Рішення

від 10.10.2017 по справі 914/1662/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017р. Справа № 914/1662/17

За позовом: Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ФУД , м. Львів

про стягнення 35 725 грн. 36 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 20.01.2017);

від відповідача: не з'явився

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ФУД , м. Львів про стягнення 35 725 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.08.2017 року призначив розгляд справи на 04.09.2017 року. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не надходило.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між сторонами було укладено договір, за умовами якого позивач надав відповідачеві право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань. За надане право (невиключну ліцензію) відповідач зобов'язався виплачувати позивачеві винагороду (роялті), проте свої зобов'язання щодо оплати виконав лише частково, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача 18 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 439 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 485 грн. 65 коп. 3% річних та 14 800 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.12.2014 року між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ФУД (користувач) було укладено договір №КБР-37/12/14.

Преамбула договору визначає, що УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Згідно з п. 3.1 договору, користувач (відповідач) здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП (позивач) надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 листопада 2015 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 договору дати, дії договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Додатком № 1 до договору №КБР-37/12/14 від 01.12.2014 сторонами погоджено, що закладом, в якому користувач здійснює використання творів є ресторан Люди , розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 5.

Пунктом 3.3. визначено обов'язок користувача перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше, ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Пунктом 1.2. додатку №2 до договору сторони узгодили, що загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 800 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов договору.

Як вбачається з реєстру платіжних документів, наявного в матеріалах справи, пояснень представника позивача, відповідачем на виконання умов договору було перераховано позивачу кошти на загальну суму 8 400 грн.

Як зазначив позивач, станом на момент прийняття рішення відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) у встановленому договорі розмірі за 33 місяці, натомість відповідач оплатив повністю лише за десять місяців та частково за одинадцятий місяць використання невиключних прав. У зв'язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 000 грн. 00 коп.

Як передбачено п. 3.6. договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Позивачем згідно п. 3.6. договору нараховано та заявлено штраф у розмірі 14 800 грн. 00 коп.

Окрім того, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних за період існування прострочки виконання зобов'язання у розмірі 485 грн. 65 коп. та 2 439 грн. 71 коп. відповідно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір належить до ліцензійних договорів, оскільки його предметом є надання дозволу (невиключної ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності

У п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).

У статті 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як зазначалося вище, п. 3.6. договору передбачено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 14 800 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 485 грн. 65 коп. та інфляційні в сумі 2 439 грн. 71 коп.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 18 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 439 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 485 грн. 65 коп. 3% річних, 14 800 грн. 00 коп. штрафу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ФУД , м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, оф. 488 (ідентифікаційний код 39410186) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 1016 (ідентифікаційний код 37396233) 18 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 439 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань, 485 грн. 65 коп. 3% річних, 14 800 грн. 00 коп. штрафу, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 17.10.2017.

Суддя Мазовіта А.Б.