Рішення

від 06.10.2017 по справі 910/13530/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2017Справа №910/13530/17

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Благодійної організації "Благодійний фонд Наш дім-Дарниця" про стягнення 413, 07 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Норенко Т.А. - представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд Наш дім-Дарниця" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за використання нежилих приміщень у розмірі 12 256, 15 грн., пені у розмірі 646, 47 грн., 3% річних у розмірі 117, 28 грн. та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості у розмірі 435, 56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року у справі № 910/1678/17 було, зокрема, виселено відповідача зі спірного приміщення, а фактично майно передано позивачеві лише 23.05.2017 року. Отже, у Благодійної організації "Благодійний фонд Наш дім-Дарниця" утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів за період з 01.05.2017 року по 23.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 року порушено провадження у справі № 910/13530/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні 06.10.2017 року.

05.10.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої КП "Київжитлоспецексплуатація" повідомляє про оплату відповідачем суми боргу та просить суд стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд Наш дім-Дарниця" інфляційні нарахування у розмірі 413, 07 грн.

Безпосередньо у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову з урахуванням поданої раніше заяви про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, надав усні та письмові пояснення, якими підтвердив, що на час направлення документів до суду відповідачем була сплачена заборгованість без врахування інфляційних витрат у розмірі 413, 07 грн.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 413, 07 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 21.08.2017 року.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Таким чином, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 06.10.2017 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 06.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нині Департамент комунальної власності м. Києва, орендодавець), Благодійною організацією "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" було укладено 31.08.2015 року договір № 2000 про передачу в оренду майна територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого, в оренду передається нежитлове приміщення загальною площею 127,60 кв. м. в т.ч. підвал - 6,50 кв. м., 1 поверх - 9,50 кв. м., 2 поверх - 111, 60 кв. м. в будинку № 4 Б на бул. Т. Шевченка в м. Києві.

Відповідно до пункту 2.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта.

Як вбачається із Акту приймання-передачі нерухомого майна від 31.08.2015 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування згідно з договором оренди від 31.08.2015 року № 2000 нежилі приміщення, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" загальною орендованою площею 127, 6 кв. м.

У пункті 9.1. договору оренди сторони погодили, що строк дії договору з 31.08.2015 року по 29.08.2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року у справі № 910/1678/17 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", а саме:

- розірвано договір оренди від 31.08.2015 № 2000, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10, ідентифікаційний код 19020407) - (орендодавцем), Благодійною організацією "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" (02140, м. Київ, вулиця Б. Гмирі, будинок 9, ідентифікаційний код 37745375) (орендарем) та КП "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) (підприємством-балансоутримувачем);

- виселено Благодійну організацію "Благодійного фонду Наш дім - Дарниця" (02140, м. Київ, вулиця Б.Гмирі, будинок 9, ідентифікаційний код 37745375) з нежилих приміщень загальною площею 127,6 кв. м., в т.ч. підвал - 6,50 кв. м., 1 поверх - 9,5 кв. м., 2 поверх - 111,6 кв. м. в будинку № 4 літер Б на бул. Тараса Шевченка;

- зобов'язано Благодійну організацію "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" (02140, м. Київ, вулиця Б.Гмирі, будинок 9, ідентифікаційний код 37745375) передати КП "Київжитлоспецексплуатація" нежилі приміщення загальною площею 127,6 кв. м., в т.ч. підвал - 6,50 кв. м., 1 поверх - 9,5 кв. м., 2 поверх - 111,6 кв. м. в будинку № 4 літер Б на бул. Тараса Шевченка.

25 квітня 2017 року на виконання вказаного рішення суду було видано відповідні накази.

Відповідно до Акту державного виконавця від 23.05.2017 року приміщення передані Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".

Як вказує позивач, у зв'язку з тим, що Благодійна організація "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" звільнили нежилі приміщення, то нарахування платежів за користування нежилими приміщеннями припинено з 23.05.2017 року.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплачував платежі, передбачені договором оренди у період користування спірним приміщенням.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди державного майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 року у справі № 910/1678/17 (яке набрало законної сили 24.04.2017 року) розірвано договір оренди та виселено Благодійну організацію "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" з нежитлових приміщень.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/1678/17 від 05.05.2017 року, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Так, згідно пп. 3.12. п. 3 договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору, орендар сплачує орендну плату, компенсацію витрат підприємства до дня повернення об'єкта оренди за Актом приймання-передачі включно. Закінчення дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, на час направлення документів до суду (09.08.2017 року) відповідачем було сплачено частково суму заборгованості у розмірі13 042, 39 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-№ 165 від 01.08.2017 року на суму 786, 24 грн.;

- № 164 від 01.08.2017 року на суму 7 732, 41 грн.;

- № 163 від 01.08.2017 року на суму 113, 26 грн.;

- № 162 від 01.08.2017 року на суму 4 410, 48 грн.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, не сплачено залишається сума у розмірі 413, 07 грн., яка становить інфляційні витрати.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам цієї статті.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем сплати орендної плати та втрат по компенсації витрат підприємства за період з 01.05.2017 року по 01.07.2017 року, а також виплат по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою з 01.01.2017 року по 01.07.2017 року.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних витрат, судом встановлено, що розрахунок проведений позивачем є арифметично вірним.

З огляду на наведенні вище обставини, позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" підлягають задоволенню на загальну суму 413, 07 грн.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Враховуючи, що при зверненні із позовом до суду КП "Київжитлоспецексплуатація" було сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн., який є мінімальною ставкою судового збору за подання позовів майнового характеру, тоді підстав для повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог немає.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд Наш дім - Дарниця" (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 9; код ЄДРПОУ 37745375) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; код ЄДРПОУ 03366500) втрати від інфляції у розмірі 413, 07 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.10.2017 року

Суддя Ю.О.Підченко