ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.10.2017 Справа № 920/836/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря Пономаренко Т.М.,
представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 157 від 30.12.2016)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/836/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз збут , м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Арм Інжинірінг , м.Суми
про стягнення 5383,17 грн.,
встановив:
До господарського суду звернулось ТОВ Сумигаз збут з позовом до ТОВ Інтер-Арм Інжинірінг про стягнення 5383,17 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.01.2016 між сторонами було укладено договір № 11410L3E83АРО16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, умови якого відповідач виконував неналежним чином та допустив утворення заборгованості за поставлений товар станом на 31.08.2017 у сумі 4344,58 грн. Крім того, на зазначену заборгованість позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства нараховано 631,64 грн. пені, 81,08 грн. 3% річних, 325,79 грн. інфляційних збитків.
28.09.2017 від представника позивача до суду надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у сумі 2000 грн., які були сплачені відповідачем 19.09.2017.
10.10.2017 від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 325,78 грн. інфляційних збитків, 74,23 грн. 3% річних, 656,75 грн. пені.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а також відмовився від своєї заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення 2000 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до положень п. 3.9.1, п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Відповідачем було отримано ухвалу про порушення провадження у справі, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с.23), однак він не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, статтями 43 та 33 ГПК України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Відповідно до вимог ч.4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд відповідно до вимог ч.6 ст. 22 ГПК України приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог та вважає позовними вимогами стягнення 325,78 грн. інфляційних збитків, 74,23 грн. 3% річних, 656,75 грн. пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
01.01.2016 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 11410L3E83АРО16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с.14-18).
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Остаточний розрахунок по оплаті вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.4.2.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу у березні 2017 року природний газ на загальну суму 8344,66 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2017. (а.с.19).
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував та не оплатив за поставлений газ у строк встановлений п. 4.2.3 Договору.
Відповідно до наданих позивачем копій платіжних доручень №383 від 21.06.2017, №495 від 18.09.2017, №505 від 27.09.2017 відповідач частинами сплачував заборгованість за спожитий газ за березень 2017 року - відповідно 21.06.2017, 18.09.2017 та 27.09.2017.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 325,78 грн. інфляційних збитків та 74,23 грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних збитків та пені.
Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2.1 Договору № 11410L3E83АРО16 від 01.01.2016 у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 656,75 грн. пені.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені підлягають задоволенню в розмірі 631,71 грн., а вимоги щодо стягнення решти суми пені підлягають відхиленню, як необґрунтовані.
У відповідності до вимог статей 4-3, 33 ГПК України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду доказів погашення вищезазначених сум інфляційних збитків, 3% річних та пені.
Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення сум інфляційних збитків, 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а щодо стягнення пені - частковому.
Частиною 7 статті 84 ГПК України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у повному розмірі - 1600 грн., оскільки саме внаслідок неправильних дій відповідача виник спір.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Арм Інжинірінг (40030, м. Суми, вул. Лінійна, 22; ід. код 21122291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз збут (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; ід. код 39586236) заборгованість за Договором № 11410L3E83АРО16 від 01.01.2016, а саме: 325,78 грн. інфляційних збитків, 74,23 грн. 3% річних, 631,71 грн. пені; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1600 грн.
3.У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.10.2017.
Суддя В.Л.Котельницька
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2017 |
Оприлюднено | 20.10.2017 |
Номер документу | 69619301 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Котельницька Вікторія Леонідівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні