

Разом з тим, відповідачем не було здійснено погашення суми основної заборгованості, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Барс 39 232,04 грн основного боргу, 2 843,92 грн 3 % річних та 15 077,02 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з невиконанням умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 331 від 01.08.2013.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення суми основного боргу за період з січня 2014 по березень 2016 року, а також до вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України Про теплопостачання , тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним позивачем та документально підтвердженим факт наявності основної заборгованості за договором за період з січня 2014 по березень 2016 у розмірі 39 232,04 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2014 по квітень 2014.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості - 06.09.2017, що підтверджується вхідним штампом канцелярії Господарського суду міста Києва. Таким чином, строк позовної давності до заборгованості, яка виникла до 06.09.2014 сплинув.

Умовами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем 30.04.2017 було сплачено 1 800,00 грн за надані послуги з теплопостачання в лютому 2014.

Проте, зазначена оплата була здійснена відповідачем поза межами строку позовної давності (після його спливу), то зазначена оплата судом не розцінюється як підстава для переривання строків позовної давності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності до заборгованості за послуги надані з січня 2014 по квітень 2014.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення 2 015,86 грн заборгованості за послуги надані з січня 2014 по квітень 2014 задоволенню не підлягає, внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 37 216,18 грн основного боргу за договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 331 від 01.08.20013.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного підлягають задоволенню частково в розмірі 37 216,18 грн.

Позивач, у зв'язку прострочення відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з теплопостачання, просив суд стягнути з останнього 2 843,92 грн 3% річних та 15 077,02 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що позовна давність по заборгованості з січня по квітень 2014 є пропущеною, то, з урахуванням вимог статті 266 ЦК України, позовна давність щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на зазначену суму також сплинула. Таким чином, інфляційні втрати і три відсотки нараховуються тільки на заборгованість в розмірі 37 216,18 грн за період прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг з листопада 2014 по березень 2016.

Судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат на заборгованість у розмірі 37 216,18 грн в межах періодів зазначених позивачем з урахуванням трирічного строку позовної давності, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 12 975,17 грн інфляційних втрат та 2 655,15 грн три відсотки річних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума основного боргу в розмірі 37 216,18 грн., 12 975,17 грн інфляційних втрат та 2 655,15 грн 3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Барс (місцезнаходження : 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 10/10, офіс 60, код ЄДРПОУ 32045346) на користь Комунального підприємства Лисичанськтепломережа (місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Тепла, 17, код ЄДРПОУ 13401321) 37 216 (тридцять сім тисяч двісті шістнадцять) грн 18 коп. основного боргу, 12 975 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 17 коп. інфляційних втрат, 2 655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн 15 коп. інфляційних нарахувань та 1 479,44 (одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн 44 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.10.2017

Суддя Спичак О.М.