Рішення

від 11.10.2017 по справі 914/1040/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017р. Справа № 914/1040/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління , м. Одеса

до відповідача: Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів

про стягнення 3 214 756 грн. 27 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 09.06.2017);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління , м. Одеса звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів про стягнення 3 214 756 грн. 27 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.05.2017 року. призначив розгляд справи на 19.06.2017 року. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 10.08.2017 року.

Ухвалою суду від 10.08.2017 призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 10.08.2017) визначено колегію у складі суддів Гоменюк З.П. та Мороз Н.В., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 08.09.2016 року був укладений договір №08/09-2 про надання послуг з переробки давальницької сировини, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався надати послуги з переробки сировини у продукцію. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 450 000 грн. 00 коп., однак, послуги відповідачем були надані у розмірі 332 180 грн. 71 коп. На вимогу позивача сума коштів попередньої оплати у розмірі 117 819 грн. 29 коп. відповідачем не повернута. У зв'язку із неповерненням передоплати відповідачу нараховано проценти в сумі 3 938 грн. 07 коп., інфляційні в сумі 4 359 грн., 3% річних в сумі 871 грн. 54 коп. Також відповідачем не було використано давальницьку сировину на загальну суму 2 864 822 грн. 12 коп., яка на вимогу позивача йому не повернута. У зв'язку із неповерненням давальницької сировини відповідачу нараховано пеню в сумі 95 755 грн. 69 коп., 3% річних в сумі 21 191 грн. 83 коп., інфляційні в сумі 105 998 грн. 42 коп. З огляду на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача суму передоплати в розмірі 117 819 грн. 29 коп., 3 938 грн. 07 коп. процентів, 871 грн. 54 коп. 3% річних, 4 359 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, збитки за договором у розмірі 2 864 822 грн. 12 коп., пеню в сумі 95 755 грн. 69 коп., 3% річних в сумі 21 191 грн. 83 коп., інфляційні нарахування в сумі 105 998 грн. 42 коп. та покласти на відповідача судові витрати.

18.09.2017 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просив стягнути з відповідача суму передоплати в розмірі 117 819 грн. 29 коп., 3 938 грн. 07 коп. процентів, 871 грн. 54 коп. 3% річних, 4 359 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, вартість невикористаної та непереданої давальницької сировини у розмірі 2 864 822 грн. 12 коп., пеню в сумі 95 755 грн. 69 коп., 3% річних в сумі 21 191 грн. 83 коп., інфляційні нарахування в сумі 105 998 грн. 42 коп., а також покласти на відповідача судові витрати.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зміну предмету позову.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

8 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління (замовник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО (виконавець) було укладено договір №08/09-2 надання послуг з переробки давальницької сировини.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору замовник (позивач) зобов'язується передавати виконавцеві (відповідачу) сировину окремими партіями для її переробки у продукцію, а виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з переробки сировини у продукцію за завданням замовника на умовах, визначених договором та додатками до договору. Замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця з переробки сировини у продукцію на умовах, визначених договором та додатками до договору.

Згідно п. 6.1. договору замовник сплачує послуги виконавця протягом 5 днів з моменту одержання партії продукції на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Відповідно до п. 6.3. договору сторони допускають можливість передоплати.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 22.09.2016, 07.10.2016, 28.10.2016, 03.11.2016 перерахував відповідачу кошти в сумі 450 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2841 від 22.09.2016, №2908 від 07.10.2016, №2957 від 27.10.2016, №2968 від 03.11.2016.

Згідно п. 5.3. договору вартість фактично наданих послуг з переробки сировини у продукцію зазначаються у актах виконаних робіт.

Відповідачем було надано послуги з переробки давальницької сировини загальною вартістю 332 180 грн. 71 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №878 від 14.09.2016, №879 від 15.09.2016, №883 від 16.09.2016, №884 від 19.09.2016, №889 від 19.09.2016, №898 від 26.09.2016, №913 від 30.09.2016, №929 від 06.10.2016, №935 від 07.10.2016, №951 від 13.10.2016, №986 від 25.10.2016, №995 від 26.10.2016, №1036 від 02.11.2016, №1053 від 07.11.2016, №1059 від 08.11.2016, №1060 від 08.11.2016, №1093 від 14.11.2016, №1081 від 15.11.2016, №1082 від 16.11.2016.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що виконавець зобов'язується передати замовникові продукцію та відходи, що виникли при виконанні робіт на умовах, визначених договором та додатками до договору.

Відповідно до п. 7.5. договору, продукція вважається переданою замовнику з моменту підписання уповноваженим представником замовника товаросупровідного документа про отримання продукції.

Згідно п. 7.1. договору, виконавець розпочинає виготовлення продукції після отримання сировини та завдання замовника на виготовлення певного виду (найменування) продукції.

08.09.2016 позивач передав, а відповідач прийняв давальницьку сировину - гранула вторинна (поліпропіленова) у кількості 10 000 кг, ціною за одиницю виміру без ПДВ - 30 грн. за 1 кг, що підтверджується видатковою накладною №ДС-СРНДСл-090801 від 08.09.2016, довіреністю форми М-2 від 08.09.2016 та товарно-транспортною накладною №Р1512/0001 від 08.09.2016.

Поставлену позивачем відповідачу вищевказану давальницьку сировину відповідач використав лише в обсязі 928 кг, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) №889 від 19.09.2016 та актом на списання давальницької сировини специфікації №1.

19.12.2016 відповідач частково повернув позивачу залишки давальницької сировини - гранула вторинна (поліпропіленова) у кількості 2 352 кг, що підтверджується накладною повернення постачальнику №23 від 19.12.2016 та товарно-транспортною накладною №СТТН- 121900001 від 19.12.2016.

Таким чином, відповідачем не використано та не повернуто позивачу давальницьку сировину - гранула вторинна (поліпропіленова) у кількості 6 720 кг загальною вартістю 201 600 грн.

Позивачем було поставлено відповідачу давальницьку сировину АЗЛП AD0 9.5 ТУ У24.4-20006134-048:2015 (заготовка алюмінієва) у кількості 134 663 кг, що підтверджується видатковими накладними №ДС- СРНДСл-100402 від 04.10.2016, №ДС-СРНДСл-100501 від 05.10.2016, №ДС-СРНДСл-091601 від 16.09.2016, №ДС-СРНДСл-101802 від 18.10.2016, №ДС-СРНДСл-100301 від 03.10.2016, №ДС-СРНДСл-101901 від 19.10.2016, №ДС- СРНДСл-092703 від 27.09.2016, №ДС-СРНДСл-102802 від 28.10.2016, №ДС-СРНДСл-102801 від 26.10.2016, №ДС- СРНДСл-102501 від 25.10.2016, №ДС-СРНДСл-102402 від 24.10.2016, №ДС-СРНДСл-100402 від 04.10.2016, №ДС-СРНДСл-102102 від 21.10.2016, №ДС-СРНДСл-102001 від 20.10.2016 та довіреностями типової форми М-2 від 26.10.2016, 26.09.2016, 16.09.2016, 18.10.2016.

Відповідач використав давальницьку сировину АЗЛП AD0 9.5 ТУ У24.4-20006134- 048:2015 (заготовка алюмінієва) лише частково у кількості загальній 51 171,22 кг, що підтверджується актом на списання давальницької сировини специфікації №1, актом на списання давальницької сировини специфікації №2, актом на списання давальницької сировини специфікації №3. Також відповідачем частково повернуто невикористану давальницьку сировину АЗЛП AD0 9.5 ТУ У24.4-20006134-048:2015 (заготовка алюмінієва) у кількості загальній 29 387 кг, що підтверджується накладними повернення постачальнику №14 від 08.12.2016, №15 від 09.12.2016, №21 від 14.12.2016, №16 від 09.12.2016, №17 від 12.12.2016, №18 від 13.12.2016, №19 від 13.12.2016, №20 від 14.12.2016, №22 від 15.12.2016 та товарно-транспортними накладними №СТТН-121400001 від 14.12.2016, №СТТН-121300001 від 13.12.2016, №СТТН-121200001 від 12.12.2016, №СТТН-120900002 від 09.12.2016, №СТТН-120800001 від 08.12.2016, №СТТН-121500001 від 15.12.2016

Таким чином, відповідачем не використано та не повернуто позивачу давальницьку сировину - АЗЛП AD0 9.5 ТУ У24.4-20006134-048:2015 (заготовка алюмінієва) у кількості 37 366,78 кг загальною вартістю 2 265 485 грн. 92 коп.

05.09.2016 позивач передав, а замовник прийняв давальницьку сировину - заготівка мідна для волочіння (катанка) у кількості 3 330 кг, ціною за одиницю виміру без ПДВ - 155 грн. за 1 кг, що підтверджується видатковою накладною №ДС-СРНДСл-090501 від 05.09.2016, довіреністю типової форми М-2 від 05.09.2016 та товарно-транспортною накладною №СТТН-090500001 від 05.09.2016. 09.09.2016 позивач передав відповідачу заготівку мідну для волочіння (катанка) у кількості 6 604 кг, ціною за одиницю виміру без ПДВ - 155 грн за 1 кг, що підтверджується видатковою накладною №ДС- СРНДСл-090902 від 09.09.2016, довіреністю типової форми М-2 від 05.09.2016 та товарно-транспортною накладною №СТТН-090500001 від 09.09.2016.

21.09.2016 позивач передав, а замовник прийняв давальницьку сировину - заготовка лита ММ 8 мм у кількості 6 738 кг, ціною за одиницю виміру без ПДВ - 155 грн. за 1 кг, що підтверджується видатковою накладною №ДС-СРНДСл-092002 від 21.09.2016, довіреністю типової форми М-2 від 16.09.2016 та товарно-транспортною накладною №СТТН- 092100003 від 21.09.2016.

Поставлену позивачем давальницьку сировину заготівка мідна для волочіння (катанка) та заготовка лита ММ 8 мм у загальній кількості 16 672 кг відповідач використав лише частково у загальній кількості 13 667,96 кг, що підтверджується актом на списання давальницької сировини специфікації №1, актом на списання давальницької сировини специфікації №2.

12.12.2016 відповідач частково повернув позивачу давальницьку сировину заготовку мідну 8 мм у кількості 438 кг, що підтверджується накладною повернення постачальнику №9 від 12.12.2016.

Таким чином, відповідачем не використано та не повернуто позивачу давальницьку сировину - заготовка мідна у кількості 2 566,04 кг загальною вартістю 397 736 грн. 20 коп.

25.11.2016 р. та 03.02.2017 р. позивач надсилав відповідачу вимоги за вих. №282/2 та №16/2, в яких вимагав повернути передоплату у розмірі 117 818 грн. 59 коп. та повернути невикористану давальницьку сировину. Вказані вимоги залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем результати робіт по акту (актах) виконаних робіт (на виконання вимог п. 5.3. договору) на загальну суму 117 819 грн. 29 коп. було передано позивачу. Протягом розгляду даної справи відповідачем такого акту (актів) чи інших доказів, з яких би вбачалося виконання робіт в повному обсязі, а також доказів повернення позивачу коштів в розмірі 117 819 грн. 29 коп., не представлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в розмірі 117 819 грн. 29 коп.

Позивачем з посиланням на ст. 536 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 232 ГК України та п. 11.3. договору нараховано та заявлено проценти у розмірі 3 938 грн. 07 коп.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що сума процентів в розмірі 3 938 грн. 07 коп. нарахована позивачем правильно.

Позивачем також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку із неповерненням відповідачем передоплати нараховано та заявлено до стягнення 4 359 грн. 31 коп. інфляційних та 871 грн. 54 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Згідно п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Як зазначено у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічної практики дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 01.07.2015 р. по справі №910/14120/14.

Таким чином, нарахування інфляційних та 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму неповернутої передоплати є неправомірним, а тому вимога про стягнення 4 359 грн. 31 коп. інфляційних та 871 грн. 54 коп. 3% річних до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Як зазначалося вище, умовами договору (п. 7.1.) передбачено, що виконавець розпочинає виготовлення продукції після отримання сировини та завдання замовника на виготовлення певного виду (найменування) продукції.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Виходячи із змісту статті 530 ЦК України, у разі не встановлення у зобов'язанні строку його виконання, кредитор має право вимагати такого виконання в будь-який час, а боржник зобов'язаний його виконати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З огляду на те, що відповідач своєчасно не розпочав роботу, яку мав розпочати у строк, визначений п. 7.1. договору, не повернув давальницьку сировину відповідно до умов договору, позивач в порядку статті 530 ЦК України звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування вартості переданої та невикористаної давальницької сировини. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості невикористаної та непереданої давальницької сировини у розмірі 2 864 822 грн. 12 коп. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивачем також згідно п. 11.2. договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку із неповерненням відповідачем давальницької сировини, нараховано та заявлено до стягнення 95 755 грн. 69 коп. пені, 105 998 грн. 42 коп. інфляційних та 21 191 грн. 83 коп. 3% річних.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми пені в розмірі 95 755 грн. 69 коп., інфляційних в сумі 105 998 грн. 42 коп. 3% річних в сумі 21 191 грн. 83 коп. нараховані позивачем правомірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 509, 526, 530, 536, 599, 626, 693 ЦК України, ст. 193, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів, вул. Садова, 2А (ідентифікаційний код 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління , м. Одеса, вул. Садова, 5А (ідентифікаційний код 31728376) 117 819 грн. 29 коп. неповернутої попередньої оплати, 3 938 грн. 07 коп. процентів.

3. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів, вул. Садова, 2А (ідентифікаційний код 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління , м. Одеса, вул. Садова, 5А (ідентифікаційний код 31728376) 2 864 822 грн. 12 коп. вартості невикористаної та непереданої давальницької сировини, 95 755 грн. 69 коп. пені, 21 191 грн. 83 коп. 3% річних, 105 998 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань.

4. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю КАТЕХ-ЕЛЕКТРО , м. Львів, вул. Садова, 2А (ідентифікаційний код 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Системи управління , м. Одеса, вул. Садова, 5А (ідентифікаційний код 31728376) 48 144 грн. 20 коп. судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.10.2017.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Гоменюк З.П.

Суддя Мороз Н.В.