Постанова

від 17.10.2017 по справі 915/590/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 915/590/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Головея В.М.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1 (в.о. ректора), ОСОБА_2 (за довіренню), ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.08.2017

у справі №915/590/17

за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України

до Вищого навчального закладу Міжнародний технологічний університет Миколаївська політехніка

про стягнення 342 494,24 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками відповідача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 17.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Управління ПФУ, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Вищого навчального закладу Міжнародний технологічний університет Миколаївська політехніка (далі - Вищий навчальний заклад, відповідач) про стягнення сум пенсій, виплачених надміру, у загальному розмірі 342 494, 24 грн.

Позов обґрунтований тим, що інститут не був вищим навчальним закладом III-IV рівня акредитації у період з липня 2006 року по вересень 2015 року, у ОСОБА_1 (займав посаду ректора Інституту у період з 2008 року по 2010 рік), ОСОБА_4 (займав посаду проректора з наукової роботи з 01.10.2008 по 28.08.2009) та ОСОБА_5 (займав посаду доцента кафедри Автомобілі та автомобільне господарство з 01.09.2006 по 25.08.2010) було відсутнє право на перерахунок пенсії, проте такий перерахунок було здійснено, у зв'язку з чим, позивач вважає, що йому було завдано майнову шкоду (період: липень 2006 року - вересень 2015 року) в сумі 342 494,24 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.08.2017 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову Управлінню ПФУ - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведена як протиправна поведінка відповідача у спірних відносинах, так і вина в його діях, також, не уявляється можливим виявити причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками). Тобто, позивачем не доведено суду наявності всіх елементів (складових) для стягнення шкоди з відповідача на підставі ст. 1166 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , Управління ПФУ звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення ухвалене за умов невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Представник позивача в судове засідання 17.10.2017 не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.09.2017, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Проте, така неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 17.10.2017 представники відповідача надали письмове заперечення на апеляційну скаргу разом з додатковими документами, які були залучені до матеріалів справи та просили суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача майнової шкоди в загальному розмірі 342 494,24 грн. (ОСОБА_1 - 128 836,88 грн., ОСОБА_4 - 132 886,65 грн., ОСОБА_5 - 80 770,71 грн.), як надмірно сплачена пенсія. А підставою позову є застосування приписів ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення та ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, внаслідок видачі відповідачем довідок про заробітну плату для обчислення наукових пенсій (№ 1 в лютому 2010 року - ОСОБА_1, № 6 в березні 2011 року - ОСОБА_4, № 18 в липні 2011 року - ОСОБА_5А.), за відсутності підстав для цього та неповідомлення Управлінню про відсутність III-IV рівнів акредитації.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про відшкодування шкоди.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Також, законодавством зазначена можливість при визначенні наявності та обсягу шкоди, що завдана особі та підлягає відшкодуванню, керуватись визначенням збитків, що наводиться у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Господарським судом вірно встановлено, що відповідно до ст. 33 ГПК України випливає обов'язок суб'єкта, що вимагає відшкодування збитків, доказати наявність і розмір збитків. Розрахунок суми збитків, який наявний в матеріалах справи, не підтверджений належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, дослідити правильність обчислення наданого позивачем розміру збитків, а отже, і їх наявність, в силу відсутності належних доказів не вбачається за можливе.

Крім цього, довідки про заробітну плату для обчислення наукових пенсій, на які в обґрунтування заявленого позову посилається Управління, датовані 2010 та 2011 роками, тобто Пенсійний фонд отримав їх в цей період, але відразу їм не була надана належна правова оцінка.

За змістом ч. 1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З наданих суду доказів встановлено, що позивач на свій запит № 12612/05 від 19.11.2014 отримав в грудні 2014 року від відповідача копії сертифікатів про акредитацію та ліцензію про право надання освітніх послуг за 2008-2010 роки, з яких вбачається, що Вищий навчальний заклад Миколаївський політехнічний інститут визнано акредитованим за III рівнем (термін - до 01 липня 2015 року), і тільки в березні 2015 року позивач направив запит до Міністерства освіти і науки України щодо акредитації відповідача.

Таким чином, наведені обставини свідчать про недостатність та несвоєчасність здійснення позивачем заходів, спрямованих на запобігання уникненню можливих збитків.

За змістом ч. 2 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у суду відсутні підстави для застосування до відповідача правил ч. 2 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки довідки про заробітну плату для обчислення наукових пенсій (№ 1 в лютому 2010 року - ОСОБА_1, № 6 в березні 2011 року - ОСОБА_4, № 18 в липні 2011 року - ОСОБА_5А.) не містять недостовірних даних, а сама по собі їх видача не суперечить чинному законодавству.

Тобто, інститут фактично не вводив позивача в оману стосовно рівня акредитації, його дії лише обмежилися видачею вказаних довідок.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України).

Таким чином, позивач повинен довести наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача у зв'язку з тим, що позивачем не доведено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.08.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Лисенко В.А.

ОСОБА_6